Копальня – це місце, де добувають корисні копалини, якщо тут добувають руду, то вона зветься рудня. Відповідниками цього слова в російській мові є слова "копь", "рудник", "прииск". Читаємо: "Линуть глибокі копальні в серце залізне землі" (В. Сосюра); "У хрустальних галереях соляних копалень ми нишкли схвильовано, вражені видовищем небаченої краси" (Ю. Смолич).
Коштовність, дорогоцінність, коштовні речі, скарби, дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт, брильянт, діамант
У художній літературі й публіцистиці слова "коштовність", "коштовні речі" й "дорогоцінність" майже витиснули давнє українське слово "скарби". Може, до цього частково спричинилось те, що іменник "скарб" є синонімом до другого українського слова – "клад" ("Нащо ліпший клад, коли в дітках лад". – Приказка), але наша класика та й сучасна українська література широко послугувалися множиною цього іменника – "скарби": "Їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі… — їхала Чорним гаєм і попалася розбійникам" (Марко Вовчок); "Розум – скарб людини" (народне прислів'я); "Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим" (М. Рильський). Отже, не слід цуратись і цього слова. По–різному називаємо ми також скарби, що складаються з коштовних каменів: "дорогоцінний камінь", "самоцвітний камінь", "самоцвіт". Останнє слово майже зникло чомусь тепер з ужитку, а тим часом у А. Кримського читаємо: "Срібло, злото, самоцвіти", в Панаса Мирного: "На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса". Чи не краще заради уніфікації мови взяти для постійного користування якусь одну з цих трьох назв, що означають однакове поняття, приміром, слово самоцвіт? Мабуть, варто.
Так само слід позбутись розбіжності в відповідниках російського слова "брильянт", який наші автори пишуть то "брильянт", то "діамант". Українські класики воліли писати "діамант": "Діамант дорогий на дорозі лежав" (В. Самійленко); "Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі" (Леся Українка). Сучасний український письменник В. Собко вживає від іменника "діамант" прикметника "діамантовий": "Тільки–но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням". Проте в цитованої вже Лесі Українки ми можемо прочитати фразу й зі словом брильянт: "Дістаньте шкатулку з брильянтами", – але це тільки стверджує потребу прийти до якогось одного з цих слів, що не мають ніякої значеннєвої різниці. Певно, що давня мовна традиція дає перевагу слову "діамант".
Лівша і шульга
Слово "лівша" майже витиснуло давнє українське "шульга". Ось читаємо, наприклад, у газеті заголовок фейлетона: "Про лівшу – лівою рукою". Тритомний Російсько–український словник наводить слово "шульга" як застаріле, даючи перевагу "лівші". А тим часом скільки прізвищ утворилось від цього слова: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на слово "шульга" в класичній літературі й живій народній мові, ба навіть у сучасного українського письменника О. Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: "Він, шаблюку вхопивши по–татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто". Навряд чи є підстави виводити це слово "за штат" і не послуговуватись ним у нашій сучасній літературній мові.
Ліс і дерево
"Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу", – читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по–українському дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: "Кругом яру зеленіє старий ліс" (І. Нечуй–Левицький). Одержувати щодня ліс, та ще до того ж не гектарами, а кубометрами – неможлива річ.
Якщо слово "ліс" має українською мовою одне значення, то "дерево" – два: "рослина" ("На похиле дерево й кози скачуть". – Прислів'я) й "матеріал, що добувають із цієї рослини на різні господарські потреби" ("Я покажу, де є хороше дерево на хату". – Леся Українка; "Нам треба ще багато будівельного дерева". – З живих уст).
Отже, й у першій фразі треба було написати: "Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів дерева".
Магазин, крамниця, крамничка
У сучасній українській офіційній і діловій мові слово магазин замінило всі інші синоніми, широко відомі в класичній літературі й живому мовленні, де, якщо й траплялося слово "магазин" (або "гамазин", "гамазей", "гамазея", "гамазія"), то далеко в вужчому значенні. Ці слова означали не будівлю для продажу, а велику комору на зерно ("Підпалюють гамазини з хлібом". – О. Стороженко) або комору на різне начиння, знаряддя, продукти ("Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї". – І. Котляревський; "На самім кінці Борислава… стояв великий магазин, де складували земний віск". – І. Франко).
