Лазаревський Василь Матвійович (1817 — 1890) — найстарший з шести братів, російський письменник і перекладач, урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1848); правитель канцелярії міністра державних маєтностей (з 1856 р.); член ради міністерства і член Головного управління у справах друку (з 1867 р.). — 254, 271, 301, 520.
Лазаревський Михайло Матвійович (1818 — 1867) — другий з шести братів, випускник Ніжинського ліцею (закінчив 1837 р.), урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1850 рр.); урядовець канцелярії петербурзького губернатора (з 1850 року), радник губернського правління; управитель маєтків графа Уварова. — 139, 301, 307, 382, 383, 386, 387, 391, 392, 394, 395, 406, 411, 418, 421, 422, 423, 436, 437, 438, 439, 446, 447, 452, 454, 488, 501, 503, 520, 580, 589. 590, 592, 598, 601.
Лазаревський Олександр Матвійович (1834 — 1902) — український історик (п’ятий із шести братів), дослідник біографії поета. — 6, 36, 37, 301, 600 — 602.
Лазаревський Федір Матвійович (1820 — 1890) — третій з шести братів, службовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1854 р.), чиновник особливих доручень при петербурзькому губернаторі (з 1854 р.), керуючий удільними конторами в Орлі й Ставрополі, друг поета (з 1859 р.). — /667/ 248, 249, 254, 273, 275, 283, 287, 298, 299, 301, 304, 307, 308, 331, 344, 345, 417, 438, 520.
Лампі поган Батіст (1775 — 1837) — австрійський художник-портретист; працював у Вільно у жовтні 1829 — червні 1830 рр. — 16, 68, 71.
Лапа — див. Лаппо-Старженецький П. В.
Лаппо-Старженецький Павло Вільгельмович (рр. н. і см. невід.) — старший поліцмейстер Нижнього Новгорода (Шевченко називав його Лапа). — 409.
Лебединець (Лебединцев) Феофан Гаврилович (літ. псевдонім — Ф. Лобода; 1828 — 1888) — український історик, мемуарист, видавець журналу "Киевская старина" (1882 — 1887). — 28, 55.
Лебединцев Петро Гаврилович (1819 — 1896) — український історик, археолог, церковний діяч, викладач Київської духовної академії, редактор "Киевских епархиальных ведомостей". — 28, 38, 45, 74, 75, 583, 601, 602.
Левашов Василь Васильович (1783 — 1848) — генерал-ад’ютант, член "Высочайше утвержденной Комиссии для изысканий о злоумышленных обществах", створеної указом Миколи I від 17 грудня 1825 р.; головою слідчої комісії був військовий міністр — Татищев. — 412.
Левенталь Олександр Іванович (рр. н. і см. невід.) — полковник корпусу жандармів. — 309.
Левицький Сергій Петрович (1822 — 1855) — урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1850). — 248, 305, 307, 309, 310, 317.
Левшин — див. Левашов.
Лермонтов Михайло Юрійович (1814 — 1841) — російський поет-романтик, романіст, драматург. Пієтет до нього Шевченко висловив у поезії "Мені здається, я не знаю...". — 272, 275, 301, 302, 305.
Лєонтина (рр. н. і см. невід.) — родичка М. К. Чалого. — 517.
Лєсков Микола Семенович (1831 — 1895) — російський прозаїк, знайомий поета (у 1861 р.), мемуарист. — 6, 345, 346, 582, 586, 593.
Лизогуб Андрій Іванович (1804 — 1864) — брат І. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині; музикант і художник-аматор, близький друг поета. — 149, 184, 185, 189, 190, 221, 222, 223, 232, 249, 265, 266, 270, 273 — 277, 289, 294, 295, 300, 305, 331, 334, 414, 415.
Лизогуб Дмитро Андрійович (1849 — 1879) — син А. І. Лизогуба, один із засновників організації "Земля і воля", страчений за участь в ній. — 191.
Лизогуб Іван Якович (1762 — 1818) — чернігівський землевласник, губернський маршалок, батько А. та І. Лизогубів, знайомих Шевченка. — 189.
Лизогуб Ілля Андрійович (1846 — 1906) — російський юрист, працівник міністерства юстиції (з 1872 р.), член Тифліської судової палати (з 1890 р.), дійсний статський радник (з 1906 р.), син А. І. Лизогуба, друга Шевченка. — 190, 198.
Лизогуб Ілля Іванович (1787 — 1867) — брат А. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині, військовий, ад’ютант М. Г. Рєпніна-Волконського. Брати Лизогуби разом з А. Гузовичем та О. Толстим клопоталися перед командуючим Окремим Оренбурзьким корпусом В. Л. Перовським про визволення поета з заслання. — 189, 190, 223.
Лизогуб Кіндрат (рр. н. і см. невід.) — козак, мешканець м. Глемязова (XVII ст.). — 189. /668/
Лизогуб Надія Дмитрівна (дівоче прізвище Дунін-Борковська, 1820 — р. см. невід.) — дружина А. І. Лизогуба, донька Д. Дуніна-Борковського. — 190.
Лизогуб Федір Андрійович (1851 — р. см. невід.) — земський діяч, городнянський повітовий маршалок (1888 — 1897), голова Полтавської земської управи (з 1901 р.), дійсний статський радник (з 1909 р.). — 190, 222.
Лизогуб Яків Кіндратович (Яцько Кобизенко; р. нар. невід. — 1698) — козак Глемязівської сотні Переяславського полку, полковник канівський (1666 — 1669), чернігівський (1687 — 1698). — 189.
Лимар Іона — приятель дяка П. Богорського (селянин з Кирилівки). — 47.
Лимериха (рр. нар. і см. невід.) — селянка с. Кирилівки. — 169.
Лобода Віктор Васильович — священик у м. Полтаві, чоловік С. М. Лободи (літ. псевдонім — С. Крапивіна), землеволець, знайомий О. Я. Кониського. Арештований 1863 р. й засланий до Пермі. — 559.
Лобода Стефанія (Степанида) Матвіївна (псевдонім — С. Крапивіна, 1827 — 1887) — українська письменниця, мемуаристка. — 515, 516, 558, 559.
Лопухін Павло Петрович (1788 — 1873) — князь, власник земель під Корсунем; генерал-майор, ад’ютант М. О. Єрмолова під час Вітчизняної війни 1812 р. У економії Лопухіна служив В. Г. Шевченко. — 501, 535.
Лукашевич Платон Якимович (1806 — 1887) — український фольклорист, видавець, поміщик м. Березані на Полтавщині. — 149, 150, 151.
Лук’янович Олександр Андрійович (бл. 1803 — бл. 1879) — майор, поміщик с. Мар’янського Миргородського повіту Полтавської губернії. — 155, 162, 174, 192.
Львов Геронтій Ілліч — командир 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, майор (з квітня 1853), підполковник (з серпня 1855 р.). — 357, 368, 369, 372; 388, 389, 391, 407, 408.
Маєвський Антон Петрович (р. нар. невід. — 1852 або поч. 1853) — комендант Новопетровського укріплення, підполковник; довірив поетові вчити своїх двох синів, одержував листи для нього. — 321, 322, 342, 349, 350, 354, 363.
Мазепа Іван Степанович (1644 — 1709) — гетьман Лівобережної України (1687 — 1708); прагнучи звільнити Україну від колонізації з боку російського царизму, що порушив переяславську угоду 1654 р., уклав спілку з Швецією. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. пішов у вигнання, де невдовзі помер. — 176, 237, 462.
Мазуриха — Мазурова Ангеліка (Анеля) Устинівна — мати А. Л. Крагельської, за другим шлюбом — дружина колезького асесора Мазурова. — 239, 243.
Майнова — діячка полтавської громади 60-х років XIX ст. — 590.
Макаров Микола Якович (1828 — 1892) — урядовець, чернігівський поміщик; випускник Ніжинського юридичного ліцею (1848); наприкінці 40-х років працював у Петрозаводську, де близько здружився із засланими кириломефодіївцем В. М. Білозерським та петрашевцем О. П. Баласогло. /669/ Зазнавши через це переслідувань з боку губернатора М. Е. Писарєва переїхав до Петербурга. Співробітник журналів "Современник", "Основа", знайомив поета з 1858 р.; брат В. Я. Карташевської, власник Ликери Полусмак. Йому присвячено поезію "Барвінок цвів і зеленів". — 137, 454, 463, 543, 557, 559, 562, 563, 565 — 568, 575, 576.
Макарова — див. Маркелова О.
Максимович Марія Василівна (дівоче прізвище Товбич) — дочка поміщика Золотоніського повіту, дружина М. О. Максимовича (з 1853 р.). знайома поета, портретована ним (X, № 44). — 442, 443, 489, 490, 496, 533 — 535.
