«Чорна пантера і білий ведмідь» Володимир Винниченко

Читати онлайн драму Володимира Винниченка «Чорна пантера і білий ведмідь»

A- A+ A A1 A2 A3

— Готові!

Публіка товпиться крізь колони. Сніжинка щось говорить Корнієві, але той понуро дивиться на Риту..

Р и т а. Ну, Мулен, починаємо?

М у л е н. Я весь тут.

Р и т а (плескає в долоні музикам). Алло!

Музики грають. Рита й Мулен танцюють. Дедалі то з більшим запалом, якоюсь дикою, п'яною жагою і майстерством.

С н і ж и н к а (захоплено встає й жадно слідкує. До Корнія). Вона гарна. Медведю! Вона страшно гарна! Рита. Швидше, музики!

Корній п'є, але не зводить очей з Рити. Кулаки його машинально стискуються. Він то схопиться, то знов сяде. І знов п'є чарку за чаркою.

Р и т а. Фу, годі!.. (Важко дихаючи, підбігає до Корнія). Ну що? Гарно танцювала? Га?

С н і ж и н к а. Чудово, Рито!!!

Р и т а (не звертаючи на неї уваги). Ну? Не думав, що я можу, га? Xa-xa-xa! Думав, тільки пелюшки мити можу? Що ж ти мовчиш? Подобається, кажи?

Корній сильно ставить чарку на стіл, не одповідає.

Р и т а. Ха-ха-ха! Обережно, чарку розіб'єш, двадцять сантимів коштує, не хватить заплатити. Xa-xa-xa! (Обходить). Мулене, дякую! О, дякую.. Ну що, Мігуелес, може, ви зо мною хочете? Ах, ви не вмієте! Ну, не треба... А публіки скільки. (До неї). Цікаво, правда? Ха-ха-ха! (Публіка розходиться, балакаючи).

Ш т і ф. Ви чудово танцювали, це щось надзвичайне. У вас така пластика...

Р и т а. Невже? Пластика? О, у мене пластика, ха-ха-ха!.. А ви не п'єте? Панове, мусите всі пити, бо буду сердита. Блек, пийте, я не хочу, щоб коло мене були тверезі очі! Мусите всі п'яні бути.

Б л е к. У п'яного, мадам, очі більш тверезі, ніж у тверезого.

Р и т а. Все одно! Мулен... О, мій Мулен... які в тебе зараз чудові очі. Білий Медведю! Подивись, які очі у месьє Мулена. Подивись. Мулен, покажи моєму мужу, які в тебе очі зараз... Масляні, жадні, ха-ха-ха! Такі і в мого мужа були колись... Що ви, панове, шепочетесь? Не вірите? Спитайте у мого мужа. А Мулен все так же дивиться... Одурів, правда? Але чекай, ти ще рано дивишся... так. А це забув... (Виймає з-за корсажа карти). Хочеш грати?..

М ул е н (з викликом). Хочу!

Р и т а. А? Не боїшся вже?

М у л е н. Все одно. Чим швидше, тим краще! Давай!

Р и т а. О? А я не хочу... Панове, хто хоче з нами в карти грати? У нас гарна гра. Ми граємо з Муленом на поцілунки. Кожний поцілунок мій коштує сто франків або одна ніч любові.. Але я на поцілунки тільки з моїм Муленом граю. Вже програла йому п'ять поцілунків, ще п'ять і... і... я твоя? Правда? Amie, га? Ха-ха-ха! Чуєш, Білий Медведю? Хочеш грати з нами?.. Але, бідний, чим же ти гратимеш? Хіба полотном? Ха-ха! Ну, Мулен! Граймо! Панове, хто хоче? Мігуелес? Блек? Кардинал?

С а ф о. Я хочу грати!

Р и т а. О? Чудесної Теж на поцілунки?

С а ф о. О, ні, я на гроші. Кардинал, я хочу грати.

М у л е н. Штіфе! Грай! Ставка — скільки хто хоче. Гра — штос.

