68 Антоній Грекович — намісник митрополита Йосипа Рутського, що перейшов до унії. За часів Сагайдачного точилася запекла боротьба між уніатами й православними. Унія — це спроба об'єднати обидві ворожі церкви (римську та грецьку), залишаючи непорушеною православну відправу та догматику, але з умовою, щоб вони визнали над собою владу римського папи. Така унія була передусім корисна римській церкві, бо тоді до неї переходили незліченні скарби, маєтки та підданці православних монастирів, церков і парафій, а з другого боку, шляхті як класу визискувачів, бо католицьке духовенство допомагало їй проводити в життя покріпачення селянства. Проте унія була невигідна старшині й дрібному православному духовенству, відбираючи у перших одну десяту прибутків на користь Риму, а у других — парафії. Між духовенством православним і католицько-уніатським точилася боротьба за право визискувати парафіян та за монастирські маєтки. Православні спиралися на селянство й козацтво, звідси й оригінальні поняття тих часів — "хлопська віра", себто православна, і "панська віра", тобто католицька. Єпископи мало не всі самохіть перейшли до унії, щоб зберегти за собою від шляхетського наступу свої маєтки й кошти.
69 Йосип Рутський — київський митрополит, уніат, один з найзапекліших проводирів унії. Плетенецький чимало разів позивався з ним, полемізував і навіть боровся з ним збройною силою.
70 Кир (грецьк.). — господар, пан.
71 Надгробок Острозького зберігається й досі в головній лаврській церкві. Коштом Острозького надруковано слов'янську біблію і чимало книжок наукового, релігійного та полемічного змісту.
72 Папежники — католики, прибічники папи римського.
73 Дидаскол — слово грецьке і означає вчитель.
74 Хрещатий Яр — долина, де лежить головна вулиця Києва — Хрещатик. Колись тут протікав струмок, і там, де він впадав у Дніпро, за літописом, Володимир хрестив киян. Звідси й назва Хрещатика.
75 Людоловами звали татар, що робили напади на Україну, щоб захопити якнайбільш полонених на продаж або на великий викуп, або просто в неволю, як робочу силу.
76 Бей — татарський феодал, магнат. У Криму було спочатку тільки п'ять беїв, пізніш до них прилучилося ще два-три.
77 Улус — те саме, що й кримське ханство, означало місце, де за кочової доби перебував хан.
78 Кантари — татарські вози на двох колесах, в них запрягали по вісім і навіть по десять пар волів. Формою кантари нагадували фургон або автобус.
79 Гекзаметри — старогрецькі і староримські вірші, що відповідають сучасному щестистопному дактилю.
80 Нунцій — папський посол. Римський папа мав своїх послів при всіх королях і князях.
81 Оказування — огляд шляхетського війська; вірніше, повітової шляхти, зобов'язаної з'являтися на так зване посполите рушення, тобто загальну мобілізацію на випадок війни. Періодичні оказування мали на меті перевіряти збройну підготовленість лицарства, яке мусило з'являтися на війну з кіньми і озброєною челяддю, з валкою харчу і різного військового припасу, відповідно своїй заможності.
82 Веласкез — славетний іспанський художник (1589-1660).
83 Патер — католицький піп.
84 Матка боска — богородиця.
85 Мубашири — рахівники-татари, що стягали з кожного крамара і з кожного людолова податок і частину здобичі на ханську користь.
86 Мурза, або мурзак, — татарський шляхтич, феодал.
87 Дервіш — мусульманський чернець.
88 Євнухи — звалашені наглядачі за султанськими жінками і рабинями в сералі.
89 Якші ханум — хороша, вродлива жінка.
90 Біскупичі — частина Києва, що належала католицькій церкві в особі біскупа, розташована за сучасним Житнім базаром.
91 Драбська брама — тобто солдатська, від слова "драбант" — солдат.
92 Гаківниці — старовинні гармати різного типу.
93 Сандал — швидкоплавний турецький парусник.
94 Патриції — від латинського слова "патер", тобто батько, отець; так звали себе міські багачі, що керували магістратом.
95 Під словом "Магістрат" тоді розуміли міську раду, лавницький суд, тобто суд купецько-міщанський (і карний і цивільний), і гмінну ізбу, або колегію з сорока міщан — 20 з купецтва і 20 з ремісників — з регентом на чолі. Всі ці колегії і самі себе поповнювали, якщо хтось з їх членів помирав або виїжджав з міста.