Максимович Михайло Олександрович (1804 — 1875) — український історик, фольклорист, мовознавець, природознавець; перший ректор Київського університету (1834 — 1835); член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1871 р.), власник хутора Михайлова Гора в с. Прохорівці, який Шевченко відвідав в червні 1859 р. Портретований Шевченком (X, № 43). — 161, 162, 217, 442, 444, 447, 473, 474, 489, 496, 507, 509 — 511, 513, 516, 525, 534, 550.
Макшеев Олексій Іванович (1822 — 1892) — російський географ, мандрівник, дослідник Середньої Азії; близький до петрашевців; учасник Аральської описової експедиції 1848 р., де жили з Шевченком в одній кибитці. Портретований Шевченком (місцезнаходження портрета невідоме). — 6, 19, 280, 281.
Маловіківна — селянка с. Сухині, третя дружина І. А. Шевченка (Швеця), діда поета. — 53.
Малюга Павло Потапович — лікар, вихованець Київського університету (закінчив 1857 р.); зустрівся з Шевченком в Нижньому Новгороді (V, 202, 211). — 471.
Маня — див. Європеус М. Я.
Марія Миколаївна (Романова, 1819 — 1876) — велика княгиня, сестра Олександра II, президент Академії мистецтв (з 1852 р.); підтримала клопотання Ф. П. Толстого й інших про повернення Шевченка до Петербурга. — 375, 376, 455.
Маркевич (Маркевич) Андрій Миколайович (1830 — 1907) — український юрист, музикант, сенатор, син історика М. А. Маркевича, знайомий поета. — 382, 383, 568, 571.
Маркевич (Маркевич) Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, етнограф, письменник; поет присвятив йому поезію "Н. Маркевичу" (1840). — 126, 151, 383.
Маркевич Опанас Васильович (1822 — 1867) — український фольклорист і етнограф, педагог, кириломефодіївець; чоловік М. О. Вілінської (літ. псевдонім — Марко Вовчок). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1846). Після слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства відправлений на заслання у м. Орел (1847), де служив у канцелярії, пізніше редагував "Черниговские губернские ведомости". З 1853 р. працював у палаті державних маєтностей у Києві, з 1855 р. — викладач Немирівської гімназії; у 1860 — 1861 рр. працював співробітником ж. "Основа" в Петербурзі. З 1861 р. — жив на Україні, збирав фольклорні матеріали. — 194, 198, 199, 227, 229, 234, 235, 251, 414, 471, 489. /670/
Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — російський актор, з 1836 р. працював в Александрінському театрі; 10 березня 1859 р. Шевченко був присутній на обіді на честь актора. — 472.
Мартос Іван Петрович (1754 — 1835) — російський скульптор. — 374.
Мартос Петро Іванович (1811 — р. см. невід.) — поміщик, колишній штаб-ротмістр; портретований Шевченком (портрет не зберігся). Дав кошти на видання "Кобзаря" 1840 р. Мемуарист. — 14, 16, 70, 84, 86, 96, 99, 111, 112, 115, 117, 118, 344, 345.
Масальський Костянтин — студент, домашній учитель у М. І. Маркевича в с. Турівці. — 151.
Маслов (Маслій) Василь Павлович (бл. 1841 — 1880) — український письменник і громадський діяч; автор біографічного нарису про поета (1874). — 15, 19, 37, 84, 141, 220, 263, 280, 496, 497, 518.
Матвієв — див. Матвєєв.
Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник Уральського козачого війська; офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу (1847 — 1850). — 249, 250, 344.
Матов Олександр Іванович — російський журналіст, співробітник "Самарской газеты", газети "Степь" (Оренбург) та ін. видань. На основі зібраних в Орську й Оренбурзі у 1895 — 1896 рр. матеріалів про службу там Шевченка опублікував спогади про поета (1895, 1897). — 256.
Мацкевич Давид Іванович (1819 — 1859) — цензор Петербурзького цензурного комітету. — 474.
Мей Лев Олександрович (1822 — 1862) — російський поет і перекладач; переклав поезії Шевченка: "Думи мої, думи мої...", "Садок вишневий коло хати", "Хустина", "Наймичка", фрагменти "Гайдамаків". — 454, 472.
Мєшков Дмитро Васильович — командир 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, майор, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 — 1848 і 1850 рр. — 262, 277, 306, 307, 310, 311, 313, 315, 361.
Мєшков Михайло Федотович — унтер-цейхвахтер у Новопетровському укріпленні. — 349.
Микешин Михайло Йосипович (Йосипович, 1835 — 1896) — російський скульптор, графік, автор пам’ятника "Тисячоліття Росії" в Новгороді й Богдану Хмельницькому в Києві; мемуарист. — 7, 145, 455 — 457, 459, 460, 478 — 480, 572, 575.
Микола I (Микола Павлович Романов; 1796 — 1855) — російський імператор (1825 — 1855). — 66, 72, 106, 114, 132, 136, 154, 164, 181, 242,250, 269, 275, 292, 295 — 297, 311, 312, 314, 334, 345, 346, 349, 355, 356, 359, 373, 402, 412, 451, 473, 546.
Милорадович(ка) Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище — Скоропадська, 1832 — 1890) — українська громадська діячка, одна із засновників Товариства імені Шевченка, власниця великих маєтностей на Полтавщині. На кошти, дані нею, О. Я. Коїшським та М. Жученком, у Львові заходами Д. Пильчикова закуплено друкарню (1873) й засновано Товариство імені Шевченка. — 5, 590.
Мильник Петро — селянин слободи Юрасівки (коло м. Острогозька), кріпак І. П. Костомарова, батько Т. П. Костомарової — матері історика М. І. Костомарова. — 194. /671/
Мировецький-Єфимовський Іван — див. Єфимовський Мировицький І.
Михайлов Григорій Карпович (1814 — 1867) — російській художник, учень О. Венеціанова та К. Брюллова (разом з Шевченком). — 94, 103, 106, 116,350.
Михальський Олексій Григорович — підполковник, штаб-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; 1857 р. виконував обов’язки командира цього батальйону. — 407, 408.
Мінін Кузьма (Кузьма Минич Захар’єв-Сухорук) (р. вар. невід. 1616) — посадський в Нижньому Новгороді, земський староста (з 1611), один з організаторів народного ополчення 1611 — 1612 рр. — 406.
Міцкевич Адам Бернард (1798 — 1855) — польський поет-романтик, класик польської літератури. — 70, 140, 598.
Мокрицький-Таволга Іван Миколайович (1822 — р. см. невід.) управитель канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера, брат товариша Шевченка, художника А. М. Мокрицького, знайомий поета з 1844 р. 449, 450, 490, 588.
Мольєр Жан-Батіст (справжнє прізвище Поклен; 1622 — 1673) — французький драматург, актор і режисер. — 340.
Мордовцев (Мордовець) Данило Лукич (1830 — 1905) — український та російський письменник, історик, публіцист, мемуарист. — 3, 22, 599.
Мостовський Мацей Валептійович (1804 — р. см. невід.) —польський засланець, поручик-артилерист в Новопетровському укріпленні (з 1853 р.); неодноразово згаданий в щоденнику добрим словом. — 349.
Моцарт Вольфганг-Амадей (1756 — 1791) — австрійський композитор, автор шедеврів музичного мистецтва, до яких Шевченко залічував його оперу "Дон Жуан". — 96, 428, 478.
Муравйов Олександр Миколайович (1792 — 1863) — нижегородський військовий губернатор (а 1856 р.), замолоду — декабрист. — 409.
Мурільйо Бартоломео Естебан (бл. 1618 — 1682) — іспанський художник; за його твором "Свята родина" Шевченко виконав офорт. — 468.
Мусін-Пушкін Михайло Миколайович (1795 — 1862) — голова Петербурзького цензурного комітету (середина 1840-х — середню 1850-х рр.). — 114.
Навроцький Олександр Олександрович (1823 — 1892) — український поет, перекладач, кириломефодіївець; двоюрідний брат М. І. Гулака. Закінчив філософський факультет Київського університету (1846): Після арешту (березень, 1847) й слідства висланий у м. Вятку, потім — Єлабугу. З 1893 р. служив у Курську, Новочеркаську, Миколаєві, Єревані. Переклав поему Ш. Руставелї "Витязь у тигровій шкурі". — 198, 199, 226, 227, 229, 234, 237, 239, 242.
Нагаєв Григорій Миколайович (рр. нар. і см. невід.) — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, випускник Неплюєвського кадетського корпусу, переписувач повісті "Матрос" ("Прогулка с удовольствием и не без морали", 1857). — 418.
Наталка-Полтавка — див. Кибальчич Н.
Недоборовський Зосима Федорович (рр. н. і см. невід.) — службовець митниці Петербурзької комісаріатської комісії, знайомий Шевченка з кінця 50-х років, мемуарист. — 544, 598. /672/
Незабитовський Степан Андрійович (1829 — 1902) — молодший лікар 45-го флотського екіпажу; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.