Заклад, де продають харчі або якісь інші припаси й речі, незалежно від розміру його й асортименту краму, в класичній літературі й народній мові називали й називають крамницею: "Завів крамницю з тютюном" (І. Нечуй–Левицький); "Ще сонце не зайшло, а вже крамниці почали зачинятись" (М. Коцюбинський); "Лелія спинилась біля одної дуже великої крамниці, там в освітленому вікні стояло багато квітів" (Леся Українка). Крамниці, де продають спеціальні вироби, мають теж свої назви: "книгарня", де продають літературу, "цукерня", де продають солодощі, тощо ("Перед дверима цукерні ще помацався за кишеню, чи є гроші". – Л. Мартович).
Якщо мовиться про дрібну сільську крамницю, вживають зменшеного іменника – "крамничка", відповідно до російського слова "лавка": "Яків зайшов до кума в крамничку" (Марко Вовчок).
Навряд чи є потреба заміняти всі ці слова одним–однісіньким словом "магазин", бо таким способом збіднюється багата на різноманітну лексику українська мова.
Міроприємство
Коли й хто почав запроваджувати в нашу мову неоковирне слово "міроприємство", – невідомо, але час від часу воно з'являється в діловому листуванні й чується в доповідях: "Щоб досягти помітного успіху, треба далі поглиблювати прийняті міроприємства", "У нас провели такі міроприємства" і под.
Такого слова не було й нема в українській мові, його наспіх склепали ті, що не знали багатства нашої мови, але хотіли висловити свою думку по–українському. Відповідником до російських "мера", "мероприятие" є "захід", а в множині – "заходи": "Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів" (М. Коцюбинський). Російському вислову "принимать меры" відповідає український "уживати заходів": "Він рідко вживав різких, аґресивних заходів" (О. Копиленко).
Слово "захід" має ще значення "зусилля": "Не варта справа заходу" (приповідка); "Шкода заходу й труду" (І.Франко); іноді воно буває відповідником російських слів "приём", "присест": "За одним заходом упорав усе, що на два дні наварила" (з живих уст); "За два заходи й воза полагодили" (з живих уст).
Отож, у перших реченнях треба було сказати: "поглиблювати вжиті заходи", "запровадили (здійснили, провели) такі заходи".
Нагода й пригода
Ці два слова – немов камінь спотикання для тих, що негаразд знають українську мову й тому часто ставлять їх не там, де треба: "Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й студентові, письменникові й перекладачеві", – читаємо в рецензії; "Мені ще не випадало пригоди їздити до Ужгорода", – чуємо з уст.
Ці помилки виникають, мабуть, через те, що обидва слова мають серед багатьох своїх значень також значення російського слова "случай": "При нагоді я скористаюсь вашою порадою"; "Зі мною сталась така пригода". Щоб уникнути прикрих помилок, як у наведених фразах, треба запам'ятати, що іменник "нагода" означає "випадок" (здебільшого сприятливий): "Нагоди стріляти їй не трапилося" (М. Шеремет), або "випадок, що зумовив якусь дію": "Ольга мала деякі дані підозрівати, що Завадка шукає нагоди заговорити до неї…" (І. Вільде). А іменник "пригода" вказує на якусь подію, на якісь бувальці: "Кожна пригода – до мудрості дорога" (прислів'я), або й на лихо: "Раз сталася така пригода. Остапові зсунулась пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею" (М. Коцюбинський); від цього є вислови "стати пригоді", "стала пригода" – відповідники до російських "быть беде", "произошло несчастье": "Ой на козаченьків ой на запоріжців та пригодонька стала"(історична дума).
Іменник "пригода" може означати також потребу, користь: "Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води" (народна пісня), – від чого є вислів "стати в пригоді": "Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі у великій пригоді стану" (казка).
(Продовження на наступній сторінці)