96 Денар — найдрібніша дрібна монета.
97 Подимне — податок від диму, тобто від житлового будинку, чи від родинного вогнища. (Податок державний.)
98 Сош — податок міський, який сплачували всі, хто живе в місті.
99 Тоді державна влада накладала на ціле місто певну суму податку, а скільки кому в місті належить платити — розподіляли самі міщани. Це й звалося розрубом.
100 Лавницький суд, що три місяці збирався на квартальну сесію і засідав, аж поки розгляне всі скарги та справи.
101 Гмінна ізба, в протилежність аристократично-патриціанський міській раді, була органом демократичним, і склад його належав до дрібного міщанства, але діяльність його досить невиразна. Це установа мертвонароджена, демагогічна поступка масам, а фактично — майже ніщо.
102 Молодики — так би мовити, учні на козаків. Коли нова людина потрапляла вперше на Запорожжя, її на три роки вписували до молодиків, які були помічниками справжніх козаків, училися військової науки, звичаю, своєрідної козацької етики тощо. Її визискували старі козаки "за нayкy".
103 Магдебурзьке право (від імені німецького міста Магдебург) — міське самоврядування і статут, за яким існували всі міські установи Магдебурга. Деякі міста, як Кам'янець, Львів та Київ, мали повне магдебурзьке право, але більшість із них — тільки частину цих прав і установ. Магдебурзьке право у ХІІІ сторіччі було перенесено в Польщу і широко поширилося. Керування містом, за-магдебурзьким правом, переходило до ради, що її обирали верхні верстви міського населення. Магдебурзьке право відповідало інтересам торговельного капіталу. Звісно, що в литовсько-українських умовах воно було засобом для жменьки багатирів з міської грошової аристократії тримати під своїм чоботом усе місто.
104 В кожному місті був свій замок, або фортеця, на чолі якої був свій староста та військовий командувач, тобто каштелян. У важливих карних справах староста судив міщан і мав право перевіряти й наглядати за діяльністю міської ради, збирати з міщан податки на свою користь. Коли ради надто зловживали своєю владою, міщани та ремісники часто скаржилися на неї старості, а іноді просто просили оборони. Староста теж визискував міщан, а іноді брав під свій присуд (юрисдикцію) певні прошарки міщанства. Так було і в Києві з ремісниками. Отже, бути під чиєюсь юрисдикцією — означало підлягати суду цієї особи або установи, підкорятися законом, написаним або наданим нею, і, так би мовити, бути під правовою залежністю від неї.
105 Верхівщина — податок від городів, дворів та стодол.
106 Коляда — податок на утримання старости й воєводи.
107 Сторожовщина — податок на утримання міської сторожі.
108 Ралець — подарунок.
109 Ритер і хельд — великий лицар та герой (по-німецькому).
110 3ігфрід — герой німецького епосу.
111 Баша — генерал турецького війська.
112 Подаю справжній документ — петицію львівських міщан до короля (1606), трохи скоротивши її і обробивши стилістично, бо оригінал дуже важко читати сучасному читачеві.
113 Онери — від латинського слова "onus, oneris" — тяготи.
114 Екземплюм — приклад (no-латинському).
115 Чатир-Даг — намет-гора.
116 Каффа — сучасна Феодосія.
117 Клематис — в'юнка рослина типу ліан, що обплутує кримські ліси і скелі.
118 Кавал — сопілка.
119 Беглер-бей — намісник султана, трибунчужний баша, перед яким під час урочистих процесій носили ознаку його гідності три бунчуки. Бунчук — це довгий ціпок з металевою кулею зверху, на який нав'язано конячий хвіст. Бунчук був теж прапором військового загону і від турків перейшов до козацького війська.
120 Фередже — татарський жіночий серпанок з прорізаною щілинкою для очей.
121 Наргіле — апарат для куріння, де дим тютюну переходив крізь глек з водою, очищаючись від домішок.
122 Меддахи — були і казкарі, і байкарі, і співці епічних і ліричних пісень. Кобзарі і меддахи часто обмінювались своїм досвідом.
123. Сераль — жіноча частина султанського палацу, де, крім cyлтанських жінок, жили численні євнухи, німі блазні, урядовці і хлопчики, які згодом переходили до війська. Сераль був центром двірських інтриг і всіх подій державного життя.