Незаборовський Зосима — див. Недоборовський З. Ф.
Некрасов Микола Олексійович (1821 — 1877) — російський поет, прозаїк (разом з А. Панаєвою), видавець журналів "Современник" (1847 — 1866, разом з І. Панаєвим), "Отечественные записки" (1868 — 1877). Автор вірша "На смерть Шевченка" (1861). — 476, 517, 595.
Нестеровський Іван (рр. нар. і см. невід.) — піп в с. Кирилівці в часи дитинства поета. — 38, 46.
Нестеровський Савва — персонаж повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали", священик в с. Гнилих Будищах на Звенигородщині (IV, 298 — 299). — 159.
Нечаєв — див. Нагаєв Г. М.
Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838 — 1918) — український письменник, критик, публіцист; автор статті "Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка" (1906), нарису "Шевченкова могила" (1881). — 28.
Нікітенко Олександр Васильович (1804 — 1877) — професор Петербурзького університету, літературознавець, критик, цензор, громадський діяч, мемуарист. — 546.
Нікольський Сергій Родіонович (1816 — р. см. невід.) — старший лікар військового напівгоспіталю в Новопетровському укріпленні; знайомий Шевченка. — 342, 367.
Обеременко Андрій (рр. нар. і см. невід.) — рядовий Астраханської інвалідної команди, пекар, городник в Новопетровському укріпленні, приятель поета. — 336, 337, 395.
Обручов Володимир Опанасович (1793 — 1866) — генерал-лейтенант, командир Окремого Оренбурзького корпусу і оренбурзький генерал-губернатор (1842 — 1851). — 247, 250, 269, 275, 287 — 289, 291, 292, 295, 297, 303 — 308, 310, 312 — 318, 322, 325, 326, 331, 343, 344, 395, 446, 514.
Обрядін Петро Іванович — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, командир роти, де служив Шевченко (1850 — 1852). — 323, 325, 335, 361.
Овідій — Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — бл. 18 р. н. е.) — римський поет, засланий імператором Августом у місто Томи (нині — м. Констанца в Румунії). Шевченко захоплювався його "Метаморфозами" (див. лист до М. О. Осипова від 25.05. 1856). — 106, 362.
Овсянников Павло Абрамович (рр. нар. і см. невід.) — помічник управителя нижегородського пароплавного товариства "Меркурій"; портретований Шевченком у Нижньому Новгороді (X, № 14). — 407, 411, 420, 424.
Одинець — див. Одинцов Є. І.
Одинцов Євтихій (Євген) Іванович (1831 — 1873) — молодший лікар 46-го флотського екіпажу в Астрахані; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.
Озеров Владислав Олександрович (1769 — 1816) — російський драматург-класицист. — 82.
Олдрідж Айра-Фредерік (1807 — 1867) — негритянський актор-трагік; /673/ гастролював у Петербурзі 1858 р.; портретований Шевченком (X № 33). — 459, 477 — 479, 482.
Олександра Федорівна (Романова, 1798 — 1860) — російська імператриця, дружина Миколи І; сатиричний портрет обох змальовано поетом в "комедії" "Сон" ("У всякого своя доля..."). — 72, 104, 114, 378.
Олександр II (Романов, 1818 — 1881) — російський імператор (з 1855). — 90, 151, 234, 369, 370, 377, 378, 404, 407, 420, 449, 587.
Олійников — див. Аленников М. С.
Ольшевський Еразм (1818 — р. см. невід.) — польський засланець, унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону (з 1856.), служив у Новопетровському укріпленні, звільнений зі служби одночасно з поетом. — 407.
Оришка — наймичка В. Пашковської на Приорці в Києві 1859 р. 515, 516, 519.
Орлай Іван Семенович — директор Ніжинської гімназії вищих наук (1821 — 1827). — 182.
Орлов Олексій Федорович (1786 — 1861) — російський дипломат, військовий діяч; титул графа одержав за участь у придушенні декабристського повстання; шеф жандармів, начальник III відділу імператорської канцелярії (1844 — 1856). Провадив слідство у справі Кирило-Мефодіївського братства. — 114, 196, 228, 229, 232, 233, 235 — 238, 240 — 242, 245, 246, 265, 269, 272, 275, 291 — 297, 308, 309, 311 — 314, 316, 332 — 334, 355, 379, 385, 442, 445, 446, 514.
Осипов Микола Осипович (1825 — 1901) — російський художник-портретист, знайомий родини Толстих; сприяв визволенню поета з за слання. — 354, 361, 370, 373 — 376, 385, 423.
Островський Олександр Миколайович (1823 — 1886) російський драматург. — 363.
Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1862) — російський та український математик, академік Петербурзької Академії наук (з 1830 р.). — 92, 301, 309, 454.
Падлєвський Зигмунт (1836 — 1863) — один з керівників польського визвольного повстання 1863 — 1864 рр.; навчався в Артилерійській академії в Петербурзі (1858 — 1861), ймовірно, знайомий Шевченка через З. Сераковського. — 371.
Паїсій — настоятель Густинського монастиря у 40-х рр. XIX ст. — 17, 171, 174.
Панаєва (дівоче прізвище — Головачова (Авдотья (Євдокія) Яківна (1820 — 1893) — російська письменниця, мемуаристка. — 476.
Парчевський Никодим Павлович (1812 — 1867) — поміщик, власник маєтку в с. Межиріччі, до якого належало й с. Пекарі. — 503, 504, 508, 513, 525.
Пашковська Варвара Матвіївна — господиня будиночку на Приорці у Києві (нині — Вишгородська, 5), де 1859 р. зупинявся Шевченко. Сестра мемуаристки С. М. Лободи (Крапивіної). — 514, 515, 559.
Перовський Василь Олексійович (1795 — 1857) — граф, командир Окремого Оренбурзького корпусу й оренбурзький генерал-губернатор /674/ (1833 — 1842 та 1851 — 1857 рр.). — 15, 269, 271, 295, 343 — 346, 350, 357, 368, 369, 378, 379, 407.
Петро — служник К. М. Бера.
Петро Великий, Петро I Олексійович (1672 — 1725) російський цар з 1682), імператор (1721 — 1725). — 120, 136, 137, 405, 462, 575.
Петров Микола Іванович (1840 — 1921) — український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1916) академік АН УРСР (з 1919 р.) 86.
Петров Олексій Михайлович (1827 1883) студент Київського університету, викажчик Кирило-Мефодіївського товариства; потім співробітник III відділу (з травня 1847); за донос одержав 300 крб. сріблом і ще таку ж суму — при відправці в м. Олонецьк на службу після того, як було викрито викрадення ним документів з канцелярії III відділу. — 19, 194, 201, 226, 230, 238, 242, 243, 446.
Петровський Петро Степанович (1813 — 1842) — російський художник, співучень Шевченка по Академії художеств. — 92, 96, 97, 106.
Пильчиков Дмитро Павлович (1821 — 1893) — український педагог, викладач історії в Полтавському кадетському корпусі (1846 — 1864), кириломефодіївець. Його приналежність до братства не доведена. Член Полтавської громади. 1873 р. разом з Є. І. Милорадович взяв участь у заснуванні у Львові Товариства ім. Шевченка (реорганізованого 1893 р. у Наукове товариство імені Шевченка). — 5, 18, 161, 196 199, 200, 203, 230, 251, 556, 590, 596.
Пименов Микола Степанович (1812 — 1864) російський скульптор. — 466.
Пипін Олександр Миколайович (1833 — 1904) — російський літературознавець, фольклорист, критик, академік Петербурзької Академії наук (з 1898 р.). — 120, 121, 595.
Писарєв Микола Еварестович (1805 — 1884) керуючий канцелярією київського генерал-губернатора (з 1838), одночасно — керуючий канцелярією інституту шляхетних дівчат; голова слідчої комісії у справі Шимона Конарського (1838 — 1839); голова Археографічної комісії для розгляду давніх актів, 1843 — 1848; Олонецький губернатор (1848 — 1851), який дістав ляпаса від одного зі своїх підлеглих (цей факт ліг в основу поеми Шевченка "Юродивий"). — 162, 231, 235.
Писемський Олексій Феофілактович (1821 1881) російський прозаїк, учасник експедиції К М Бера на Мангишлак, клопотався про визволення поета із заслання. — 377.
Піунова Катерина Борисівна (1841 1909) акторка Нижегородського театру, знайома Шевченка (1857). — 13, 410, 428 436, 532, 533.
Платонов Микола Платонович (рр нар. і см. невід.) актор театру в Нижньому Новгороді. — 429.
Плетньов Петро Олександрович (1792 — 1866) російський критик, поет, ректор Петербурзького університету (1840 1861), видавець ж "Современник" (1838 — 1846). — 213, 454.
