— Стій, стій... Що?.. Та це БУГАРА!.. А-а, з БУГАРИ став БУГАРТОМ! Став, значить, нємцем. Як то? —"ДОЙЧЛАНД-ДОЙЧЛАНД — Я З БЕРЛІНА... НЕХАЙ ЖИВЕ Україна". Га!.. Чи мо (до ПОПОВА): — "ОТ МОСКВИ ДО САМИХ ДО ОКРАЇН..."? Ех, ти, — "Син Попова Алєксєя, нєдєлімий, как Рассєя!.." Нічого, я тебе розділю.
А ти (до ХАМУЛИ) — значить, і "задком і передком"? Пхаєш Кобеляки на Нову Європу по мотузці?
От букет, дядьку Даниле! Хороший...
ДАНИЛО похмуро посміхнувшись:
— Так... Ну, далі...
ОКСАНА помітивши, що котрийсь задкує:
— ГАЛЛО!! Ей, ти там! Не квапся задом, встигнеш передом...
(Той прикипів).
САШКО дивлячись на всіх запаленими очима:
— Ха!.. Струнко, полундра!!! (до ХАМУЛИ) — Так кажеш, "Слава Україні"?... То ви її (до всіх в лице) ще не бачили, значить — Нову Україну, га?.. Так от подивіться, поки не повилазило зовсім... (гостро, загонисто і на всю глотку)
— На УКРАЇНУ — РІВНЯЙСЬ!!
та й скерував їх туди, де безжалісно і жорстоко мерехтіла цівка скоростріла і насуплене, вітрами й порохом попечене і потом замурзане ОКСАНИНЕ обличчя.
ОКСАНА посміхнувшись до Сашка, додала в тон команди:
— Руки по-швам!.. (Всі опустили руки "по-швам").
ДАНИЛО докінчив похмуро, в тон:
— Так стояти!.. (І очима до Сашка) — ?..
САШКО:
— Так є!.. Тепер от ми їх будемо питати, де мати ...Де ж наша мати... Ми їх будемо розколювати... (Люто) — Ух!!!
Вбігли розхристані, напівбожевільні від жаху ДІВЧАТА, — затужили, заметались, залементували:
— Ой рятуйте!!. Ой рятуйте...
— Ой, люди!.. Ой, люди!!. Що ж то робиться-а-а...
— Всіх повісили!.. Братіка повісили... і батька повісили... Он там... Он там...
— Йдуть сюди!.. Ловлять та й забирають!.. Та й ґвалтують...
— Де сховатися?! Та де ж сховатися?! ОДНА впізнала Данила:
—Данилечку-у!.. МАТЕР!! МАТІР ТВОЮ... ПОВІСИЛИ!!!
(Як грім з неба).
7
Вбігає МАЛА ПОВОДАТАРКА:
— Вони почули, вони взнали!.. Військо пруть сюди! Чуєте?.. Чуєте?!
І збились ДІВЧАТА на попелищі — та й розлетілись, як горобці.
8
ДАНИЛО приголомшено:
— От...
САШКО приголомшено:
— От...
(в групі шерех)
ОКСАНА — закусила губу, не спускаючи очей з групи, тихо й грізно:
— Так стояти!.. Хенде хох! (Всі піднесли). Так стояти!.. (До Данила). Жду розпоряджень... (До групи). — Так стояти!...
САШКО глянувши кругом, мельдує:
— Ворог спереду... Ворог ззаду... Ворог кругом!., (розпучливо) — Ех, якби це нам сильна армія!
ДАНИЛО блідий, тихо:
— Найсильніша армія та, що найбільше права...
САШКО радісно:
— Так!..
ДАНИЛО:
— Спокійно... В бойовому порядку швидко на машину марш!..
Всі, наставивши зброю на групу, швидко по черзі всідають в ТАНК.
Останній — САШКО, перебравши функцію ОКСАНИ. Став у відкритому люкові:
— Курс? — нагнувся боком в люк. — Вперед!.. (Глянув вражено): — Ого-о-о... Нова Європа суне!..
(В танк):
— Не дрехвь, Оксанко!..
(Переклав "Фінку" в ліву та й підніс праву руку, схвильовано, ставши серйозний, як ніколи, як перед смертю):
— Ну, от... За нашу... (павза) — ЗА УКРАЇНУ... (До групи):
— Ану, давай бігом!!, (і махнув рукою вперед, ще й кивнув
головою).
ВСІ кинулись бігти в показанім напрямку. Побігли десь...
САШКО, нахилившись до люку, пильнує... пильнує... Та й враз махнув рукою...
СІКОНУЛИ СКОРОСТРІЛИ...
САШКО тихо:
— Отак УКРАЇНА стріляє... Ех, Швейк, Швейк!..
(В люк):
— Газ!!
Заревла машина. Заклекотали десь скоростріли. Подув САШКОВІ вітер в очі, мечучи все, зриваючи сорочку.
САШКО стріпнув чубом і тихо, скривившись:
— Ха... Ми не даєм і не просим пощади... (Повторює): "найсильніша армія та, що найбільше права". А значить — виграє правий, навіть умерши... Ану — через той світ і назад...
(Гойднулась машина).
...Пішла наша армія!!.
(Швидко хряснув люк). Завіса
ФІНАЛ
Гонг. Сине світло.
ВБІГАЄ ТАНКІСТКА — без шолома, розхристана, озираючись на всі боки:
— Мамо, мамо!.. Ми від'їжджаємо... Вперед... В історію...
Але ми ще повернемось! Як буря, що все змітає на своєму шляху...
МИ ЙДЕМО, ЩОБ ФОРМУВАТИ НЕЗЧИСЛЕННУ АРМІЮ, МАМО!..
Завіса
1942—44 рр.