124 Одаліска, або одалика, — жінка, призначена для султана, найчастіше з рабинь.
125 Гасене — єгипетська золота монета, часто уживана в Туреччині.
126 Груш — срібна монета, що дорівнює 40 пара і 80 акче.
127 Муедзін — духовна особа (щось на зразок диякона), що закликає з мінарета правовірних молитися..
128 Азан — заклик до молитви, який муедзин не промовляє, а співає з мінарета.
129 Шейх — мудрий старий учитель або поводир племені, пізніше — духовна особа.
130 Хаджі — людина, що відбула прощу до Мекки. Така проща обов'язкова для кожного правовірного..
131 Кизляр-ага — старшина над дівчатами, тобто той, хто командує жінками в сералі.
132 Стефан Баторій — королював з року 1576 до 1586.
133 Цитую грамоту, надану козакові Омеляну Івановичу року 1570.
134 Коморник Станіслав Гурський постать історична.
135 Виж — урядовець від суду, який правив за свідка від держави, оглядаючи місце, де відбувався злочин, речі, межі спірних земель тощо.
136 Люстрації — списки, за якими фінансові урядовці того часу обкладали податками населення.
137 Ланове — земельний податок.
138 Формула підкоморського вироку.
139 Литовський статут — кодекс законів, на підставі якого польські суди розглядали всі справи.
140 Мушарабії — грати з каменю або з дерева в вікнах гарему.
141 Папучі — гостроносі жіночі татарські туфлі без підборів.
142 Газель — вірш на 24 рядки, де рима йшла одна через увесь вірш.
143 Рабайят — вірш на 4 рядки, форма перська.
144 Газі-Герай — хан, ханував у Криму в ХVІ сторіччі, залишив книгу віршів під назвою "Соловей і троянда". Один із найкращих поетів Криму.
145 Омар Хайям — відомий перський поет ХІ сторіччя, 1040-1123 років, теж астроном, що запровадив новий календар, де замість року місячного почав рахувати рік сонячний; був директором астрономічної обсерваторії в Мерві. Хаканія — відомий поет ХІІ сторіччя.
146 Вакуф — духовне володіння, маєток, подарований мечеті або комусь із мусульманського духовенства, або призначений на справи добродійні.
147 Фарсах — миля, міра довжини, яка дорівнює 4 кілометрам.
148 Джамія (шейх) — відомий перський поет, що помер 1496 року нашої ери, залишивши чимало віршів та наукових творщ. Розквіт слави його припадає на ХVІ сторіччя.
149 Фатиха — перша сторінка корану, символ мусульманської віри.
150 Каді — суддя з мусульманського духовенства.
151 Агарлик — сума грошей, яку кожен наречений мусить сплатити батькам майбутньої дружини під час сватання, як сплату, за втрачену робочу силу — рештки шлюбу-купівлі.
152 Маграма — шарф на голову одруженої жінки.
153 Гнедіге фрау (нім.) — шановна пані.
154 Гер (нім.) — пан.
155 Медічі — аристократична фамілія, представники якої були герцогами Флоренції. З цієї фамілії були й римські папи.
156 Танагьоз — теляче око, сорт винограду. Грона його по три-чотири кілограми.
157 Чох якші юзюм — дуже смачний виноград.
158 В кожній справі, що розглядалася на суді, можна було тричі викликати позовом людину, обвинувачену в чомусь. Але в разі, коли вона ухилялася від cyдy, не маючи на це законної причини, в третій раз справу розглядали заочно, а треті рочки звалися остаточними, тобто "завітними".
159 Баніція — вирок, яким засуджений оголошується позбавленим честі і поза законом, але тому, що кожен вирок виконував той, хто виграв справу, а не держава в порядку громадської охорони права, такі вироки залишалися мертвою літерою, коли обвинувачений був людиною багатою і владною, а покривджений — бідною.
160 Драбанти — солдати польської залоги.
161 Подаю справжній текст, записаний до київських земських книг, трохи скоротивши і обробивши його.
162 Джаним — серденько, пестливий зворот до друга, до коханої близької людини — чоловіка і жінки — однаково.
163 Тати — зневажлива назва, якою південнобережні татари звали тaтap-степовиків, ногайців-людоловів.
