На табличках, на штампах і печатках, у діловому листуванні й на сторінках періодичних видань ми читаємо слова "землероб", "землеробство", "землеробський", але цих слів не знайдемо в нашій класичній літературі та фольклорі, не чуєм і в живій народній мові. Чому? Тому що ці штучні слова мають поряд себе давні українські, які цілком відповідають російським "земледелец", "земледелие", "земледельческий", а саме: "хлібороб", "рільник", "ратай", "хліборобство", "рільництво", "хліборобський", "рільничий". Наведемо приклади з класики й живої народної мови: "Масюк любив хліборобство" (І. Нечуй–Левицький); "Мій батько – з діда–прадіда хлібороб, любив землю, з землі й жив" (із живих уст); "Чекає ратая, паруючи, чорнозем" (М. Рильський); "Ниво неорана, ниво несіяна… де твої ратаї? Де твої сіячі?" (М. Чернявський); "Дитина без школи, що рільник без поля" (Ю. Федькович).
До того ж слова "землероб", "землеробство" створено невдало з двох складових частин – іменника "земля" й дієслова "робити", тимчасом як тут, коли навіть визнати потребу створення нового слова, слід було б узяти дієслово "обробляти", адже землероб не робить землю, як то виходить за аналогією до слів "бракороб" ("той, що робить брак"), "дармороб" ("той, що робить дарма"), а обробляє землю. Тим‑то ці терміни, створені всупереч законам українського словотвору, так важко прищепити в живому мовленні. Водночас українське слово "хлібороб" не тільки й далі живе в устах народу, але його вподобали й освоїли в своїй мові росіяни ("хлебороб", а також "хлопкороб" тощо).
Творці й прибічники слів "землероб", "землеробство", не заперечуючи, що, коли йдеться про вирощування хлібів, краще користуватись іменниками "хлібороб", "хліборобство", запитують: а як обійтись без слова "землеробство", коли маємо діло з вирощуванням технічних культур? Адже є країни, де хліб не сіють. Відповідь на це дає наш Українсько–російський словник АН УРСР, пояснюючи значення слова "рільництво": 1) "полеводство", 2) "земледелие", – й наводить слушну ілюстрацію: "…проґрес техніки в сільському господарстві виявляється по–різному, залежно від системи сільського господарства, залежно від системи рільництва".
На жаль, широковживане в нашій поезії слово "ратай" майже зникло з нинішнього вжитку.
З метою чи без мети?
Від вислову "з метою" рябіють сторінки газетних інформацій, статей і фейлетонів. Ось кілька зразків із того потоку, який ми спостерігаємо щодня в друку й чуємо з уст: "З метою біологічної ізоляції, щоб уникнути можливого поширення місячних мікроорганізмів, космонавтів помістили в спеціальний "фургон", де вони пройдуть тривалий карантин"; "З метою виявлення жанрових особливостей цього твору надіслали його на кваліфіковану експертизу".
Словом "мета" послугувалась і послугується наша література, щоб передати важливе життєве завдання або ідейне спрямування людини: "Очевидячки, досягла до своєї мети" (І. Нечуй–Левицький); "О, бідний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети" (М. Рильський). У народній мові це слово трапляється далеко рідше, наприклад, у вислові "на близьку мету", що означає – "на близьку віддаль".
А яку мету, цебто важливе життєве завдання або ідейне спрямування, вбачали автори наведених на початку газетних фраз? Тут, як і в багатьох інших подібних випадках, нема ніякої мети, а тому й треба було написати: "для біологічної ізоляції, щоб уникнути…", "Щоб виявити жанрові особливості цього твору…".
З цього, звісно, не слід думати, що слово "мета" треба обминати, приміром, у таких висловах, як "поставити собі за мету", "мати на меті" тощо. Ідеться лише про те, щоб не обертати вислів "з метою" в той прикрий канцеляризм, який не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово "мета".
Знання й знаття
"Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче повчати інших", – читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова "знання" й "знаття" є синоніми, й помилково написав "знаття" замість "знання". Ці слова, хоч і дуже подібні одне до одного, виявляють певну різницю. Слово "знаття" звичайно заступає дієслово знати: "Якби знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав" (М. Номис); "Якби знаття, що прийде підмога, – можна було б прорватися" (Ю. Яновський). Слово "знання" означає сукупність відомостей про щось: "І жадібно знання вона пила" (Б. Грінченко).
