Петренко. Одначе сердиті ви стали.
Залужний. У... у поліцію біжіть! А, накрить хотіли мене?
Петренко. А як є за віщо, то чого ж і не накрить?
Дехто. Так за віщо ж то? За віщо накрить? Ач!
Залужний. Чорта з два накриєте мене! Приводьте... та ви сімнадцять станових приводьте сюди, то не накриєте мене!
Петренко. Я до станових і не піду більш. А що накрить вас, то... помиляєтесь. Дуже-дуже не хотілось мені... розкривать ваших таємниць було. Та коли ж ви... вам мало того, що... а ще ви ось, ось що. Крові людської забажалось вам! Не пожалію ж.
Залужний. Чого вам треба од мене?
Петренко. А ось чого. Скажіть, будьте ласкаві, де... е?.. На школу грошей не хапає в управі. Де пораєте взять?
Залужний. А моє-то, а моє-то діло...
Петренко. Ваше діло яке? Так ваше діло в кишеню тільки! Де ті двісті рублів управських, що...
Залужний. Ч... чого вам т... треба од мене?
П е т р е н к о. Скільки ви узяли від мене грошей на пішоход і скільки стратили на його?
Залужний. Шш... Та я тебе... Я тебе знать не знаю!.. Пішов... вон!
Петренко. Не дуже!.. Доказ є, доказ.
Залужний (здивовано). Я... який доказ?
Лена (убік.) Боже мій! Я ж... казала... (До Сохацького.) Це ви, ви...
Сохацький (до Лени). Єй-богу, не... не я; то... (на Олексенка вказує) він розмолов.
Олексенко. Що він? На кого ти? Що він?
Булочник 1. Та що це в самім ділі?.. Чого він прийшов людей каламутить?
Залужний. Чого? Чого прийшов? Га? Ти знаєш, це крамола, проти царя... я... я до розстрєлу тебе!.. А, набрав грошей з жидів та й прийшов! Скільки набрав? Га? Скільки?
Робітник 1. Скільки набрав? Підкупили...
Дехто. Та бий його!
Люде (присікуються до Петренка). Що ти? Що ти? Набрав?
Петренко. Дозвольте, дозвольте, люде добрі, вислухайте спершу... Не гарячіться, не гарячіться-бо. Ви темні люде й більш нічого. Вас ссуть, вами й обороняються. Вислухайте. Ось у чім річ. Добродій Залужний вибалакав на пішоход цілих чотириста рублів.
Залужний. Лю... люде добрі, що він?..
Лена (до Сохацького). Що ви... наробили? (Схиляється на столик, плаче.)
Сохацький. Єй-богу ж, то він!" (Вказує на Олексенка.)
Олексенко. А, вервечка ж ти чортова! А, хабарник же ти чортів!..
Сохацький. Е, е... який хабарник? Олексенко. Хаба-а-рник!
Сохацький. Е... а як ви, а як ви!., церкву, церкву підіть на, на... погріб, погріб підіть на... церковні гроші!
Олексенко. А, ти ж!.. А, сто куп же... сто чортів же твоїй матері та твоєму батькові, собачий ти сину! (Бере за груди Сохацького.) Та я ж не так докажу. А від Залужного скільки ти взяв, щоб за церковні, чи той... за управські гроші мовчать? Га? Тобі?
Залужний стоїть, тільки дивиться.
. Сохацький. Ря-а-туйте! Антін (лежить під стіною). Многа літа, многа! Петренко. Зібралась компанія!
Ро бітник 1. Хм! "Узяв, щоб мовчать". Виходить, значить, чорт батька зна що!
Петренко. Те виходить, що ви одурманені, люде добрі. Ви повірили — ех, нещодавно й я вірив, йому! — повірили хижакові якомусь... Хижакам якимсь. Повірили людцям, у яких усе, для чого живуть вони, то кишеня та повага до себе, повірили, щоб оборонить це їм, їм на радість і собі на безголов'я. Хто грамотний з вас — дивіться! (Показує папірець.) Почерк самого пана Залужного.
Залужний. Щ-що? (Кидається до папірця.)
Робітники. Стій. (Придержують його.)
Робітник 1 (читає з Петренкових рук). "Пріход Дмитрія Залужного. От тротуара 200 мнє". Хм! Так і є: "мнє". Чотириста, значить, і дано йому.
Робітники. Ану ж, ну... (Товпляться до папірця.) Хм! Так що ж це воно?
Робітник 2. Він же ще й торгувався як!
Робітник 3. От і жиди!
Булочник. І то ж принесла чортяка Петренка цього. Пху!
Виходять м'ясники і булочники.
Кучуриха. Господи!.. Що це?
Каптинська. Не розумію, не розумію, голубочко!
Виходять обидві.
Обірванці. Хе-хе! Чудасія! (Дивляться, стоять.)
ЯВА 9 Ті жі Миколка.
Миколка. Папо, Митя дяків прийшов, щоб... на молебень. Отець Василь дожида, каже.
Робітник 1. Так оце ще й молебень би він?
Робітник 2. А скажіть, браття, за віщо ще ми вінок ото йому?
Робітники (стискують плечима). Зірвать!
Робітник 1. Геть з голови! (Зриває.)
Робітник 2. І то ж є такі тварюки на світі! Га?
Робітник 4. От і чоловік він!
Робітники. Розірвать його, розшматувать! (Натовплюються.)
Петренко. Ні-ні. Не можна так. Ось ми в управі... Там нарошне з приводу цього усі гласні зібрались. Так от ми туди з ним. Там спитаємо його за всю його діяльність — минулу й сьогочасну.
Миколка (плаче). Папо, що це?
Залужний (затуляється руками). Грішний, грішний!
Робітник 1. Тягни й Олексенка, Сохацького! (Обступають усіх трьох.)
Обірванці. Тюй! Го-го!
Антін (лежачи). Та бий, бий жидів!
Миколка. Мамо, що ж це? мамо!
Лена. Дитино моя!.. Світе мій! (Обнімає Миколку, плаче.)
С. Харківці. 1906