Плещеєв Олексій Миколайович (1825 — 1893) — російський письменник, перекладач, критик, петрашевець; був засланий у солдати Окремого Оренбурзького корпусу (1849 — 1858), листувався з Шевченком; переклав поему "Наймичка". — 248, 346, 368, 372. /675/
Плюшар Адольф Олександрович (1806 — 1865) — російський видавець, типограф; видав "Енциклопедический лексикон" (т 1 — 17, 1834, 1841). — 118.
Пожарський Дмитрій Михайлович (1578 — 1642) — князь, російський полководець; керівник воєнних дій проти польських загарбників у 1613-1618 рр. — 406.
Полевой Микола Олександрович (1796 — 1846) — російський письменник, історик, публіцист, видавець ж. "Московский телеграф" (1825 — 1834). — 154, 162.
Полонський Яків Петрович (1819 — 1898) — російський поет, мемуарист; знайомий Шевченка з 1858 р. (Петербург). — 455, 459, 460, 470, 482 — 485, 593.
Полусмак (Полусмакова) Ликера Іванівна (за чоловіком — Яковлєва; 1840 — 1917) — кріпачка М. Я. Макарова, наречена Шевченка; їй присвячено поезії "Ликері", "Л" ("Поставлю хату і кімнату..."); портретована (X, № 55). — 20, 532, 533, 557 — 579, 585.
Поль-де-Кок — див. Кок Поль Шарль де.
Пономарьов Федір Павлович (1822 — 1884) — російський художник медальєр; Шевченко жив у його майстерні (взимку 1839 — 1840); мемуарист. — 92, 96, 97.
Понятовський — поміщик Канівського повіту. — 526.
Попов Михайло Максимович (1800 — 1871) — таємний радник, старший урядовець III відділу; брав участь у слідстві в справі Кирило-Мефодіївського товариства. — 235, 236.
Поспєлов Ксенофонт Єгорович (1820 — бл. 1860) — прапорщик корпусу флотських штурманів, учасник Аральської експедиції; жили в одній каюті на шхуні "Костянтин". — 286, 287, 314, 315.
Посяда (Посяденко, Пасяда) Іван Якович (1823 — 1894) — студент Київського університету (з 1843 р.), кириломефодіївець, висланий до Казані, де закінчив філософський факультет університету (1848). Служив у Рязані. Коли Шевченко 1857 р. розшукував його в Казані, Посяда був за кордоном (з 1856 р., 8 років). З 1865 р. викладав у шкільних закладах різних міст Росії та України. — 194, 229, 234, 239, 242, 243, 405.
Потапов Меркул Матвійович — штабс-капітан, командир 4-ї роти 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, ротний Шевченка в Новопетровському укріпленні (1850 — 1852). — 315, 323, 325 — 329, 335, 340 — 342, 361, 446, 514.
Потєхін Олексій Антипович (1829 — 1908) — російський драматург. — 428.
Потьомкін Григорій Олександрович (1739 — 1791) — російський державний і військовий діяч, генерал-фельдмаршал, фаворит Катерини II. — 29, 125.
Почетов — див. Почешев Г.
Почешев Герман (р. нар. невід. — 1851) — поручик 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, очолював етапну команду з якою Шевченко прибув з Оренбурга в Орську фортецю. 253.
Превлоцький Степан Степанович — перший вчитель малювання І. М. Сошенка (1820 — 1828), в 1828 р., можливо, і Т. Шевченка (м. Вільшана). — 28, 73, 74. /676/
Прехтель Степан Осипович (1808 — р. см. невід.) — управитель Енгельгардтів у Петербурзі. — 80, 81.
Псьол Глафіра Іванівна див. Дунін-Борковська Глафіра Іванівна.
Псьол Олександра Іванівна (1817 1887) українська поетеса, одна з трьох сестер Псьол, що виховувались в родині Рєпніних у Яготині. — 222, 275, 305, 311, 440.
Пурлевський Савва Дмитрович — агент фірми "Брати Яхненки і Симиренко. в Москві. — 521, 549.
Пушкін Олександр Сергійович (1799 — 1837) — російський письменник, видавець, основоположник нової російської літератури. — 78, 203, 214, 245, 275, 305, 339, 340, 430, 486, 598.
Пущин Іван Іванович (1798 — 1859) — декабрист, в’язень шліссельбурзької фортеці (з 1826), каторжник на Керченських копальнях (з 1828) поселенець в Турчинську, Ялуторовську (1836 — 1856), мемуарист. — 412.
Пущина Ніна Іванівна (1842— 1863) дочка І І Пушина й місцевої жінки-якутки, вихованка М. О. Дорохової (Нижній Новгород). — 412, 417, 436.
Разін Степан Тимофійович (бл. 1630— 1671) керівник антифеодального повстання в Росії 1667-1671 рр. — 403.
Редькін — див. Рєдкін.
Рєдкін — службовець міністерства внутрішніх справ, племінник правознавця професора П. Г. Рєдкіна (1808 — 1891). — 302.
Рєпнін-Волконський Микола Григорович (1778 — 1845) — російський державний діяч, брат декабриста С. Г. Волконського; батько В. М. Рєпніної малоросійський військовий губернатор (1816 1834), власник маєтку в Яготині, де приймав Шевченка. 132, 133, 143, 153, 170, 178, 334.
Рєпніна Варвара Миколаївна (1808 — 1891) — російська письменниця, "друг-сестра" поета. 85, 86, 133, 141 142, 147, 149, 150, 153, 166, 170, 179, 180, 184, 185, 235, 244, 245, 258, 259, 263 270, 272 276, 280, 285 — 287, 293, 295, 299 — 301, 305, 330 — 334, 441, 442, 493.
Рєпніна Варвара Олексіївна (1778 — 1864) — дружина М. Г Рєпніна Волконського, мати В. М. Рєпніної, онука гетьмана К. Розумовського. — 218.
Рилєєв Кіндратій Федорович (1795-1826) російський поет, декабрист видавець альманаху "Полярная звезда" (1823-1825). — 402.
Рігельман Микола Аркадійович (1817-1888) археограф, письменник, фольклорист-мемуарист. Урядовець канцелярії київського генерал-губернатора (1846 — 1848). Був під слідством у справі Кирило— Мефодіївського товариства, але за відсутністю доказів звільнений. Член київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів (з 1848), дійсний член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті. Редактор двох томів Літопису Величка. — 229.
Робиляр — фотограф у Петербурзі в 60-х роках XIX ст. — 466.
Родзянки — давній український шляхетський рід. — 151, 191
Ромодановський Григорій Григорович (р. вар невід. 1682) боярин царя Олексія Михайловича, воєвода, керівник Чигиринських походів 1677-1678 рр., придушував повстання С. Разіна. — 130.
Ротмистров Феоктист — дід О Я. Кониського. — 109 /677/
Рубан Павло Хомич (Совгир; 1802 — р. см. невід. — дяк у с. Кирилівці у якого вчився Тарас у 1822 р. — 37-40.
Савич Микола Іванович (1808 1892) журналіст, закінчив філософський факультет Харківського університету, служив в армії на Кавказі (1827-1831), вивчав хімію в Парижі (1831 — 1834); кириломефодіївець. 1847 р. в Парижі передав А. Міцкевичу поему Шевченка "Кавказ" Викликаний з-за кордону, заарештований у справі Кирило-Мефодіївського товариства, висланий у свій маєток на Полтавщину під нагляд поліції. — 210, 226, 234, 238.
Сажин Михайло Макарович (р. нар. невід. — 1855) — художник-пейзажист; 1846 р. в Києві разом з Шевченком працював над альбомом "Види Києва". — 189, 203, 219.
Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович (справжнє прізвище — Салтиков; 1826 — 1889) — російський письменник-сатирик. — 402, 403, 595.
Самойлова Надія Василівна (1818 — 1899) — російська драматична актриса, працювала в Александринському театрі (до 1859 р.). — 429
Самойлович Іван Самійлович (р. нар. невід. — 1690) — гетьман Лівобережної України (1672 — 1687); разом з військом воєводи Г. Ромодановського воював проти гетьмана П. Дорошенка. — 170, 189.
Самчевський — шкільний інспектор на Черкащині у 80-х роках XIX ст., звільнений з роботи на вимогу генерал-губернатора лише за те, що, "уговаривая тамошних крестьян (кирилівчан. — Ред.) основать и содержать у себя школу, упомянул о том, что в их селе родился такой известный писатель (Шевченко. — Ред.)". — 593.
Санд Жорж (справжнє ім’я Аврора Дюпен), 1804 — 1876 — французька письменниця-романістка. — 518.
Сапожников Олександр Олександрович (1833 — 1887) — астраханський промисловець, знайомий Шевченка в Петербурзі (40-і роки XIX ст.). — 399, 400, 402, 406, 407.
Свічка Лев Миколайович (р. нар. невід. — 1845) — поміщик (с. Городище Пирятинського повіту), поручик у відставці; дав притулок поетові на Іллінському ярмарку в Ромнах у липні 1845 р. — 143, 164.
