О л е н к а. Ой братику, туди не можна, там звір страшний... Біжу-й-не-набіжуся. Який звір? Нікого я не бачу. Біжімо! (Тягне її за руку).
Дорогу заступає звір. Біжу-й-не-набіжуся мчить у протилежний бік — дорогу заступає пташина з гадючою головою.
О л е н к а. Я ж казала. Не випускають. Що ж ми тепер будемо робити?
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Доведеться нам ждати братів. Слід від борозни обов'язково їх приведе сюди.
Чути крик братів: "Оленко-о-о!"
Оленка (радо). Здається, йдуть мої брати. Я вже їх бачу. Біжу-й-не-набіжуся. Я ж казав, що прийдуть.
Входять Берн й гора, Вернидуб, Крутивус, Їм-і-не-наїмся з вінками цибулі та часнику, з великою ложкою. П’ю-і-не-нап'юся, обвішаний пляшками, є і барильце, е і кварта при ньому.
О л е н к а. Прийшли... Прийшли мої брати! Тепер мені не страшно.
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Я ж казав, що прийдуть.
К р у т и в у с (озирається). Такого дива ще зроду я не бачив. На борозні он який вітер дме, а тут навіть лист не ворухнеться.
О л е н к а. Братики!
В с і. Сестричко!
О л е н к а. Коли б ви знали, що трапилось зі мною.
К р у т и в у с. Ми тебе на полі ждали...
В е р н и г о р а. Чому ти опинилась тут?
В е р н и д у б. Ти, певне, збилася з дороги?
Ї м – і – н е – н а ї м с я. А де ж сніданок наш? Я їсти хочу.
О л е н к а. Нема. (Крізь сльози). Нема сніданку, відняли.
В с і. Хто?
О л е н к а. Ой братики! Тут злі, недобрі люди живуть.
П'ю — і — н е — н а п'ю с я (оглядає палац). Цікаво знати, хто ж вони, ті люди?
О л е н к а. Вони мені пальці виламували.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Що?
К р у т и в у с. Покажи. Оленка. І тут болить... (Показує руки). І тут, і тут...
В е р н и д у б. Провчити треба.
В е р н и г о р а. Таку малу зобидили. Цього простити не можна.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Я провчу... Я зараз... (Засукує рукава).
Роз-ме-та-аю!! На частки роз-деру!.. Веди, показуй, хто забрав сніданок? Хто посмів таке вчинити?
З'являються Змієві сестри.
1-а с е с т р а (сміливо й нахабно). Це вчинила я!
2-а с е с т р а. І я!
К р у т й в у с. А чиї ж ви є?
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво знати, хто живе в цім палаці розкішнім?
1-а с е с т р а. Живе в нім Змій, а ми його сестри.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (здивовано і водночас жахливо). Що-о? Тут живе Змій? (Ховається за спину Вернигори).
К р у т и в у с (до Їм-і-не-наїмся). Чого боїшся? Знеславлюєш себе і весь наш рід. Соромся, брате!
В е р н и г о р а. Ну, стань як слід.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я... Я стою... (Увесь тремтить і шукає очима, куди б заховатись).
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво мені знати, тут живе Змій той самий, що людей до себе в неволю заганяє?
1-а с е с т р а. Так. Той самий.
О л е н к а. Боюсь...
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Я теж боюсь.
К р у т и в у с. А чим же ви довести можете, що все це правда?
1-а с е с т р а. Чим довести? (Припадає до каменя). Чую...
2-а с е с т р а. Що чуєш, сестро?
1-а с е с т р а. Чую, чую, стугонить земля.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Поки є час — втікаймо. Я... я не хочу зустрічатися зі Змієм... Він мені зовсім не подобається.
В е р н и г о р а. Не думав я досі, що ти такий боягуз.
В е р н и д у б. Тремтиш... Чого тремтиш?
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я?.. Я... не трем-ч-чу... Я... я...
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. А мені цікаво на Змія глянути, який він є.
К р у т и в у с. Коли вже ми прийшли сюди, то глянемо.
2-а с е с т р а. Що чуєш, сестро?
1-а с е с т р а. Чую... чую... Стугонить земля. Повертається додому Змій.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (тремтить ще дужче, потім підбігає до Крутивуса). Ти старший брат... Ти чув? Уже повертається. Хіба не знаєш, скільки людей він загубив, скільки загнав до себе в неволю? Чого ж стояти нам? Втікаймо краще. (До П'ю-і-не-нап'юся). Тут пити не дадуть. (До Біжу-й-не-набіжуся). Тут побігати не дадуть. (До Оленки). На вулицю не пустять гратися.
О л е н к а. Боюсь... Ходімо звідси. (Озирає братів, а ті, ображені поведінкою Їм-і-не-наїмся, суворо мовчать).
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Не хочете? Тоді я сам! Я сам втікатиму. (Поривається бігти, а йому дорогу заступає звір. З жахом відступає назад).
К р у т и в у с (насмішкувато). Що, не пускає?
