Игорь Ликарчук: нужен ли нам польский опыт реформ?

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования

"Українська правда" опублікувала інтерв’ю з п. Яном Герчинським.

Не знаю, як у вас, у мене воно викликало достатньо суперечливі відчуття. Із одного боку — повністю підтримую його думки стосовно оцінки системи управління українською освітою. Вони абсолютно суголосні з моїми. Щоправда, ефективних й придатних для України шляхів вирішення проблеми експерт не називає.

Абсолютно підтримую його позицію стосовно педагогічної автономії учителя. Нам цього дуже не вистачає. Але, що робити з величезною кількістю українських учителів, які не здатні і не зможуть бути автономними? На жаль, таких є більшість.

І категорично не можу погодитися з думками автора про те, що роботу вчителя професійно оцінити здатний лише директор; про роль батьків у освітньому процесі та з багатьма іншими.

P.S. Публікація інтерв’ю польського експерта, очевидно, не є випадковою. Особисто давно утвердився в думці, що наше освітянське керівництво «захворіло» ухилом до польського досвіду реформування освіти. Забуваючи при цьому, що далеко не все в польській освіті є ідеальним. І багато з їхніх «реформ» навряд чи потрібно повторювати в Україні. І чи потрібні нам ухили в будь-яку сторону? І чому забуваємо Шевченкове: «І чужому научайтеся, й свого не цурайтеся»?

У цьому контексті лише одна маленька порада авторам українських освітніх реформ. Замість постійних закордонних вояжів у пошуках рецептів реформування знайдіть час і почитайте Л. Виготського, А. Макаренка, В. Сухомлинського... Або дуже гарно вивчіть досвід роботи тієї невеликої кількості українських освітніх закладів, які давно сформували власну модель освітньої системи. Й досить оптимальної.

Оригинал