Свічка Павло Вікторович — див. Свічка Лев Миколайович.
Селецький Петро Дмитрович (1821 — 1880) — поміщик, київський віце-губернатор (1858 — 1866); знайомий Шевченка з 1843 р. (Яготин); мемуарист. — 134, 492, 518, 529, 585.
Семаковський — див. Смаковський.
Семевський Микола Іванович (1837 — 1892) — російський історик, журналіст, видавець ж. "Русская старина". — 136, 137, 207, 234.
Сєраковський Сигізмунд Гнатович (1826 — 1863) — польський революційний діяч, капітан генерального штабу; перебуваючи на засланні солдатом Окремого Оренбурзького корпусу (1848 — 1856), листувався з Шевченком, зустрівся з ним 1858 р. в Петербурзі. — 19, 288, 370 — 372, 448, 453, 477.
Сидір — Ісидор (Никольський Яків Сергійович, 1799 — 1892) — митрополит новгородський, петербурзький та фінляндський (з 1856 р.). 1839 р., бувши єпископом полоцьким та вітебським, активно протидіяв уніатам. — 582. /678/
Сидорка — кучер Енгельгардтів у 30-х роках. — 582.
Симиренко (Семеренко) Платон Федорович (1821 — 1863) — український підприємець, власник цукроварні в місті Городищі; дав кошти на видання "Кобзаря" 1860 року. — 497, 504, 505, 509, 510, 511, 512, 549, 550.
Сипягін Сергій Миколайович — племінник генерал-губернатора Д. Г. Бібікова, вихованець В. І. Аскоченського. — 206, 515.
Сичов — власник друкарні в Петербурзі, у якій 1841 р. надруковано поему "Гайдамаки". — 117.
Сірін Єфрем (бл. 306 — 373) — сірійський християнський письменник-проповідник. — 582.
Скабичевський Олександр Михайлович (1838 — 1910) — російський історик літератури, критик; писав про Шевченка в своїй сИстории новейшей русской литературы 1848 — 1892 годов". — 484.
Скобелєв — рядовий 2-ої роти 1-го батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, вістовий ротного командира поручика Я. Обрядіна. Його драматичну історію Шевченко виклав у щоденнику (запис від 8 лип. 1857 р.). — 128, 323 — 325, 336.
Сковорода Григорій Савич (1722 — 1794) — український мандрівний філософ, просвітитель, поет. — 40.
Скоропадські — рід українських магнатів. — 151.
Скотт Вальтер (1771 — 1832) — англійський письменник, поет і романіст. — 109, 440.
Смаковський Віцентій (бл. 1797 — 1876) — польський художник, навчався в Академії мистецтв (1823 — 1829); жив у Петербурзі. Автор біографії польського художника В. М. Ваньковича. — 453.
Сова — див. Желіговський Є. В.
Совгир — див. Рубан П. X.
Соколенки (Соколови) — сестри Одарка, Горпина, брати Федір, Микола, Петро — кріпаки князів Голіциних. — 463,
Соколов (Соколенко) Петро Максимович (1827 — 1887) — український художник, з кріпаків князя Голіцина. — 96.
Соленик (Соляник) Карпо Трохимович (’1811 — 1851) — український актор. — 164, 165.
Солонина Марія Григорівна (1829 — 1913) — жителька м. Саратова, родом з Лохвицького повіту; передала вітання Шевченкові, що повертався з заслання. — 404.
Сошальський — особа невідома, петербурзький мешканець, згаданий в щоденнику поета. — 454, 475, 549.
Сошенко Іван Максимович (1807 — 1876) — український художник, близький друг поета, що увів його в художницьке середовище; мемуарист. — 6, 8, 16, 28, 68, 72, 73, 75 — 88, 90 — 95, 101, 105, 110, 184, 446, 517, 518, 529, 602.
Сребдольські — поміщики на х. Сорока Борзенського повіту Чернігівської губ., де Шевченко у січні 1847 р. намалював портрет Ю. Г. Сребдольської (VII, кн. 1, № 152). — 216.
Станкевич Олександр Володимирович (1821 — 1912) — російський письменник, брат відомого літератора М. В. Станкевича; Шевченко, бувши знайомий з його дружиною, О. В. Станкевич, ймовірно, з 1844 р.. /679/ завітав до них 19 і 20 березня 1858 р., письменник подарував Шевченкові збірку поезій Ф. Тютчева. — 443.
Старов Микола Дмитрович (1823 — 1877) — педагог, вчитель Катерини Толстої (в заміжжі — Юнге). — 452, 479, 484.
Степанов Олексій Іванович (1812 — р. см. невід.) — штабс-капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, начальник рядового Шевченка в. Орській фортеці. — 257, 275.
Стороженко Микола Ілліч (1836 — 1906) — історик літератури, член-кореспондент Петербурзької АН, фахівець з історії західноєвропейських літератур; публікатор шевченківських матеріалів архіву Департаменту поліції (кол. II відділу), автор розвідок з біографії Шевченка. — 9, 10, 15, 18, 132, 147, 180, 196, 221, 249, 263, 269, 272, 298, 304, 305.
Стороженко Андрій Якович (1791 — 1858) — краєзнавець, колекціонер документів з історії України. — 147.
Стоянов Олександр Ількович — студент історико-філологічного факультету Київського університету (закінчив 1862 р.), учасник київської громади, у 1878 — 1879 рр. — директор Кутаїської гімназії. — 602.
Стронін Олександр Іванович (1826 — 1889) — український і російський письменник, соціолог, педагог, діяч полтавських недільних шкіл. Автор праць: "Азбука по методе Золотова для Южно-русского края" (1861), "История и метод" (1869), "Политика как наука" (1872), "История общественности" (1886). Був кріпаком князя Юсупова, відпущений 1837 р. Скінчив Київський університет (1848), викладав у гімназіях України, 1858 р. познайомився в Лондоні з О. І. Герценом. Арештований 1862 р., під час хвилі переслідувань діячів української культури та освіти, засланий в Архангельську губернію. Присяжний повірений в Петербурзі (1871 — 1873), член ради міністерства шляхів сполучення. — 581, 587.
Суворін Олексій Сергійович (1834 — 1912) — російський літератор, видавець, театральний і літературний критик. — 114.
Суханов-Подколзін Борис Гаврилович (1847 — 1904) — полковник, син Н. Б. Суханової, в дитинстві — учень і натурщик Шевченка (1858 — 1860), портретований (X, №27, 36); мемуарист — 10, 456, 460, 462 — 466.
Суханова [Подколзіна] Наталя Борисівна — поміщиця, господиня літературного салону в Петербурзі в 50 — 60-х роках XIX ст., мати Б. і Г. Суханових-Подколзіних, власниця малюнків Шевченка. — 454, 455, 460, 463 — 466, 479, 593.
Сухоставський Захарій Іванович (1795 — р. см. невід.) — господар будинку на Хрещатику в Києві, де в лютому-червні 1846 р. оселився М. І. Костомаров з матір’ю Тетяною Петрівною та двораком Хомою Голубченком. — 192, 193.
Табачников Василь Андрійович (1826 — 1892) — справник Черкаського повіту Київської губернії, дав наказ арештувати Шевченка (липень, 1859). — 505 — 508, 510 — 512, 522, 535.
Таволга-Мокрицький Іван Миколайович — див. Мокрицький-Таволга І. М.
Талько-Гринцевич Юліан Домінікович (1850 — 1936) — український та польський етнограф, археолог, антрополог. — 55. /680/
Тарновська Надія Василівна (р. нар. невід. — 1891) — сестра В. В. Тарновського-старшого, знайома Шевченка (1843, Качанівка). Стала його кумою у 1845 р., коли вони разом хрестили немовля диякона у с. Потік. Присвятив вірш "Н. Т." "Великомученице кумо!"); зробив героїнею вірша "Кума моя і я..." — 584.
Тарновський Василь Васильович (старший, 1810 — 1866) — український громадський і культурний діяч, меценат; спадкоємець Г. С. Тарновського (села Потік, Качанівка). Знайомий Т. Шевченка, М. Костомарова. — 117, 128, 151, 152, 213, 520, 549, 599.
Тарновський Василь Васильович (молодший, 1837 — 1899) — український громадський та культурний діяч, син В. В. Тарновського-старшого, меценат, колекціонер, засновник Музею українських старожитностей в Чернігові з великим зібранням шевченківських матеріалів. — 117, 492, 508, 518, 520, 521.
Тарновський Григорій Степанович (1788 — 1853) — український поміщик, дядько В. В. Тарновського-старшого, власник Качанівки, меценат, знайомий Шевченка з 1839 р.; замовник картини "Катерина"; прототип одного з персонажів повісті "Музикант" (Арновського). — 96, 116, 117, 120, 125, 127, 128, 129, 131, 132, 133, 142, 143, 150, 212, 487.
