Подросткам о ВИЧ: сознательная профилактика и полноценная жизнь

В 14 лет школьники должны знать достоверную информацию о ВИЧ, чтобы снизить вероятность инфицирования и защитить свою жизнь

Подросткам о ВИЧ: сознательная профилактика и полноценная жизнь

Наибольшую роль в распространении информации о ВИЧ/СПИД в Украине играют учителя - подтверждено социологическим исследованием. Однако их сведения не всегда достоверны и актуальны. Поэтому в случае раскрытия ВИЧ-позитивного статуса кого-то из школьников начинается буллинг в учебном заведении.

Соучредитель организации для подростков, живущих с ВИЧ, Яна Панфилова рассказала Оsvita.ua, что должны знать старшие школьники о вирусе иммунодефицита человека и что должно быть сделано на законодательном уровне, чтобы ВИЧ-положительные не становились жертвами социальной стигматизации.

Від народження з ВІЛ: особиста історія Яни Панфілової

У червні 2021 року в Нью-Йорку відбулася спеціальна сесія Генасамблеї ООН із питань протидії ВІЛ/СНІДу. Уперше захід відкривала українка –  співзасновниця міжнародної організації для підлітків «Teenergizer» Яна Панфілова. У своїй промові дівчина зазначила, що людей із ВІЛ-статусом суспільство відштовхує, вони стають жертвами через упереджене ставлення, неосвіченість та стереотипи. І найбільше від цього потерпають саме школярі старших класів.

Яна народилася з ВІЛ. Дівчина з власного досвіду знає, як почуваються, із чим стикаються та за що борються підлітки з таким діагнозом. Вона вчилася в чотирьох київських школах, і в її дитячих спогадах чимало неприємних моментів.

«Перші п’ять класів, коли вчилася на Лівому березі, чула, що ВІЛ – хвороба наркоманів та жінок, які працюють у сфері комерційного сексу. Коли переїхала на Поділ і там пішла в школу, на уроках розповідали сумнівну інформацію про ВІЛ, яку я намагалася спростувати, але вчителька наполегливо переконувала мене, що відомості достовірні, бо вона чула це в якомусь документальному фільмі. Я сварилася і з нею, і з однокласниками, бо намагалася їм довести: ВІЛ не живе в навколишньому середовищі 12 годин, отже, не може передаватися через побутові предмети», – пригадує Яна Панфілова.

Правозахисниця розповідає, що вчителі в найкращому разі просто ігнорували її намагання спростувати недостовірну інформацію про ВІЛ , а в найгіршому – пояснювали тему правильно та доступно, але у фіналі додавали, що нікому не бажають зустріти людину з ВІЛ чи СНІД. 

«Підліткам із ВІЛ і так нелегко, тож коли вони таке чують, що є фактично дискримінацією, то стає ще важче», – говорить Яна, яка в 16 років разом із друзями створила організацію «Teenergizer» для допомоги підліткам, котрі опинилися у скрутній ситуації. Часто саме це місце чи не єдине, де вони можуть попросити про допомогу або ж просто виговоритися. 

Боротьба за достовірну інформацію про ВІЛ/СНІД

«Teenergizer» із лекціями відвідує школи. На таких зустрічах із підлітками обговорюють сексуальну освіту, розповідають достовірну та актуальну інформацію про ВІЛ/СНІД.

«У школах ми часто стикаємося з міфами та стереотипами щодо цих хвороб. Наприклад, багато людей думають, що ВІЛ може передатися через укус комара або ж якщо випити з пляшки хворого. Я вважаю, що предмет “Основи здоров’я” викладають неякісно, бо під час уроків акцентують увагу не на тому, що насправді важливо в темі ВІЛ/СНІДу. У книжках із цього предмета я бачила недостовірну інформацію – нібито вірус імунодефіциту людини передається під час штучного дихання, хоча це неправда», – говорить громадська активістка.

Яна Панфілова визнає: навіть якщо людям надати про ВІЛ достовірну інформацію, вони все одно можуть не змінити свою думку й продовжуватимуть упереджено ставитися до інфікованих. ВІЛ-позитивних булять однокласники, батьки однокласників порушують питання про виключення хворих зі школи, адміністрація може рекомендувати перевести їх в інший заклад освіти. Правозахисниця стверджує, що неодноразово стикалася з такими ситуаціями, і найкраще вирішення конфлікту в такому разі – це справді знайти школяру інше місце навчання, де ніхто не знатиме про його ВІЛ-статус.

«В Україні судова система влаштована так, що булінг підлітка з ВІЛ у школі важко довести, процес потребує часу, а це велика психологічна травма для учня. Навіть якщо батьки почнуть відстоювати його права та підуть до суду, не факт, що справа дійде до позитивного фіналу, а дитина весь цей час усе одно відчуватиме сильну дискримінацію», – зауважує Яна Панфілова.