Всі тихо між собою балакають. Підходить Янсон.

Р и т а. Поцілунок на червоного короля. На тебе, Білий Медведю! Ха-ха-ха!

М у л е н. Ще хто?

Я н с о н. На жирову кралю сто франків або один поцілунок.

С н і ж и н к а (схопившись вражено). Янсоне, це що?

Я н с о н (спокійно). Краса виграє.

М у л е н. Ще хто?

С а ф о. І я на жирову кралю десять франків.

Р и т а. Ого! Швидше, Мулене!

М у л е н. Ще хто? Нікого? Одчиняю колоду. (Дає направо й наліво).

С а ф о. Жирова краля! Програла!

М у л е н. Побита!

Я н с о н (спокійно). Краса виграє.

Р и т а. Ну, Білий Медведю? Хто кого: чи Мулен тебе, чи ти Мулена?

М у л е н. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Побитий. Шість поцілунків! Прошу. Хто ставить?

К а р д и н а л (виймаючи гаманця). Гм! Я волів би, дитинко, щоб ти грала на поцілунки. (Дає гроші).

С а ф о. Он я-як? Ах, ти ж... Ну, чекай!

Р и т а. Два зразу на червоного короля! Кінчать —так кінчать!

М у л е н (в захваті). Чудово! Ще хто?

Я н с о н. Сто на жирову кралю.

С а ф о. Я десять на неї!

М у л е н. Чудово! Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Побитий. Вісім поцілунків!..

С а ф о. Далі ж, далі! Що за свинство!

М у л е н. Ах, далі... (Здає).

Р и т а. Білий Медведю! Побиває тебе Мулен! Та що ти все п'єш? Ти б краще пограв! Га? Не хочеш? Останні два поцілунки ставлю... (В голосі мука і одчай завзяття). Прощайся. Ну?

Корній помалу встає й підходить до столу, заклавши руки в кишені.

М у л е н (з легкою тривогою, але й з викликом дивиться на нього). Месьє Корній хоче грати?

К о р н і й. Ні, хочу дивитись.

Р и т а. Тільки дивитись?

С а ф о (незадоволено). Е, я не хочу грати, як так.

К а р д и н а л. То найкраще, дитинко, давай сюди гроші. То не наша гра.

М у л е н (до Рити). Ну? (Випиває склянку вина).

Р и т а (встає. Глухо). Уже вісім? Більше ніхто не хоче грати?.. Ну, розуміється. Значить, зараз кінець?

Ну!.. Знаєте що, Мулене: або квит на все, або... кінець грі і... всьому. Хочете?

М у л е н (хвилюючись). На все квит чи тільки на поцілунки?

Рита. Ха-ха-ха! І тут торгується. Ні, за рукавички, що ви сьогодні купили, я вам зостанусь винна п'ять франків! Кінець або так, або так! Ну?

М у л е н. Добре. На червоного короля?

Р и т а. На червоного короля!

М у л е н (здушено). Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два.

К о р н і й. Стійте. (Дуже хвилюється, хрипло). Ні, нічого... здавайте!

Р и т а. Що ти хотів? Що ти хотів? Чекайте, Мулене! Що ж ти хотів, говори скоріше! Ну? Ну, що? Ну, говори ж, ти!

К о р н і й. Нічого, далі...

Р и т а (дико). А-а! Ну, так далі, Мулене, далі, швидше кидай подлого червоного дурня! Швидше ж, ну!.. Руки дрижать, — теж мужчина!

М у л е н (трясучись весь). Раз-два. Раз-два. (Всі напружено слідкують).

Р и т а. Швидше! Швидше!

М у л е н. Червоний король! Побитий!

Р и т а (тихо опускаючись на стілець). Ну, от і кінець. Побитий. (Заплющує очі й сидить як мертва). Тепер кінець.

К о р н і й (хрипло, голосно). Ну, а тепер весь квит на моє полотно... На полотно. Ну?

