«Голився я на тиждень раз…» Петро Гулак-Артемовський

Голився я на тиждень раз,-

І нікому й байдуже!

Приїхав Він, [17] віддав приказ:

"Голись щодня, Петро, бо гидкий дуже".

Отже ж, щодня я і голюся,

Аж пасока юшить із бороди;

То гребінцем чесавшись уколюся,

То, глянь — витягую з води

Гарячої свій палець,

Вже перетоплений на смалець.

Ходив до панночок, накинувши свитину...

"А що се, сучий сину? —

Загуркотав наш пан,-

Ану! мерщій лиш одягайсь в жупан!"

Отже ж, з тої пори не я один, а й пані,-

Вона у кохті, я ж з ґудзиками в жупані,

Їмо, було, собі, як тільки в вікна світ,

Що іноді аж розіпре живіт;

Тепер Він догори все повернув ногами...

Нехай святий дух буде з нами!..

Тепер вже череду жене із поля дід,

А Він, гляди, тогді нас кличе на обід!

Бувало, смерклося,— то ми і до хропка,

Тепер тогді Він тільки збитень смокче,

Куйовдиться, не їсть і спать не хоче,

Бо поведенція московська, бач, така!

Ой, щоб вас! Ей, Андрію!

Сказав би щось, та не посмію...

Та вже ж побачимо, яку там цяцю

Ви привезли [18] за сю нам працю?

20 июня 1851 г., Полтава

[17] — Він — Лонгінов М.

[18] — ...яку там цяцю Ви привезли....— Очевидно, йдеться про якусь нагороду від А. Вагнера