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Не... не... пускає... (Біжить в інший бік—те саме. Звертається потім до сестри Змія). Скажи, дівчино, чи є тут така стежка, якою б можна було вийти звідціль? Я тобі кільце ковбаси принесу або... шмат сала... або часнику ось дам.
1-а с е с т р а. Стежок нема. Вийти звідси неможливо.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (з жахом). То що ж робити? Що? (Сідає, плаче). Ой ма-мо!
В е р н и д у б (хапає його за шию). Гидко на тебе дивитися. Сідай отут і жди.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Що ти мене садовиш? Я не хочу сидіти... Не хочу із Змієм зустрічатись.
В е р н и г о р а (показує йому кулак). Сиди!.. Їм-і-не-наїмся (злякано). Сиджу... (Сідає).
2-а с е с т р а. Що чуєш, сестро?
1-а с е с т р а. Чую, чую — дужче стугонить земля.
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я (теж приклав вухо до каменя). І я чую.
О л е н к а (позираючи на братів). Може, втечемо? Крутивус (заспокоює її). Не бійся, сестричко. Ми тебе зобидить не дамо нікому.
Чути могутній посвист, тупіт копит. Падають з дерев окремі листочки.
2-а с е с т р а. Прибув наш брат.
За сценою чути голос Змія: "Чую, чую—людським духом пахне". Входить Змій.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Пропав... Кінець... Рятуйте! (Ховається під грибком).
З м і й. Оленка тут? Ого, та не сама, з братами! (До Верни-гори). Як тебе звати?
В е р н и г о р а. Вернигора. Можу гори розсувати. Змій. Чув про тебе. Та моя сила більша за твою. (До Вернидуба). А тебе як звати?
В е р н и д у б. Вернидуб. Можу дерева з корінням вивертати.
З м і й. Чув і про тебе. Та моя сила більша за твою. (До Крутивуса). А ти, мабуть, серед них найстарший? Твоє ім'я?
К р у т и в у с. Крутивус. Можу воду спинити, по сухому дну річки переходити... І річки, й озера.
З м і й. Не повірю, доки сам того дива не побачу. (До П'ю-і-не-нап'юся). А ти хто?
П'ю — і — н е — н а п'ю с я. Я? (Хильнув з барильця і пішов на Змія, той аж відсахнувся з переляку). Я? Хочеш знати, хто я? Я — П'ю-і-не-нап'юся. (Наступає на Змія, той відступає).
У-ду-ду, у-ду-ду,
Сидів голуб на дубу,
Вигравав у трубу.
Труба точеная,
Позолоченая...
Змій (невдоволено). Відстань! (Стежить за Біжу-й-не-набіжуся, який весь час бігає навколо нього). А ти хто?
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Я Біжу-й-не-набіжуся.
К р у т и в у с (хапає його за руку). Сідай!
Біжу-й-не-набіжуся сідає, але продовжує совати ногами.
З м і й (вмощується на грибок. Чує крик Їм-і-не-наїмся, витягає його за штани). А це що тут за молодець?
Ї м – і – н е – н а ї м с я (злякано). Я... той... Я брат Оленчин... Їм-і-не-наїмся... Ми в полі орали, а сніданку нема. Ми пішли... прийшли... шукали... Але я нічого... Я той... Я зараз... Де тут стежка? (Поривається йти).
З м і й. Ха-ха-ха! Стежку шукаєш? Хто потрапив у мої володіння, той назад не повертається.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Я не хочу тут бути... Мені не подобається... Ми всі не хочемо. І я, і вони... Що ж, ти нас силувати будеш?
З м і й. Буду! (Пройшовся, оглянув усіх, питає). Чого прибули до мене?
В е р н и д у б. Закортіло, бач, на тебе подивитись, який ти є.
З м і й. Ну, дивіться. (Стає на камінь, освітлюється мінливим світлом прожекторів).
Музика.
К р у т и в у с. Сестра наша Оленка забрела сюди. Хочемо її взяти з собою.
З м і й. Оленку взяти? Ха-ха-ха! Оленки я не віддам!
В е р н и г о р а. А ми тебе й питати не будемо.
З м і й. Ха-ха-ха! І сестра ваша лишиться тут, і ви всі звідціля не вийдете.
В е р н и г о р а. Вийдемо!
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Вийдемо.
В е р н и д у б. Ія кажу — вийдемо! Ну, Змію, глянули на тебе, який ти є, і досить. Нам часу нема. Нас робота в полі жде. То говори зразу: будемо битись чи будемо миритись?
З м і й. Будемо битись!
В е р н и г о р а. Будемо битись.
В е р н и д у б. Ну, так будемо битись!
О л е н к а. Я боюсь, я боюсь... (Тулиться до Крутивуса).
З м і й. Хто першим на бій зі мною стане?
В е р н и д у б. А хоч би й я!
Починають битися.
Б р а т и. Не піддавайся, брате, не піддавайся!
Змій перемагає.
З м і й. Хто ще зі мною силою помірятися хоче? Вернигора. А хоч би й я!
Починають битися. Змій перемагає.
Він свистить. З'являються різні птахи та звірі.
З м і й. Посадовити всіх їх до темниці!
(Продовження на наступній сторінці)