«Тайна танцю» Василь Бобинський

Читати онлайн вірш Василя Бобинського «Тайна танцю»

A- A+ A A1 A2 A3

Я в бурю кинув білу хатку,
В завію, в крутінь білосніжну.
За мною ладкали колядку
Блискучодзвонну, прудкобіжну.

А сніг мої сліди засипав
І під ногами скрипом скрипав.
Плеснула навесні лебідка,
І розпустила майви мавка.

І вмить із серця жаром квітка —
І в серце вп'ялась чорна п'явка.
А блиском іскри креше кремінь,
А в серці в мене темінь… Темінь…

До розигрів устиг Чугайстер
У ліс мене зманить свиріллю.
Мережав тонкогубий майстер
Зразки мойому божевіллю.

Десь дівся келих одоляну,
І я в безтямнім танці тану…
В безтямнім танці я кружляю
Навколо стромовин Говерли.

Навколо бачу мовчну зграю —
Мої дні вмерлі й післявмерлі…
"Гей, гори! Поклоніться долам!"
І ритмом — колом, ритмом — колом!.

1921