164 Реван — прийом до цеху. Прийняти реван — вступити до цеху.
165 Джемаат — сільська громада, рештки родового побуту та кочової доби. За описуваних часів власність на ріллю в татар уже індивідуалізувалася, але залишилося спільне пасовище та ліс, що належав цілому джемаатові.
166 Сагіб-Герай — хан, жив з 1533 до 1551 року, за сімдесят років до описуваних подій.
167 Підвести ханові коня було великою честю. Це робилося в свята і дозволялося тому, хто мав одержати якусь нагороду за щось. Тоді така особа приводила ханові чистокровного коня і власноручно подавала йому стремено, а за це одержувала ярлик на землю.
168 Ярлик — ханська грамота. Ярлики видавалися з синьою печаткою і червоною тамгою (гербом); кожен ярлик мав силу тільки на ханування того хана, що його видав. Наступні хани мусили підтверджувати його.
169 Поросли бородами — означало: стали старими, бо молоді татари голили бороди і тільки після п'ятдесяти років мали право носити бороду. Тільки хан, беї та духовенство носили бороду з молодшого віку.
170 Відхилити руки — формула судового присуду — вилучати з володіння. Тут подано справжню судову справу, навіть не змінено власних імен, з хрестоматії "Крым", видання Кримдержвидаву за 1930 рік, с. 161 і далі.
171 Книга седжіль — протокольна книга засідань.
172 Уста-баші — цехмістер.
173 Акче — дрібна мідна монета — гріш. Пара — півгроша.
174 Тюрбе — надгробні каплички з напівсферичними банями.
175 Рибалта — учень школи, що не довчився й пішов у мандри. Слово "рибалта" походить від італійського слова "Ribaldi".
176 Кануни — тобто бенкети. Для таких канунів братство та цехи мали право три дні безмитно варити пиво і мед. Кануни завжди улаштовували напередодні свята — звідси і слово "канун".
177 Кафеджі — хазяїн кав'ярні.
178 Ставропігія (грець.) — безпосередня підлеглість якогось монастиря чи то церкви патріархові, в даному разі — патріархові Царгородському. Така незалежність від місцевого митрополита (який, як вище сказано, був уніат) розв'язала руки братству і була йому конче потрібна для боротьби проти унії і католицтва.
179 Рочки трикрульські відбувалися в січні після католицького свята "трьох королів".
180 Подаю уривок справжньої присяги братства.
181 Падре — отче.
182 Єдикуле — семивежний замок в околицях Царгорода (тепер в самому місті), де переховувалися султанські скарби і була в'язниця на дві тисячі в'язнів.
183 Кримські хани мали завжди двох наступників свого престолу: перший з них звався калга, а другий нуреддін. Нуреддін міг стати ханом тільки тоді, коли калга помирав за життя свого батька.
184 Комак — свято, коли новонародженій дитині дають ім'я.
185 Чабан-Таш — татарське село між Отузами і мисом Меганом.
186 Мізер-таш — надгробний камінь.
187 Бакан — крамар, купець.
188 Міндер — підвищення вздовж стін, наче низенькі дивани, вкриті матрацами або килимами. На них сиділи і спали.
189 Ода — чиста кімната для прийому гостей на чоловічій половині.
190 Кисмет — доля.
191 Саган — миска. Взагалі мусульманам заборонено їсти з мідного посуду (дозволено уживати череп'яний, скляний і фарфоровий посуд), але під час якоїсь релігійної церемонії або на свята дозволяється варити і їсти з металевого посуду.
192 Іджіари — декоративні вишивані або гаптовані рушники, якими татари оздоблювали свої хати.
193 Баскак — татарський фінансовий урядовець, який накладав і стягав податки. Цікаво те, що слово "баскак" означає — той, хто душить за горло.
194 Ушур — податок за землю — десятина.
195 Зекят — податок, визначений ще за часів перших каліфів на користь бідних. Звичайно, бідні нічого не бачили від цього податку, бо гроші йшли до державної скарбниці на державні та династичні потреби.
196 Ефенді — титул для цивільних урядовців.
197 Подано справжню легенду, яка нараховує багато століть.
198 Пештимал — широка полола тканини — напіврушник, напівшарф.