Підліткам із ВІЛ дуже важко говорити про свій статус. Вони замикаються в собі, намагаються ігнорувати цю тему, але так їхній психологічний стан лише погіршується. «Teenergizer» організовує для них групи підтримки, щоб вони могли виговоритися, щоб донести їм важливість прийняття себе. Яна Панфілова стверджує, що без цього багато молодих людей просто померли б від СНІДу, не доживши й до 20 років. 

Відомості про організації, заходи для підлітків із груп ризику мають бути відкритими й доступними в кожному навчальному закладі. У пригоді вчителю «Основ здоров’я» стануть, наприклад, брошури з актуальною та корисною інформацією про ВІЛ/СНІД, в яких вони знайдуть вичерпні відповіді на різні запитання: де тестуватися? що робити, якщо тест виявився позитивним? як передається ця хвороба? до яких організацій можна звернутися по допомогу та підтримку?

За словами Яни Панфілової, школярі з позитивним ВІЛ-статусом не потребують у навчальному закладі ніякої особливої медичної допомоги. Зазвичай вони вживають удома таблетки, які пригнічують вірусне навантаження на організм, а загалом живуть так само, як і здорові однолітки.

Найголовніше про ВІЛ

ВІЛ передається:

  • під час незахищеного сексу;
  • під час повторного використання обладнання для пірсингу й татуювань, шприців, якщо вони були в контакті з кров’ю інфікованого;
  • від вагітної до дитини, під час грудного вигодовування.

ВІЛ не передається:

  • під час кашлю та чхання;
  • через їжу, яку приготувала людина з ВІЛ;
  • через укус комах, які мали контакт із кров’ю інфікованого;
  • під час контакту зі сльозами та слиною ВІЛ-позитивної особи;
  • через використання спільних побутових речей;
  • через обійми, рукостискання та поцілунки.

Профілактика ВІЛ/СНІД

Дослідження «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» («Health Behaviour in School-aged Children» – HBSC), яке було проведене 2018 року в 287 навчальних закладах України, дало змогу виявити, що лише 12 % опитаних підлітків знають про шляхи передачі ВІЛ, і найбільшу роль у поширенні інформації про ВІЛ/СНІД відіграють учителі (57 %), інтернет (56 %), медичні працівники (45 %) та батьки (40 %).

Більше ніж половина юних учасників опитування знає, куди можна звернутися для проходження тестування на ВІЛ, проте на цьому етапі в багатьох починаються проблеми. Якщо підлітки мають недовірливі взаємини з рідними, то бояться звертатися в медичні заклади, бо не впевнені в дотриманні конфіденційності інформації щодо їхнього здоров’я. Їх лякає те, що в разі позитивного результату діагноз і терапію лікарі обговорюватимуть із батьками. 

Ірина Нерубаєва, менеджерка проєктів МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW-Україна), каже, що така ситуація склалася через правові колізії. На її думку, варто включити в законодавство поняття «підліток» хоча б для того, щоб чітко прописати права вже не дітей, але ще й не дорослих. 

Ірина Нерубаєва наголошує, що всю потрібну інформацію, яка стосується профілактики ВІЛ/СНІД, школярі мають знати до 14 років, бо саме в цьому віці, за даними дослідження, основна частина українських підлітків починає вести сексуальне життя. Отримати знання про захищений секс в ідеалі вони мають насамперед від батьків, але реальна ситуація свідчить про те, що вдома на цю тему досі мало хто розмовляє. Одні батьки сподіваються на статеву освіту в школі, інші ж проти таких уроків. 

Тим часом, за словами пані Ірини, яка постійно працює з вразливими групами населення та проводить дослідження, обізнаність підлітків у методах профілактики ВІЛ уже протягом кількох останніх років знижується. На її думку, це відбувається через те, що в Україні надто мало соціальної реклами на цю тему, немає національних програм, які займалися б вирішенням цієї проблеми, а міжнародні донори майже не виділяють на це кошти. 

Станом на 1 січня 2021 року в Україні офіційно зареєстровано 144 089  ВІЛ-позитивних осіб і 47 778 людей, у яких підтверджено СНІД. Україна має найвищий показник поширеності епідемії ВІЛ у Європі. Захисниця прав підлітків, які живуть із ВІЛ, Яна Панфілова вважає, що світ може перемогти вірус набутого імунодефіциту людини. Для цього потрібна вчасно почата і якісна статева освіта у школах, психологічна підтримка хворих та мережа громадських ВІЛ-центрів. А ще дівчина сподівається, що вчені таки розроблять вакцину, яка зможе подолати вірус, котрий руйнує імунну систему.

Людмила Лутицкая, для Освіта.ua

 

Освіта.ua
02.07.2021

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев