«Літо» Василь Бобинський

Читати онлайн вірш Василя Бобинського «Літо»

A- A+ A A1 A2 A3

Повніє, стигне золотом земля.
Стоять збіжжя, в задумі вниз повислі,

і ссуть корінням з грунту соки кислі,
і ждуть роси в південний жар поля.

В густві стебел дзвенить перепеля.
В меднім повітрі пахощі розприслі.

Межами струнко йдуть жінки колислі,
І спів дівчат доноситься здаля.

П'янкий дурман, розтоплений в повітрі,
бичами кров шмагає у б'ючках.

Щось шелестять ясені зрадно-хитрі.
Жар півдня крила розпростер на вітрі

І до грудей землі грудьми приляг,
Мов божеській красуні Леді птах…

1924