М у л е н (розтеряно). На полотно?

Рита хутко підіймається й напружено застигає.

К о р н і й. Так, на моє полотно. Не варте?.. Програю, ваше полотно і... Чорна Пантера. Виграю... моє полотно... і... Чорна Пантера.

Р и т а (гордо). Чорна Пантера не програється! Я йду за Муленом. Ходім!

К о р н і й (тихо). Я не скінчив же... Я хотів сказати: " і Чорна Пантера буде вільною". Вона може й тоді піти з Муленом. (До Мулена). Ну? (Мулен вагається).

С н і ж и н к а (обурено). О, крамар паскудний! Та грайте ж!

М у л е н (з кривою посмішкою). Добре! На що ставите?

К о р н і й. На жирову кралю.

С а ф о. Ой, не треба, вона програє!

К о р н і й. Здавайте.

М у л е н (дрижачим голосом). Одчиняю колоду. Раз-два... Раз-два... Раз-два...

Довго рахує. Видно, як Рита дрижить і жадно слідкує за картами;

Корній стиснув кулак, стоїть непорушне; Сніжинка глибоко зітхає.

М у л е н. Жирова краля... (Убитим голосом). Взяла...

Випускає карти й криво-жалко посміхається до всіх. Всі глибоко зітхають.

К о р н і й. Полотно моє... А Чорна Пантера вільна... (До неї). Хочеш додому?

Рита мовчки йде до вішалки, одягається.

С н і ж и н к а (в захваті і схвильовано стискуючи руку Корнію). Ви гарні, Медведю. Те правда, що я вам говорила. Чуєте? Янсоне, платіть, ходімте! (Хутко виходить).

Р и т а (підходить до Мулена, тихо). Простіть, Мулене, я все верну вам, що позичила... Простіть, що дала вам неприємності... (До всіх). До побачення. (Корнію, не дивлячись на нього, несміла). Можна взяти тебе за руку? У мене ноги дрижать.

К о р н і й (беручи її під руку). Ми поїдемо... Гарсон, я завтра прийду заплатити... (Гарсон мовчки уклоняється).

Корній і Рита помалу виходять. Всі проводжають їх мовчазними серйозними поглядами.

З а в і с а

 

ДІЯ ТРЕТЯ

Декорація першої дії.

К о р н і й сам в пальті ходить по ательє, сильно зачісуючи пальцями волосся назад і, видно, глибоко й тяжко про щось думаючи. Зліва хутко виходить Рита, теж в пальті, але без капелюха, несе на руках дитину. За нею Г а н н а С е м е н і в н а, яка, витираючи сльози, неспокійно говорить.

Г а н н а С е м е н і в н а. Ритонько! Ну, навіщо ви його сюди? Тут холодно. І сонний він...

Р и т а. Нічого, мамо, нічого. Тут видніше, я хочу роздивитись його. Я ж хочу побачити його як слід, (Кладе на канапу, сама стає навколішки, хапливо розмотує). Ну, покажись своїй мамі, покажись своїй гидкій мамі. Кинула тебе, кинула, погана... О, муко моя рідна!.. Ну, який же ти став? Який?.. Господи! Як же схуд він! О, Боже! Та що ви з ним зробили?

Г а н н а С е м е н і в н а. Ритонько, Ритонько... Нічого не робили... То вам так здається... Йому лучче навіть стало.

Р и т а. "Лучче"?! Та подивіться ж на очі його! В них смерть!.. Боже мій!

Г а н н а С е м е н і в н а. Та Господь з вами, дитино, що то ви таке говорите! А хай Бог милує од таких слів.. Що ви, справді? Дитина навіть не плакала... Тиха, як янгол. От ще таке...

Р и т а (раптом). Сніжинка сьогодні ввечері була тут? І він сміявся до неї?

Г а н н а С е м е н і в н а. Яка Сніжинка? Ніякої Сніжинки тут не було.

(Продовження на наступній сторінці)