«Канадський зошит» Олександр Підсуха

Читати онлайн цикл поезій Олександра Підсухи «Канадський зошит»

A- A+ A A1 A2 A3

Відчинили двері: — Батьку! Діду! -
Бачить: віскі, рештки від обіду.
Й миготять свічки на всеньку хату.
- Це по кому?
- По Вкраїні, тату! -
Тут Лаврін як заволає басом:
- Дурні ви і я із вами разом! -
Кинувся, немов несамовитий,
І давай-давай свічки гасити.

- Є Вкраїна, край наш солов'їний!
- А сини: — Немає України!

Батько: — Є!
Сини: — Нема!

Перший: — Швидко на гачок впіймався!
Другий: — Що, більшовикам продався?
Третій: — Чадом гемонським подихав?
А четвертий: — Батько з глузду з'їхав!

Оце тобі! Навчив на свою голову!

І як стукне кулаком по столу, -
Всі чарки із дзенькотом додолу.
Стало тихо, мов у домовині.
Та Марійка раптом:
- Є Вклаїна!

Кинулись до діда всі онуки.
- Є Вкраїна! — й просяться на руки.

- Ви ж мої розумники... — гладив кожного по голівці, а з очей кап... кап...

День двадцять другий
 

У високості думається краще. Може, тому, що розсуваються обрії і вся планета перед тобою мов на долоні. Бачу Москву і Київ, Бухарест і Варшаву, Пхеньян і Гавану. Видно весь світ і дорогу, якою іде людство. Чого лише не діялося на ній за людську історію! Усе, що діялося, діється і діятиметься, — бачу з піднебесся.

 

Кожна епоха пахне по-своєму:
Одна — постолами, дьогтем, таранею,
Королями, князями, поборами, ладаном,
Людським потом — з ранку до вечора.
Друга — мазутом, паровозною сажею,
Прейскурантами крові, шинелями й порохом,
Образами у хаті і голими ребрами,
Ворожнечею — з ранку до вечора.
А епоха, яка на порозі,
Пахне зрілою мудрістю, атомом, м'ятою,
І вселюдським довір'ям, і дружбою чистою,
Комунізмом і космосом — з ранку до вечора.

День двадцять третій
 

Дні подовшали, повернуло на весну. Вдома радів би цьому, а тут навпаки. Довші дні — довша й розлука. Днює й ночує в думках Батьківщина моя, Дніпро, дорогі побратими. Лечу до Нью-Йорка й пишу "Листа на Україну".

 

Дайте повітря дніпрового,
Запаху рідного лугу. Друзі!
Розвійте як-небудь
Заокеанськую тугу.

Дайте землі барвінкової,
Стежки крутої під ноги.
Друзі! Докиньте до мене
Ваші пісенні тривоги.

Дайте блакиті у шибку,
Стиглого синього неба,
Хліба радянського скибку.
Ви розумієте — т р е б а !

День двадцять четвертий

НАД ГУДЗОНОМ

ПІСНЯ

Над Гудзоном місяць сяє,
Срібну стежку вистеляє,
Рівну, як струну.
Поведи мене, стежино,
До коханої дружини
В рідну сторону.

Я за нею знудьгувався,
Все життя поневірявся,
Гей, на чужині.
Скільки раз хотів рушати,
Не давали візи Штати
Бідному мені.

А коли настала криза,
Вже була в кишені віза,
Доларів чортма.
Так і вік кінчитись може,
Тут ніхто не допоможе,
Хоч ридай ридма.

Потім щось там заробив я,
На біду ж, на безголів'я
Почалась війна.
А тепер немає сили
Полетіть у край свій милий,
Доленька сумна.

День двадцять п'ятий

СЕРВІС

Ну й сервіс в Америці, братця!
Не те, що, скажімо, у нас.
Куди нам із ними змагаться!..
Це — перший, як мовиться, клас.
Все зручно. Усе як годиться.
Навчилися містери жить.
Продумано все до дрібниці,
Як ліпше людей обслужить.
Приміром, вам хочеться їсти.
Будь ласка. Не згаєте час.
За столик не встигнете сісти,
Як він чи вона біля вас.

І всі такі чемні й хороші,
Були б у вас гроші.

Хліб — вата. Та справа не в хлібі.
Поїли, незчулись коли.
Вам скажуть ласкаво "спасибі",
Аби ви іще раз прийшли.

І всі такі милі й хороші,
Були б у вас гроші.

Хвалю заповзятість тамтешню.
Іще б пак! Ні давки, ні черг.
Ви платите їм за яєчню,
За сервіс — окремо, поверх.

І всі такі любі й хороші,
Були б у вас гроші.

Чи, скажем, хильнули ви пива,
І треба кудись вам піти.
Дістались в те місце щасливо,
А там автоматик: плати!

Ще добре, як є у вас гроші,
Інакше — викручуй холоші.

Ось так!

ПОВЕРНЕННЯ

На Вкраїну лечу, де сади
Узялися вишневим рум'янцем.
Їхав просто радянцем туди,
А вертаюся — тричі радянцем.

1963

 

1 Один з видів боротьби, який нічого спільного із спортом не має.