«Не тополю високую...» Тарас Шевченко

Читати онлайн вірш Тараса Шевченка «Не тополю високую...»

A- A+ A A1 A2 A3

Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає.

— Бодай тобі, доле,
У морі втопитись,
Що не даєш мені й досі
Ні з ким полюбитись.

Як дівчата цілуються,
Як їх обнімають
І що тоді їм діється —
Я й досі не знаю...

І не знатиму. Ой, мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись.

Кос-Арал 1848