А. Равчев: "Школьная прописка": 5 вопросов к МОН

Городские советы кивают на застройщиков, те - на городские советы, а заложники ситуации - дети

А. Равчев: "Школьная прописка": 5 вопросов к МОН

Автор: Александр Равчев, PR-менеджер в «Громадяни в дії».

Ухвалюючи новий порядок про зарахування в перші класи, чиновники Міносвіти повели себе, як слон в магазині посуду. Проте і в цьому є позитив. Завдяки суперечливому і почасти дискримінаційному документу, увага суспільства повернулась до проблем у середній освіті. Питання освіти обговорюють в прямих ефірах топових телеканалів, а про її недоліки пишуть сотні лідерів думок.

І найбільш продуктивним в цьому питанні буде використати увагу суспільства, щоб зробити українську школу кращою та ефективнішою. Для цього необхідно знайти відповідь на ряд запитань, які виникли у зв’язку з появою порядку «про шкільну прописку».

Як збільшити кількість шкіл в Київській агломерації?

Нестача місць у школах поки є проблемою в першу чергу Києва, де населення зростає швидкими темпами. Проте це і питання загальнонаціональної моделі для інших великих міст. Зростає кількість населення у Львові, Харкові, Одесі. Усі ці міста з часом стикнуться з аналогічними проблемами, які вже є в столиці, і варто вже думати над шляхами їх вирішення.

У цьому питанні є ряд менших задач:

Необхідно знайти шляхи, як змусити місцеве самоврядування будувати школи. Без цього будь-які спроби перетасовки дітей приречені на провал. Шкіл не вистачає, і це факт. Поки міські ради кивають на забудовників, а забудовники на міські ради, заручниками ситуації стають діти, яким немає де вчитись. Чиновники перекладають відповідальність за відсутність шкіл на батьків, які обирають погану владу, і продовжують отримувати кошти з податків цих батьків, які їм виплачує «погана влада».

Час розривати це зачароване коло безвідповідальності і шукати жорсткі механізми стимулювання місцевого самоврядування до будівництва шкіл. Зрештою, середня освіта є обов’язковою і фінансується з державного бюджету. Тому держава має право вимагати саме від місцевих рад виконувати свої зобов’язання, а не від батьків шукати неформальні способи тиску на мерів і депутатів.

Не меншою задачею є пошук оптимальної моделі зарахування дітей з міст-супутників. У Київ щоденно приїжджає на роботу 500 тисяч людей. Усі ці люди сплачують податки в місцевий бюджет Києва і підтримують місцеву економіку. Закономірно, що вони хочуть отримати від міста право вчити своїх дітей в школах, які фінансуються з їх податків. Проте це натикається на спротив місцевих жителів, які вважають, що школа належить їм, а не «приїжджим».

І фінальною проблемою є пошук варіантів реалізувати принципу територіальної доступності в районах, де немає шкіл. У реаліях українських міст одним дітям до найближчої школи 50 метрів, а іншим – 5 000. Зрозуміло, що будувати школи через кожні декілька метрів неможливо, проте містам доведеться шукати варіанти, як забезпечити цю доступність. Це може бути і розширення програми шкільного автобуса, і компенсації для дітей, які проживають далеко від школи, і зміни в моделі зарахування.

Як провести ліквідацію спеціалізованих шкіл і що робити з гімназіями та ліцеями, які мають початкові класи?

Майже половина всіх закладів І-ІІІ ступенів в Києві - це спеціалізовані школи. За умови набору за пропискою вони не можуть проводити конкурси для визначення рівня дитини. Відповідно, спеціалізованим школам лишається або спрощувати свою програму навчання до рівня загальноосвітньої, або вимагати від дітей більше, ніж вони можуть. Зрозуміло, що більшість піде першим шляхом. Тому цей процес доведеться фіналізувати, ліквідувавши спеціалізований статус.

Найбільшою проблемою тут є ті 25% спеціалізованих шкіл, які входять в топ-200 шкіл України за результатами ЗНО. Досить суперечливим є ідея ліквідації їх ефективної системи, а отже, міністерству варто передбачити механізм переведення цих шкіл у статус гімназій чи ліцеїв.

Власне, і з ними є проблема, оскільки 2/3 цих закладів мають початкові класи, зарахування в які тепер відбувається за пропискою. Таким чином суспільство і міністерство освіти стоїть перед вибором:

  • ліквідувати в них статут «гімназії», понижуючи до статусу загальноосвітньої школи;
  • ліквідувати в них початкові класи, зменшивши загальну кількість місць в початковій школі;
  • вивести їх з дії порядку, залишивши конкурс в початкових класах.

Кожне рішення має свої плюси і мінуси, але в будь-якому випадку його потрібно ухвалити, бо наразі ситуація абсурдна.

Як розділити будівлі початкової, середньою та старшої школи?

Західна модель зарахування за пропискою серед відмінностей від української має чіткіше розділення будівель початкової, середньої та старшої школи. У США в шкільному окрузі зазвичай декілька початкових і середніх шкіл і 1 старша. Це зменшує негативний вплив «складних учнів», який зазвичай посилюється до старших класів.

В Україні 2/3 будівель шкіл розраховані для навчання і початкових і старших класів. Це ж прописано і в державних будівельних нормах проектування шкіл.

Відповідно, якщо ми запроваджуємо «шкільну прописку», необхідно розділити будівлі шкіл. У першу чергу розмежувати початкову і старшу школу.

Це можна запровадити через ліквідацію старших класів у тих школах, де навіть за пропискою кількість дітей, які претендують на зарахування, у 2-3 рази вища за спроможність школи.

Як розширити можливості батьків в реформуванні конкретних шкіл?

Прихильники «шкільної прописки» неодноразово заявляли, що завдяки цьому механізму батьки будуть змушені більше уваги приділяти покращенню шкіл, що вирівняє їх рівень. Хоча я противник перекладання проблем на плечі батьків, бо вважаю, що цим як раз мають займатись освітні чиновники, але навіть якщо погодитись з цією моделлю, її треба доопрацювати.

Зокрема, треба розширити можливості батьків керувати школою. Оскільки зараз вони фактично відсутні. Батьківські комітети практично не мають формального впливу на кадрові та економічні рішення школи.

Як варіант, батьківським комітетам можна передати питання відбору адміністрації, а також дати право ініціювати звільнення вчителів. Так само саме батьківський комітет повинен розподіляти бюджет школи.

Ці питання не прості. Багато з них потребують змін до законодавства. Проте лише вирішивши їх, ми зможемо довести до ладу освітню реформу і, замість відновлення «радянської системи шкільної прописки», отримати саме гарантоване місце для кожної дитини в школі біля дому, як це прописано в Законі.

Освіта.ua
23.05.2018

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!