Тарновський Яків Васильович (1825 — 1913) — поміщик, співвласник села Потоки (Канівський повіт на Київщині), брат В. В. Тарновськогостаршого й Н. В. Тарновської ("куми" поета). — 585.
Татаринов Сергій Петрович — нижегородський урядовець, музикант аматор, знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді. — 427.
Теньєр — див. Тенірс Д.
Тепірс Давид Молодший (у Шевченка — Теньєр) (1610 — 1690) — фламандський художник-жанрист, пейзажист, портретист. Шевченко захоплювався його картиною "Вартівня" (у Шевченка — "Казарма"). — 102.
Терещенко Оксана Антонівна (1786 — р. см. невід.) — мачуха Тараса Шевченка (з 1823 р.). — 41, 42, 44 — 47, 53.
Терещенко Степан Каленикович (1814 — р. см. невід.) — зведений брат Тараса, син Оксани Терещенко, мачухи поета. — 41, 42, 53.
Терпигорєв (псевд. Атава) Сергій Миколайович (1841 — 1895) російський письменник-прозаїк, сатирик, мемуарист. — 595.
Тімм Емілія (1821 — 1877) — дочка бургомістра м. Риги Ф. Тімма, сестра художника Василя Федоровича Тімма (1820 — 1895); дружина К. П. Брюллова (обвінчалися 27 січня 1839 р., а невдовзі Емілія раптово покинула чоловіка). — 96.
Тимофеєв Іван Тимофійович (р. нар. невід. — 1830) — російський скульптор, учень І. П. Мартоса, якого залишив через образу, що Леартьє не оцінив належно його участі в створенні пам’ятника Мініну й Пожарському, працював каменярем у мармурових майстернях, а з 1827 р. — в І. П. Віталі; помер в злиднях. — 374.
Ткаченко Федот Леонтійович (1819 — бл. 1885) — художник; співучень Шевченка в артілі В. Ширяєва, пізніше — в Академії мистецтв у майстерні К. Брюллова (1835 — 1842) — працював учителем малювання в Полтавській гімназії; листувався з поетом. — 92, 541, 573, 586.
Тихорський Микола Якимович (1806 — 1871) — український та росій /681/ський письменник, критик, автор рецензії на поему "Гайдамаки" ("Маяк". — 1842. — № 8). — 127.
Толмачов Панас Омелянович (1791 — 1871) — генерал-лейтенант, начальник 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу наприкінці 40-х років XIX ст. — 275, 297, 333.
Толстая Анастасія Іванівна (дівоче прізвище — Іванова; 1817 — 1889) — дружина Ф. П. Толстого, мати Катерини Толстої-Юнге, господиня літературного салону в Петербурзі; разом з чоловіком сприяла визволенню Шевченка з заслання й поверненню в Петербург. — 370, 372 — 377, 380—382, 385, 386, 395, 406, 410, 411, 417, 424, 436, 437, 446 — 448, 450454, 456, 457, 464, 478, 560, 568.
Толстой Микола Миколайович (1823 — 1860) — російський письменник, старший брат Л. М. Толстого. Автор циклу художніх нарисів "Охота на Кавказе" (1857), повісті "Пластун". — 454.
Толстой Олексій Костянтинович (1817 — 1875) — російський письменник; бувши близьким до царського двору, сприяв полегшенню долі ряду письменників, серед них і Шевченка — на клопотання Лизогубів і графа А. Гудовича. — 295, 382, 475.
Толстой Федір Петрович (1783 — 1873) — російський скульптор, медальєр, художник, віце-президент академії художеств, член комітету товариства заохочування художників; за його клопотанням Шевченко був повернутий із заслання. — 207, 351, 372, 395, 410, 414, 436, 446 — 450, 452, 453, 456 — 459, 464, 490, 555.
Траскін Олександр Семенович (1805 — 1855) — генерал-майор, куратор Київського учбового округу (з 1846 р.), харківський цивільний губернатор (з 1849 р.). — 155, 227 — 230, 233.
Тредіаковський (Третяковський) Василь Кирилович (1703 — 1768) — російський поет, перекладач, академік Академії мистецтв і наук (з 1745 р.). — 139.
Тризна Роман Дмитрович (1816 — р. см. невід.) — член Чернігівської межової комісії, потім — голова палати цивільного суду; знайомий поета з 1846 р.; діяч недільних шкіл. — 575, 581, 583.
Тройницький Олександр Григорович (1807 — 1871) — цензор, член головного управління цензури; заборонив друкувати твори Шевченка за його рукописом "Поезія Т. Шевченка. Том первый" (1859 р.), дозволивши перевидати твори, друковані до заслання. Дозволив, але не рекомендував поширювати Шевченків "Букварь Южнорусский" (1861). — 547.
Трощинський Дмитро Андрійович — великий землевласник (у Київській і Полтавській губерніях); онук Д. П. Трощинського. Йому належало й село Рудяки, де В. Й. Шевченко підшукував ділянку землі під хату Т. Шевченкові. — 63, 527, 528.
Трубецькой Володимир Олександрович (1825 — 1879) — голова Нижегородської палати цивільного і кримінального суду, знайомий Шевченка (з 1857 р.). — 411, 427.
Трунов Василь Логвинович — книгар у Полтаві у 70-х роках, член полтавської громади, брат П. Л. Трунова. — 556, 590, 596.
Трунов Петро Логвинович — діяч харківської громади, брат В. Л. Трунова. — 589.
Тулуб Олександр Данилович (1825 — 1875) — український громадський /682/ діяч, історик, педагог, кириломефодіївець; учився на філософському факультеті Київського університету (з 1843). Арештований у березні 1847 р. Звільнений за відсутністю доказів. Викладав у Чернігові (1847 — 1848), у 2-й Київській гімназії (з 1857), у Кам’янці-Подільському, Катеринославі. — 229, 232.
Тургенєв Іван Сергійович (1818 — 1883) — російський письменник; знайомий Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. С. Щепкіна, мемуарист. — 20, 121, 454, 460, 472, 483, 484 — 487, 506, 551, 558, 575, 595.
Уваров Сергій Семенович (1786 — 1855) — граф, президент Російської Академії наук (1817 — 1855), міністр народної освіти (1833 — 1849). — 18, 197, 217, 272.
Улибашев — див. Улибишев.
Улибишев Олександр Дмитрович (1794 — 1858) — російський літератор, публіцист, музикознавець, автор біографій В. А. Моцарта й Л. Бетховена; знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді (1857 — початок 1858 р.). — 411.
Усков Дмитро (1851 — 1853) — маленький син Ускових, улюбленець поета. — 348, 355.
Усков Іраклій Олександрович (1810 — 1882) — майор, комендант Новопетровського укріплення (з 1853 р.), всіляко дбав про полегшення долі поета. Портретований Шевченком (IX, № 36). — 155, 269, 323, 342 — 349, 353 — 357, 367, 368, 372, 379, 386, 390, 391, 394, 408, 409, 451.
Ускова Агата Омелянівна (1828 — 1899) — дружина І. О. Ускова, знайома Шевченка з 1853 р.; дружньо вітала його в своїй родині, прагнула підтримати морально. Портретована Шевченком (IX, №№ 31, 34, 35, 41). — 10, 19, 323, 326, 343, 345, 347, 348, 350, 355, 360, 361, 363 — 366, 379, 380..
Ускова Надія Іракліївна (в заміжжі — Смоляк; 1856 — 1935) — молодша дочка І. О. Ускова, зберегла малюнок Шевченка, залишила спогади. — 364.
Ускова Наталя Іракліївна (1853 — 1918) — старша донька І. О. Ускова; мемуаристка. — 15, 341, 345, 346, 360, 364.
Фіалковський Фелікс (1823 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, згодом унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу; служив у Новопетровському укріпленні. — 395, 399, 407.
Філарет (Гумілевський Дмитро Григорович, 1805 — 1866) — російський церковний діяч, педагог, історик церкви. Архієпископ харківський (з 1857); архієпископ чернігівський (з 1859). Засновник журналів: "Творення св. отцов в русском переводе", "Черниговские епархиальные известия". Автор "Истории русской церкви", "Православного догматичес,кого богословия", "Обзора русской духовной литературы" та ін. — 583.
Фіцтум (Фіцтум фон Екштедт) Олександр Іванович (1804 — 1873) — інспектор студентів Петербурзького університету, знайомий Шевченка з 1839 р. — 96.
Фліорковський Валерій Еразмович — поміщик, власник Шевченкового с. Кирилівки (у 50-х роках XIX ст.). — 29, 551 — 555, 588. /683/
Фома Кемпійський (Кампейський; справжнє ім’я Томас Хамеркен, 1380 — 1471) — теолог, монах, автор праці "Про наслідування Христа". Цей твір в перекладі М. Сперанського надіслав Шевченкові в Оренбург А. І. Лизогуб навесні 1850 р. — 293, 305.
