Посіпака, з якого теж одразу злетіла машкара Снігуроньки, перевернувся догори дригом.
А Зландій швидко промовив:
Надійшла черга моя —
Чаклувати буду я!
Баба-баба-бабарига,
Закрутися ти, мов дзиґа!
І Баба Свистуха закрутилася дзиґою на одній нозі. Але, крутячись, вона свиснула й вигукнула:
Ах ти, Зландій!
Ах, нахаба!
Покрутись і ти, як Баба!
І Зландій теж закрутився дзиґою.
Баба Свистуха, крутячись, вигукнула:
Ковалів я не віддам!
Зландій у відповідь вигукнув:
Клітку заберу я сам!
На що Баба Свистуха закричала:
Клітку ти забрать не зможеш,
Бо мене не переможеш!
Та Зландій, люто засичавши, скрикнув:
Як тебе не переможу,
Ковалів убити можу —
І не будуть, далебі,[1]
Ні мені і ні тобі!
Зландій вже приготувався вигукнути вбивче заклинання, аж тут з’явився Бровко Барбосович.
КАЗКОВА ПОЛІЦІЯ
— Руки вгору! Казкова поліція! Ви заарештовані! — вигукнув Бровко Барбосович.
І Зландій та Баба Свистуха вмить перестали крутитися, гепнулись на землю і сіли з піднятими догори руками. Посіпака перекинувся з голови на ноги, сів і теж підняв руки.
Бровко Барбосович по черзі начепив їм наручними. Тоді відчинив чарівним ключем клітку, випустив звідти Ковалів Щастя і натомість посадив у клітку бабу Свистуху, Зландія і Посіпаку. І знову замкнув клітку чарівним ключем. Баба Свистуха, Зландій і Посіпака навіть не думали опиратися. Бо і у Казковому світі діють свої закони і свій правопорядок. Якщо казкова поліція когось заарештовує, то яким би ти не був наймогутнішим чаклуном або найхитрішою відьмою, вмить втрачаєш свою чарівну силу і мусиш підкоритися.
І Бровко Барбосович урочисто сказав:
Тепер ця вража сила
Покарана й безсила.
Тепер уже вона
Нікому не страшна!
Ковалі Щастя повернулися до Чарівного Замку Годин.
Вони вистукують своїми золотими молотками по золотому ковадлу і співають:
Тік-так! Тік-так!
Тік-так! Тік-так!
Тік-так! — І є хвилинка,
Щастинка-золотинка!
Ми — Щастя Ковалі!
Єдині на землі
Куєм щасливий час
Для всіх, для всіх
Для вас!
Дід Мороз розклав у новорічні подарунки щасливі щастинки-золотинки і пішов вітати всіх дітей із Новим роком.
Ти теж, друже, у своєму новорічному подарунку серед цукеркових обгорток бачив маленьку щастинку-золотинку. Вона одсвітилася від обгортки і зникла. Це дарунок від Ковалів Щастя. До наступного року вони знову накують багато щасливих хвилинок.
notes
1
Далебі — справді, дійсно, правду кажучи.