«Ну, вже таки…» Петро Гулак-Артемовський

Читати онлайн поезію Петра Гулака-Артемовського «Ну, вже таки…»

A- A+ A A1 A2 A3

 

Истязал еси беззаконие мое и грехи моя
изследил еси. Руцо твои сотвористе мя
и создаете мя; потом же, преложив,
поразил мя еси.

Иова, кн. 1

1
Ну, вже таки
Далась взнаки
Мені та Галка Біла!
Мов чиряки
На печінки,
Отак притьмом і сіла!
2
Було, всі дні
На черені
Пряжусь та позіхаю,
То шість разів
До пирогів
Із печі я злізаю.
3
Ряди-в-годи
До бороди,
Було, доходить діло...
От розскубеш,
В жмені помнеш,
Та й вп'ять у просо сміло!
4
Було, й сопеш,
Було, й хропеш,-
І нікому — й байдуже!
Так, отже, бач:
Хоч сядь та й плач,-
От, треба Галки дуже!
5
Звізду прислав.
Та й наказав,
Щоб щодня я голився.
Перину слав,
Пику вмивав
І щодня б чепурився!
6
Ой! Він мене
З світу зжене
Московською пенею!
Оце біда
Ота звізда,
Нехай там госпідь з нею!
7
Ну й схаменусь,
І підголюсь:
Чого там розходився?
Та я ж під час
На місяць раз
І без того голився!
8
Тілько не лайсь
Та не знущайсь,
Бо кепська вийде справа,
Як зашморгнусь
Та й удавлюсь
Стрічкою Станіслава!..

Март 1852 г., Харьков