Франко Іван Якович (1856 — 1916). — 4, 8, 9, 12, 18, 21, 22, 414.
Фрейман Густав Антонович (1790 — р. см. невід.) — генерал-майор, начальник артилерії гарнізонів Оренбурзького військового округу; інспектував Новопетровське укріплення (1854, 1855, 1857); у 1854 р. клопотався за надання Шевченкові чину унтер-офіцера, але безуспішно. — 367, 368.
Фундуклій (Фундуклей) Іван Іванович (1804 — 1880) — київський цивільний губернатор (1839 — 1852). — 214, 224, 229 — 231, 233, 234, 264—266, 273.
Фус — провізор у Нижньому Новгороді. — 430.
Хмельницький Зіновій-Богдан Михайлович (бл. 1595 — 1657) — український громадський діяч, гетьман України (1648 — 1657), керівник визвольної війни українського народу і засновник першої національної української держави. — 130, 145, 146, 152, 159, 182, 210, 235, 519.
Хома — див. Голубченко X.
Хомяков Олексій Степанович (1804 — 1860) — російський поет, публіцист-слов’янофіл, співробітник журналів "Русская беседа", "Москвитянин"; автор позацензурного вірша "России", високо оціненого Шевченком. — 444.
Храбчинський (Храпчинський) Олександр (1819 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, спершу рядовий, а з 1856 р. — унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу; служив з Шевченком в Новопетровському укріпленні. — 407.
Хрибчинський — див. Храбчинський (Храпчинський).
Хропаль Олексій Іванович (1813 — 1886) — зять Ф. Симиренка і службовець фірми Симиренків і Яхненків (цукрозаводчиків), знайомий поета, ймовірно, з 1845 р. (Миргород). — 498, 504, 505, 510, 512, 549, 550.
Хрущов Дмитро Олександрович (1825 — р. см. невід.) — поміщик, член Харківського губернського комітету по підготовці селянської реформи; 1859 р. Шевченко відвідав його в с. Лихвині та на хут. Нові. — 491, 492.
Цеге фон Мантейфель Отто Максимович — військовий, художник-аматор; навесні 1846 р. відвідував заняття в Академії мистецтв. Познайомився з Шевченком влітку 1859 р. в Лихвині. — 491.
Чайковський Міхал (1804 — 1886) — польський письменник (літ. псевдонім — Садик-паша), автор історичних повістей "Козацькі оповістки" (1837), "Вернигора" (1838), "Кирджалі" (1839), "Овручанин" (1841). — 16, 118, 119.
Чалий Михайло Корнійович (1816 — 1907) — український педагог, громадський та культурний діяч, викладач 2-ї київської гімназії, знайомий Шевченка з 1859 р. (Київ); біограф поета. — 5, 6, 8, 13, 16, 19, 20, 24, 37, 38, 46, 57, 68, 70, 84 — 86, 91, 101, 105, 110, 113, 118, 119, 132, /684/ 141, 148, 151, 153, 160, 166, 169, 234, 262, 286, 289, 291, 296, 321, 341, 345, 346, 377, 380, 382, 413, 416, 419, 423, 431, 435, 436, 439, 471, 473, 475 — 478, 480, 491, 495 — 498, 500, 502, 504 — 508, 510 — 514, 517 — 520.
Чекмарьов Петро Улянович — відставний ротмістр, культурний діяч (Саратов); репертуарний директор Саратовського театру (з 1859); познайомився з Шевченком 1 вересня 1857 р. в Саратові, виконуючи доручення М. Г. Солонини. — 404.
Черненко Федір Іванович (1818 — 1876) — військовий інженер-архітектор; знайомий Шевченка з 40-х років; зблизилися у 1858 — 1861 рр., зустрічалися на зібраннях української громади на квартирі Черненка в Петербурзі (на Спаській вул., нині К. Рилєєва, 26); зберігав бібліотеку Шевченка по його смерті. — 544, 545, 573, 575, 580, 584, 587, 588.
Чернишев Олександр Іванович (1786 — 1857) — генерал-ад’ютант, член "Высочайше утвержденной Комиссии для изысканий о злоумышленных обществах", створеної указом Миколи І від 17 грудня 1825 р., військовий міністр (1832 — 1857). — 305, 308, 310, 313, 316, 318, 385, 412.
Чернишов Олексій Пилипович (1824 — 1863) — російський художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1860 р.); зустрічався з Шевченком на своїй батьківщині в Оренбурзі у 1847, 1849 — 1850 рр., листувався з ним з Петербурга. Автор малюнка "Т. Г. Шевченко серед польських політичних засланців" (1850). — 275, 301, 305.
Честахівський Григорій Миколайович (1820 — 1893) — український художник, познайомився з поетом у 1858 р. в Петербурзі. У 1861 р. супроводив труну поета на Україну й впорядкував могилу в Каневі. Мемуарист. — 463, 482, 598 — 602.
Чигир Григорій Васильович (рр. нар. і см. невід.) — підполковник, командир 2-го Оренбурзького лінійного батальйону; вів слідство над поетом у 1850 р. в Орській фортеці. — 310 — 313, 315, 317.
Чижов Федір Васильович (1811 — 1877) — російський математик, письменник, промисловець; учень М. Остроградського, вчитель Г. П. Галагана. Знайомий поета з 1840 р. (через М. Маркевича). Притягався до слідства у справі Кирило— Мефодіївського товариства, приналежність до якого не була доведеною. — 234, 246.
Чичерін Борис Миколайович (1828 — 1904) — російський історик, філософ, публіцист, юрист; професор Московського університету (1861 — 1868). — 443.
Чубаров Сергій Федорович (1845 — 1879) — революційний народник, учасник "Чигиринської змови"; скараний на смерть в Одесі разом з Д. А. Лизогубом. — 190.
Чужбинський — див. Афанасьєв-Чужбинський О. О.
Шатобріан Франсуа-Рене (1768 — 1848) — французький письменник-романтик; автор знаних Шевченком повістей "Рене" (1802), "Атала" (1801); мемуарів "Замогильные записки" (рос. переклад: "Отечественные записки", 1848). — 340.
Шафарик Павел Йосеф (1795 — 1861) — чеський та словацький філолог, історик, діяч національного відродження. Поет присвятив і переслав йому вступ-посвяту до поеми "Єретик" ("Ян Гус") (1858). — 163, 440.
Шевич — діяч недільних шкіл у Лубнах. — 581. /685/
Шевченко-Грушівська Домникія Іванівна — дочка діда Івана Андрійовича Шевченка (Швеця). — 29.
Шевченко-Грушівська Ірина Микитівна (в заміжжі Ковтун) — дочка старшого брата поета Микити Григоровича. — 498.
Шевченко-Грушівська Катерина Григорівна (1804 — 1848) — сестра поета; 29 січня 1823 р. вийшла заміж за Антона Красицького з с. Зелена Діброва. — 29, 32, 35, 40, 43, 45, 53, 54, 58, 498.
Шевченко-Грушівська Катерина Якимівна (дівоче прізвище — Бойко, 1783 — 1823) — мати поета; померла від епідемії. — 29, 30, 33, 40, 119.
Шевченко-Грушівська Марія Григорівна (1819 — бл. 1846) — молодша сестра поета, на третьому році життя осліпла; поет дбав про неї, надсилав допомогу. — 29,32, 40, 44, 105, 119.
Шевченко-Грушівська Марта — дружина діда Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця). — 29.
Шевченко-Грушівська Олена Іванівна (1790 р. см. невід.) — дочка діда поета Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця). — 29.
Шевченко-Грушівська Ярина Григорівна (в заміжжі — Бойко; 1816 — 1865) — сестра поета; залишила спогади. — 6, 29, 32, 36, 40, 41, 47, 53, 105, 119, 219, 498, 499, 501 — 528, 535, 536, 538 — 541, 551 — 554, 569.
Шевченко Андрій Йосипович — син Йосипа Григоровича Шевченка, брата поета. — 29.
Шевченко Варфоломій Григорович (1821 — 1892) — троюрідний брат, свояк поета (брат поета Йосип одружився з сестрою Варфоломія — Мотрею), син Григорія Євстратовича Шевченка. Шевченко не раз бачився з Варфоломієм в Кирилівці й Корсуні; листувався з ним з приводу придбання садиби під Каневом. Мемуарист. 6, 16, 20, 29, 36, 47, 49, 167, 168, 169, 499 — 505, 507, 512, 520, 522, 524 — 530, 535 — 544, 550, 552, 554, 557, 564, 568, 569, 574, 578, 585, 586, 589, 601, 602.
Шевченко-Грушівський Григорій Іванович (1781 — 1825) батько поета, кріпак В. В. Енгельгардта; 1802 р. одружився з К. Я. Бойко, дочкою селянина с. Моринці 1823 р. одружився з О. Терещенко. — 29, 30, 31, 32, 40 — 43.
