Пусти його, не варт він того. Не напасти душі своєї. (До Хоми.) Іди, лукавий чоловіче, іди, куди знаєш. Не поміг тобі бог занапастить мене; а я чужеі крові не бажаю. Іди собі!
Хома
(пада перед Назаром)
Назаре! сину! батько рідний! Заріж мене, замуч мене, на конях розірви, та не прощай! (Падає до ніг плаче.) О, я лукавий, лукавий! О, я грішний, проклятий!.. Дочко, доле моя! серце моє! Проси його, нехай уб'є, нехай я світа не паскуджу! (Знову плаче.) Боже мій, боже мій!
Назар
(підводить його)
Устань, молися богу, грішний. Коли прощають люди, то бог милостивіший за нас.
Хома
(вставши, утирає сльози)
О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую в рясі мої беззаконія! Бери моє добро, бери мою Галю, бери все моє! Галю! Назаре! Обніміться, поцілуйтеся, діточки мої. Я хоч і грішний, а все-таки батько. (Назар і Галя обнімаються.) Боже вас благослови!
НАЗАР СТОДОЛЯ
"Назар Стодоля" — п'єса Шевченка (в першому виданні з підзаголовком "Малоросійська дія"), написана в 1843-1844 рр. спочатку російською мовою, а нотім перекладена самим автором на українську мову. Зберігся 'тільки український текст, надрукований після смерті Шевченка в журналі "Основа" (1862, № 9).
1. Чигирин — місто на Черкащині. В XVII столітті, починаючи від Богдана Хмельницького, місто було столицею, де перебували українські гетьмани.
2. Хорунжий — чин старшини козацького війська.
3. Наливайко Северин-ватажок селянського повстання проти шляхетської Польщі в кінці XVI століття. Остряниця — Яцко-Яків Острянин, керівник селянського повстання в першій половині XVII століття.
4. Братський — монастир 'у Києві на Подолі, заснований 'в кінці XVI ст. при школі, потім академії.
5. Цезар — цісар, імператор.
6. Латинський віршник — Шевченко, очевидно, мав на увазі римського поета Горація.
7. Цесарці — австрійці.
8.Сава Чалий — один з гайдамацьких ватажків у першій половині XVIII століття, що потім —став зрадником і перейшов на бік шляхти. С в і р р о в с ь —к й й Іван — очолював козацький загін у боротьбі з турками. 'Потрапив у полон до турків і там загинув,
9. Тимофій — Тиміш, 'син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в Молдавії від рани, що її дістав в бою зі ппниггою.