Інтерес і цікавість
Слово "інтерес" має насамперед значення "користь, зиск": "Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення" (Словник за редакцією А. Кримського); "А мені в тому ділі нема ніякого інтересу" (з живих уст). Від цього походять вислови: "пильнувати свого інтересу", "дбати про свій інтерес", "у спільних інтересах", "класові інтереси". До речі, російському вислову "остаться при пиковом интересе" відповідає український "лишитись ні з чим".
Деякі сучасні наші письменники поширюють значеннєву функцію слова "інтерес", надаючи йому поняття цікавості: "З особливим інтересом поставилися товариші до цієї розповіді" (І. Ле). Навряд чи є потреба в поширенні значення цього слова, бо український іменник "цікавість", прикметник "цікавий", прислівник "цікаво" цілком відповідають російським словам "интерес", "любопытство", "интересный", "любопытный", "интересно", "любопытно": "Почала я з цікавістю читати…" (Олена Пчілка); "Ти б мені розказав хоч для однієї цікавості" (І. Нечуй–Левицький); "Мене аж з'їдає цікавість: звідки мене може знати Марина?" (І. Вільде).
Прислівник "цікаво", котрий звичайно стоїть у фразі з якимось іменником чи займенником у давальному відмінку (мені, тобі, йому, їй, нам, вам), має паралельну конструкцію, що складається з іменника чи займенника в називному відмінку й прикметника "цікавий": "Тарасові цікаво було дізнатися, що саме зробив для старичка Щепкін" (О. Іваненко); "Цікавий я знати, хто мене прийняв би" (Леся Українка).
Книга й книжка
Чи є якась різниця між цими словами, чи вони – абсолютно тотожні й їх можна довільно вживати на свою вподобу? Хоч ці слова й мають схожість, однак різниця між ними є, що залежить не стільки від змісту, скільки від розміру книжки. Найбільше ми вживаємо слово "книжка": "Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала" (П. Тичина); "Письменному – книжка в руки" (М. Номис).
Під словом "книга" розуміємо грубий фоліант, "ґросбух" – головну бухгалтерську книгу, книгу вхідних і вихідних паперів чи так зване Святе Письмо: "Чи то вмер чернець у келії, пишучи святу книгу?" (І. Франко). Виходячи з цього, треба відповідно користуватися словами "книжка" й "книга".
Ковдра, коц, ліжник, укривало
Останнім часом слово "ковдра" стало витискати з ужитку інші українські слова, що також є відповідниками російського "одеяло". "У магазині є вибір літніх ковдр", – читаємо в прейскуранті, хоч навряд чи можна вважати вкривало, пошите на ваті або виткане з грубих вовняних ниток, за річ, належну до літньої постелі. Адже є інші українські назви, що залежать від матеріалу, з якого зроблено вкривало: "коц" – "укривало з вовни або байки" ("Вона грюкнула дверима й увійшла до себе в хатину, де стояла її постіль, заслана добрим коцем". – Панас Мирний), "ліжник" – "укривало з дуже грубих вовняних ниток" "…сиділа, доки не зморив її сон, тоді лягла коло опришка, прикрившися ліжником". – Г. Хоткевич). Загальною назвою речі, що нею вкриваються, лягаючи на постелі, незалежно від того, з якого матеріалу її зроблено, є "укривало": "До завіс, до рожевого шовкового укривала я попришивала б тонесеньке кружево, як павутиння" (І. Нечуй–Левицький).
Отож, у прейскуранті треба було написати: "є вибір літніх укривал" ("або літніх коців", якщо їх зроблено з байки).
Копалина й копальня
"А Ювеналій Дмитрович уже розповідав про недавню катастрофу на Криворізьких копалинах, що належали французькій залізорудній компанії", – читаємо в сучасному творі, де слово "копалина" помилково стоїть тут замість "копальня".
Іменника "копалина" в однині не вживають узагалі, а в множині – "копалини" – це слово означає підземні мінеральні поклади, що їх використовують люди для промислових і господарчих потреб. У російській мові цьому слову відповідає "ископаемые": "Колокольцев прекрасно мандрує по глобусу і мріє про мандрівки й відкриття нових земель, нових копалин" (О. Копиленко).
(Продовження на наступній сторінці)