На косовицю

Віз наш дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім. До Десни верстов п’ять дуже складної дороги. Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що ніколи не висихали, два мости, понад річкою між осик і дубів, і вже там, над самою Десною, було моє царство.

По дорозі косарі гомоніли про різне, злазили з воза перед калюжами і на гору, потім сідали, і я знову бачив навколо себе вгорі їхні велетенські спини, а над спинами і косами, які вони тримали в руках, як воїни зброю, у високому темно – синьому небі світили мені зорі й молодик.

Пахне огірками, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають деркачі й перепілки. Чумацький віз тихо рипить піді мною. А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. 

Прокидаюсь я на березі під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвонять, коні пасуться. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс – усе блищить і сяє на сонці.

За О. Довженком (162 слова)

РОЗДРУКУВАТИ

Диктанти створено Освіта.ua для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України. Тексти відповідають порядку проведення ДПА учнів 9-х класів з української мови. Комерційне використання та розміщення на інших ресурсах заборонено.

Освіта.ua
16.02.2016

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
вася
фу не то.Ето не вес?...
вася
фу не то.Ето не вес?...

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!