Шевченко Захар — брат Євстрата Шевченка (однофамільці); Євстрат — зять Михайла Андрійовича Швеця, рідного брата Івана Андрійовича, діда поета, чоловік дочки Михайла Катерини. Син Євстрата й Катерини — Григорій-Гринь починає лінію Шевченків-Гринів, син Гриня Варфоломій Григорович Шевченко. — 29.
Шевченко-Грушівський (Швець) Іван Андрійович (1746 — 1849) — дід поета по батькові, кріпак В. В. Енгельгардта з с. Кирилівки, свідок Коліївщини 1768 р., оповідав про повстання. 29, 41, 47 53, 55, 57, 105, 108, 118.
Шевченко Іван Йосипович — син Йосипа Григоровича Шевченка, брата поета. — 29.
Шевченко-Грушівський Йосип Григорович (1821 — 1878) — брат поета, 1843 р. він з сестрою Яриною хрестив сина Йосипа Микиту гостював у нього 1845 і 1859 рр. — 29, 32, 40, 53, 131 140, 169, 498, 501, 551 — 554.
Шевченко-Грушівський Микита Григорович (1811 — бл. 1870) — старший брат поета, тесля і стельмах; вони листувалися й бачилися у при /686/їзди поета в Кирилівку. — 29, 30, 32, 35, 36, 40, 53, 54, 55, 105, 131, 169, 498, 551 — 554.
Шевченко Мотря Григорівна (1826 — р. см. невід.) — троюрідна сестра В. Г. Шевченка, дружина Йосипа, брата поета. — 29, 140, 498, 501.
Шевченко-Грушівськай Омелян Іванович (1788— р. см. невід.) — син діда Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця), батьків брат. — 29.
Шевченко-Грушівський Павло Іванович (1797 — р. см. невід.) — рідний брат Григорія Івановича, батька поета; Тарас якийсь час жив у нього, пас вівці. — 41, 43, 44.
Шевченко Пелагея (Палажка) Гнатівна (дівоче прізвище — Кириченко, бл. 1818 — р. см. невід.) — друга дружина Микити Шевченка, брата поета; оповіла О. Я. Кониському про приїзд поета в Кирилівку влітку 1859 р. — 167, 498.
Шевченко Петро Павлович — троюрідний брат поета, син дядька Павла Григоровича Шевченка. — 32, 34, 37, 43, 44, 46, 47, 51, 53, 55.
Шевченко-Грушівський Прокіп Микитович — син рідного брата поета Микити Шевченка; надіслав О. Я. Кониському свої родинні спогади (Іл. — Ф. 77 — № 127). — 10, 29, 34, 37, 43, 44, 47, 53, 167, 498, 500.
Шевченко-Грушівський Трохим Йосипович — син Йосипа Шевченка, брата поета. — 29, 140.
Шевченко-Грушівський Петро Микитович (1847 — 1944) — син Микити Григоровича, брата поета. — 10, 29, 30, 498.
Шевченко-Грушівський Савва Іванович (1791 — р. см. невід.) — син поетового діда Івана Андрійовича, батьків брат. — 29.
Шекспір Уїльям (1564 — 1616) — англійський поет і драматург, класик світової літератури. — 102, 121, 138, 182, 219, 274, 305, 545.
Шендерівна Наталка — гувернантка в родині В. Г. Шевченка. — 538, 541, 542.
Ширяєв Василь Григорович (1795 — р. см. невід.) — російський художник-декоратор; з 1832 по 1838 рр. законтрактував до себе на роботу Т. Г. Шевченка; у 1836 р. Шевченко брав участь у розписі петербурзьких театрів Великого, Александринського та Михайлівського. 16, 71, 72, 74 — 77, 79, 80, 82, 83, 87, 90, 102, 105, 106, 138, 428, 446, 453.
Шілінг — див. Шеллінг Ф.
Шіллер Йоган-Фрідріх (1759 — 1805) — німецький романтик, поет, драматург — 102, 182, 194.
Шмідт Олександр Єгорович (1794 — 1862) — петербурзький урядовець, знайомий поета через його друга художника В. Штернберга; Шевченко згадував цю родину в повісті "Художник". — 96.
Шопен Фрідерік Францішек (1810 — 1849) — польський композитор, піаніст. — 178, 478.
Шохин Петро — член Полтавської української громади в 60-х роках. — 590.
Шпор Людвіг (1784 — 1859) — німецький композитор і музикант. — 173.
Шрейдерс Костянтин Антонович (р. нар. невід. — 1894) — урядовець для особливих доручень при нижегородському губернаторі. — 411, 417, 439.
Штернберг Василь Іванович (1818 — 1845) — український та російський художник, друг поета (познайомилися 1838 р.); мешкали разом /687/ (з 1840 р.); ілюстрував "Кобзар" 1840 р. Шевченко створив його образ в низці своїх повістей. — 16, 92, 94, 95, 96, 99, 100, 102, 129.
Штрандман Роман Романович (1822 — бл. 1869) — російський журналіст, співробітник "Отечественных записок", "Современника"; близький до петрашевців; познайомився з поетом у 1843 р. в Яготині, де працював домашнім вчителем в родині Рєпніних. — 236.
Шувалов Петро Андрійович (1827 — 1889} — петербурзький оберполіцмейстер (1857 — 1860), начальник корпусу жандармів і керуючий III відділенням (1861 — 1864, 1866 — 1874). — 449, 450.
Щелкан — член полтавської української громади в 60-х роках. — 590.
Щепкін Микола Михайлович (1820 — 1886) — російський видавець, громадський діяч, книгар; син М. С. Щепкіна; знайомий поета з березня 1858 р. (Москва). — 443.
Щепкін Михайло Семенович (1788 — 1863) — російський та український актор, з кріпаків; познайомилися, ймовірно, або 1838 р. в Петербурзі, або 1843 — в Києві, або 1844 р. в Москві. 1857 р. Щепкін відвідав засланого Шевченка в Нижньому Новгороді. Портретований Шевченком (X, №24, існує олійний портрет, атрибуція якого ще не завершена). — 157, 165, 410, 420, 422 — 427, 429 — 431, 435, 436, 441 — 444, 458, 461, 464, 470, 474.
Щербина Іван Олександрович (1821 — 1869) — директор театру в Харкові в 1858 р. — 431, 434.
Щербина Микола Федорович (1821 — 1869) — російський поет, зробив вільний переспів "Перебенді" (1856). Разом з родиною Толстих сприяв поверненню Шевченка до Петербурга із заслання, де й познайомився з поетом у 1858 р. — 452.
Юзефович Михайло Володимирович (1802 — 1889) — помічник куратора Київського учбового округу (1842 — 1858); член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, її голова (1857 — 1889); відіграв провокаційну роль при арешті кириломефодіївців. — 161, 162, 219, 227, 228.
Юнге Катерина Федорівна (в дівоцтві — Толстая; 1843 — 1913) — дочка Ф. П. Толстого; знайома поета з 1858 р. Мемуаристка. 10, 207, 376, 377, 385, 447, 448, 451, 455, 456, 460, 461, 466, 467, 478, 479, 483, 545, 564, 568, 597
Юргенс Кароліна Карлівна (бл. 1803 — р. см. невід.) власниця їдальні, популярної серед художницького товариства. — 102.
Юскевич-Красковська Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище Анастасієнко) — дружина І. Д. Юскевича-Красковського. — 518.
Юскевич-Красковський Іван Данилович (1807 — 1887) — викладач латиніст у 2-й київській гімназії (1837 — 1860); поет зупинявся в його будиночку на розі Ірининської вулиці й Михайлівського провулку (нині на його місці встановлена стела з написом). — 518.
Яворський Степан (Стефан) (1658 — 1722) — український та російський церковний діяч, письменник-полеміст. — 182.
Ягницький Іван Тимофійович (1792 — 1862) — полковник, колишній ад’ютант князя М. С. Воронцова, а потім головний управитель його маєтку в Мошнах; відзначився у війні 1812 р. Приятель родини Сими /688/ренків. Домігся визволення Шевченка з квартира станового В. О. Табачникова й запросив його в будинок князя в Підгорах. — 512.
Якубович Олександр Іванович (1792 — 1845) — капітан, декабрист; відбував каторгу (з 1826 р.), поселення в Іркутській губернії (з 1839 р.). — 165.
Якушкін Павло Іванович (1822 — 1872) — російський письменник, фольклорист; видав "Русские песни, собранные Павлом Якушкіним" (вип. 1 — 2, 1860). 1864 р. арештований за революційну пропаганду, висланий в Астраханську, а потім — в Самарську губернію. Приятелював з Шевченком в останній рік життя поета. — 443, 585, 601.
Янковський — канівський маршалок ("предводитель дворянства" Канівського повіту). — 525.
Яроцький Климент — диякон в м. Лисянці. — 49.