О. Калинич: перестаньте ждать идеального учителя

Карантин неожиданно выплеснул нас в море, где спасение утопающего - дело рук самого утопающего

О. Калинич: перестаньте ждать идеального учителя

Автор: Олеся Калинич, учитель, Хустская гимназия-интернат.

Опублікувала у фейсбуці іронічне відео про дистанційне навчання. За добу воно набрало понад 23 тис. переглядів, думаю, переважно з однієї причини: напевно, кожен у вчительці, яка на зв'язку 24/7, упізнавав себе.

29 травня дистанційне навчання офіційно завершилось - усі полегшено зітхнули.

Дуже хочеться, щоб ми були здорові й жоден вірус не примушував людей сидіти за мурами власних фортець. Проте якщо цей карантин став несподіванкою, до наступного мусимо бути готовими, зробивши певні висновки щодо дистанційного навчання.

Що потрібно насамперед?

1. Подбати про технічне оснащення й учителів, і учнів. Недавно в інтерв'ю місцевій газеті сказала, що працюю з дітьми й через ноутбук, і через телефон. Журналіст здивувався: для чого подвійна робота? Реалії ж такі: у деяких сім'ях один комп'ютер, за яким працює, наприклад, батько. Діти користуються переважно телефоном із мобільним інтернетом, який через гірську місцевість не завжди якісний (знаю із власного досвіду).

2. Робочий час. Мусимо навчити себе, родичів, родичів родичів, що є поняття робочого часу. Я не знаю, наскільки вистачить учителів на кшталт «так шкода ж» бути на зв‘язку з учнями по 20 годин на добу. Так, батьки зайняті, дитя спить довго й згадує про уроки під вечір. Можна піти на принцип і поставити одиницю. А що зміниться? Як не знає, так і не буде знати. Є учні, для яких і 10 одиниць не завада щастю (у принципі, це абсолютно не катастрофа). Тому спрацьовує вчительське «краще хай під вечір, аніж ніколи». І вчитель жертвує особистим часом. Жертвує дітьми, чоловіком, бо учень вийшов - нарешті! - на зв'язок.

Важливо навчити себе й дітей працювати за графіком. Як мама, наочно бачу, що можна опанувати шкільну програму дистанційно без паніки. Безмежно вдячна колегам за працю, бо мені не доводилося пояснювати ані хімію, ані алгебру, ані англійську (я б, до речі, і не пояснила).

3. Норми етикету. Опанувати елементарні норми етикету. Дивно, коли не лише діти, але навіть і дорослі телефонну розмову починають із власних проблем, навіть не представившись. Ми настільки загралися в «ти – особистість», що норми етикету деякими сприймаються як щось ненормальне (наприклад, що тут такого - телефонувати чи писати вчителям по 23? Вам що, важко відповісти? Ви ж онлайн).

4. Є така професія - учитель. Важливо усвідомити: ніхто нікому нічого не боргує. Я пішла назустріч своїм одинадцятикласникам й проводила уроки в зручний для них час - о 18.00. Це був особистий вибір. Проте дехто почав обурюватися, мовляв, інші педагоги так не вчинили. Дорогі друзі, це нормально - учителі мають робочий час. Вони НЕ зобов'язані працювати понаднормово, утілюючи чиїсь забаганки.

5. Платформи. Добре б, якби школа централізовано використовувала одну платформу (захищену, із якої не можуть «витекти» персональні дані учнів). Карантин зненацька вихлюпнув нас у море, де порятунок потопельника - справа рук цього ж таки потопельника. Це стало причиною того, що кожен учитель облюбував місце роботи, забувши, що в дитини понад десяток предметів. В умовах дистанційного навчання важливо відмовитися від шоу «Хто більше й краще».

6. Про кількість годин. Можливо, варто нарешті чесно відповісти на запитання: чого ми хочемо? Щоб учителі вичитали всі години й зробили відповідні записи в класному журналі? Так, бо держава платить за певну кількість годин, відпрацьованих тобою. Але під час дистанційного навчання спрацьовує інший принцип - краще менше, та краще. Наскільки мені відомо, у нас немає правового механізму, який би регулював «скорочення» годин. Є рекомендації МОН, за якими директор та педрада можуть брати на себе відповідальність щодо ущільнення вивчення програмового матеріалу. Але де гарантія, що за рік-два цього ж директора не перевірятимуть і не запитають, чому саме таке рішення прийнято, на яких правових підставах?

7. Звітність. Потрібно відмовитися від усіх показових звітів назавжди. Найкращий звіт - додати директора до онлайн-класу.

8. Перестати очікувати на ідеального вчителя (не тільки дистанційного), який помахом чарівної палички відкриє таланти обдарованої дитини, а дитина тим часом не робитиме нічого, бо навчання, особливо дистанційне, втомлює. Навчання - робота розуму. Щоб відшліфувати певні навички, є рутинні вправи, які, справді, інколи можуть бути одноманітними. Недавно запитала учнів: «Невже ви завжди чистите зуби тільки з цікавості?» На що почула: «Ні, чистимо, бо мусимо й нема кому нас розважати».

Чи можна сказати, що вчителі масово завалили тест на дистанційне навчання? Не думаю. Наскільки воно виявилося якісним, не знає ніхто. Але з огляду на те, що у вересні ми ще раз пройдемо карантинний матеріал, переконана, жодної катастрофи не сталося.

Цей список можна продовжувати довго. Та наївно вважати, що тепер усе буде таким, як і раніше. Не буде. Навички, здобуті під час карантину, ми вже точно перенесемо до звичайного, реального класу.

Дорогі колеги! Бажаю всім добре відпочити. Звісно, якщо у вас немає за місяць ЗНО!

Оригинал

Освіта.ua
03.06.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Тато
Хороша стаття. Тільки я не зрозумів цього пасажу: "Найкращий звіт - додати директора до онлайн-класу." І ще одне. Подбати про технічне оснащення вчителів - це правильно. Ще правильніше було б продовжити думку: Треба вчителям надавати кошти для придбання техніки і ліцензованного програмного забезпечення. По моїм скромним і приблизним підрахункам - це 1000 долларів на 4 роки. А от про забезпечення батьків і дітей - то справа батьків, а зовсім не школи.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!