199 Улеми — стан, до якого належала інтелігенція того часу, а саме: духовенство (мулли, муфтії, імами тощо), лікарі, астрономи, вчителі, судді, правозаступники і вчені різних професій. Кожен міг стати улемом, діставши освіту у вищій школі. 3 улемів були й усі урядовці державних установ.
200 Курбан — баран, відгодований для свята байрама.
201 Друїдизм — релігія старих кельтів. Вони обожнювали дуби та інші дерева і мали священні гаї, де жерці-друїди приносили жертви.
202 Формула, якою сповіщають батька про народження дитини. До цього додаються, коли справа йде про сина, слова: "Світло очей твоїх".
203 Баклава — пиріг з слойного тіста, перекладеного горіхами і помащеного медом. Ш е р б е т — запашне солодке питво, яке подавали навіть в таких урочистих випадках, як підписання пакту між державами.
204 Курт, Баракіш — улюблені імення для собак. Курт означає вовк.
205 Символ віри мусульманської; це означає: нема бога, крім бога, а Магомет — пророк його.
206 Перший вірш корана. Мулла читає тут першу суру його, тобто перший розділ.
207 Тамга — має два значення: тавро, яке випалюють на обличчі невільників-веслярів або на стегні у коней, як ознаку певного табуна; герб, печатка, яку мали право прикладати до своїх паперів тільки представники одної родини.
208 Аджем-оглани — хлопчики, взяті в батьків і призначені в яничари. Їх виховували в султанському сералі далеко від батьків і батьківщини.
209 Татарська пісня, записана на початку ХІХ сторіччя.
210 Райя — селяни.
211 Бакшиш — хабар.
212 Гяури — невірні. Так мусульмани називають християн і всіх людей іншої віри.
213 Блискучий Поріг — султанський палац. Ця назва старовинна: за кочової доби хани і султани не мали будованих палаців, і їх намети відрізнялися від інших тільки оздобами і, головне, високим і блискучим порогом. Згодом все змінилося, але назва залишилася, втративши свій первісний зміст.
214 Адат — святий закон і звичай правовірних.
215 Шаріат — релігійна система мусульманського права.
216 Князь Курбський — московський боярин, що переїхав з Московщини до Литви і Польщі за царювання Івана ІV Грозного, який переслідував боярство.
217 Бояри Глинські теж "від’їхали" від московського царя до Польщі за короля Сигізмунда-Августа.
218 Сюбхе — нанизані на нитку кульки з перламутру, або корала, або навіть дерев'яні. Сюбхе носили на пальцях або обмотували навколо руки. 3 одного боку, бавилися, крутячи їх проміж пальцями під час розмови, з другого боку (особливо за старих часів), ними користувалися, щоб щось підрахувати, як на рахівниці.
219 Око — міpa, яка дорівнює трьом фунтам (1200 грамів).
220 Гахам — караїмський рабин і голова громади.
221 Амфора (старогрецьк.) — глиняна ваза з двома ручками.
222 Гуляміє — гроші, що належать яничарам як платня за збирання податків.
223 Німі — султанські вартові біля зали Ливану, тобто засідань султанського суду і ради. Їм вирізували язики, щоб вони були позбавлені змоги розказувати державні таємниці.
224 Візир — перший урядовець держави, носій султанської особистої печатки.
225 Казнадар — касир.
226 Такіє — дервішський монастир, а також монастир, якому підлягали цехові ремісники.
227 Шере — тканина з крученої нитки, надзвичайно тонка і прозора, як серпанок.
228 Фелах — єгипетський селянин.
229 Медресе — вища мусульманська школа.
230 Для того, щоб розлучитися з жінкою, досить чоловікові сказати: "Ти вільна", щоб мусульманський шлюб вважався анульованим. Таким чином, Нур'ялі повернув волю Горпині.
231 Ак-Кермен — біла фортеця — місто в Бессарабії, тепер Акерман.
232 Спагі — турецькі солдати.
233 Кара-татари — чорні татари, тобто селяни.
234 Сеймени — ханські (татарські) стрільці.
235 Содом та Гоморра — два староєврейські міста, які, за біблійною легендою, за гріхи своїх мешканців провалилися крізь землю, і на місці їх існування утворилося так зване Мертве море. Очевидячки, це перекручений спогад про вулканічний вибух в тлумаченні староєврейських священиків.
236 Капи-кулу — особиста ханська гвардія, військо, яке своїм устроєм відповідає турецьким яничарам.