Драгоманов Михайло Петрович (1841 — 1895) — український публіцист, фольклорист, літературознавець і критик, історик, видавець. — 7, 12, 509, 602.
Дубельт Леонтій Васильович (1792 — 1862) — генерал-лейтенант, начальник штабу Окремого корпусу жандармів (1835 — 1856), керуючий НІ відділом (1839 — 1856). — 9, 229, 234 — 236, 238, 240 — 243, 265, 272, 294 — 296, 309, 311, 316, 317, 332, 442, 446, 514.
Думитрашко Микола — священик, катехіт Полтавської гімназії в 60-х роках. — 597.
Дунін-Борковська Ганна Василівна (1788 — р. см. невід.) — дружина Івана Яковича Лизогуба (1762 — 1818), матір А. І. та 1.1. Лизогубів, знайомих поета. — 189.
Дунін-Борковська Глафіра Іванівна (дівоче прізвище — Псьол) — українська художниця, сестра О. І. та Т. І. Псьол. Вихованка Рєпніних. Знайома Шевченка (з 1843 р.), листувалася з ним. — 180.
Дунін-Борковський Василь Дмитрович (1819 — 1892) — значний урядовець, член чернігівського дворянського депутатського зібрання (у 40 рр.); "катеринославський і могилевський губернатор (з 1865 р.); брат П. Д. Дуніна-Борковського. — 179.
Дунін-Борковський Петро Дмитрович (1822 — 1846) — поміщик, чоловік Г. І. Псьол. — 149, 150, 180.
Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — німецький художник, теоретик мистецтва. — 95.
Ейсман — голова Київської думи 1881 р. — 593.
Елькан Олександр Львович (1802 — 1868) — перекладач Головного управління шляхів, журналіст, театральний критик. Шевченко згадував його в повісті "Художник". — 103. /658/
Енгельгардт Василь Васильович (1755 — 1828) — поміщик, генерал-лейтенант, власник Вільшанського ключа маєтків, куди входили й Моринці та Кирилівка. 1816 р. до реєстру його кріпаків внесено дворічного Тараса Шевченка. — 29, 55, 173.
Енгельгардт Павло Васильович (1798 — 1849) — поміщик, син і спадкоємець В. В. Енгельгардта, власник Т. Шевченка. — 29, 56, 60, 63, 65, 66, 70, 71, 80, 81 — 87, 138, 179, 430, 446.
Європеус Марія (Маня) Яківна (бл. 1821 — р. см. невід.) — дочка бургомістра м. Виборга, племінниця квартирної господині Шевченка й Сошенка (Васильєвський острів, 4-а лінія, № 47) у 1838 — 1839 рр. — 93.
Єпанешников Василь Тимофійович (рр. нар. і см. невід.) — командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, штабс-капітан; ротний командир Шевченка в Орській фортеці (лютий-квітень 1848 р.). — 257, 270.
Єриклєнцов (Єриклінцев) Кирило Анкудинович (рр. нар. і см. невід.) — хорунжий Уральського козачого війська, начальник поштового човна; привіз до Новопетровського укріплення "політичного злочинця" рядового Шевченка. — 315.
Єфимовський-Мировецький Іван — видавець газети "Оренбурзький листок", збирав відомості про перебування Шевченка на Оренбуржчині; кореспондент О. Я. Кониського. — 10, 321.
Жадовцев — див. Жидовцев.
Жансемін Жаку (фр. — Жасмен); справжнє ім’я — Жак Бое (1798 — 1864) — провансальський поет; писав гасконським діалектом. — 340.
Жасмен — див. Жансемін.
Желех — селянин з Кирилівки, сусіда Шевченків. — 41, 47.
Желіговський Едвард Вітольд (псевд. — Антоній Сова; 1815 — 1864) — польський поет, перекладач, політичний засланець. Автор поеми "Йордан" (1846), "Зорський" (друга частина ноеми "Йордан", 1358). — 448, 454, 477, 537, 564.
Жемчужников Лев Михайлович (1828 — 1912) — український і російський художник, фольклорист; на теми Шевченкової поезії намалював картину "Кобзар иа шляху" (1854), виконав офорт "Покинута"; продовжив видання альбому офортів "Живописная Украина". — 6, 10, 22, 85, 191, 295, 334, 346, 382, 414, 421, 460, 523, 589, 593, 594, 598.
Жемчужников Олексій Михайлович (1821 — 1908) — російський поет, один із авторів "Козьми Пруткова", співробітник ж. "Искра". — 475.
Жидовцев Олексій Сергійович (рр. вар. і см. невід.) — лікар в Петербурзі, що обслуговував певну дільницю міста. — 84.
Жорж Занд (Санд) — див. Санд Жорж.
Жуковський Василь Андрійович (1783 — 1852) — російський поет-романтик, перекладач; допоміг визволенню Шевченка з кріпацтва. — 78, 79, 80, 83, 84, 87, 90, 92, 95, 96, 213, 214, 241, 293, 294, 295, 369, 446.
Жур Петро Володимирович (1914) — письменник, літературознавець, журналіст, перекладач. Автор шевченкознавчих праць "Шевченківський /659/ Петербург", 1964; "Третя зустріч", 1970; "Літо перше", 1979; "Дума про огонь", 1985; "Шевченківський Київ", 1991. — 14, 23.
Забєлін Іван Єгорович (1820 — 1909) — російський історик, археолог. — 443.
Забіла Віктор Олександрович — див. Забіла Віктор Миколайович.
Забіла Віктор Миколайович (1808 — 1869) — український поет-романтик; Шевченко відвідував його на його хуторі Кукуріківщина (Забілівщина) коло Борзни. — 212, 219, 602.
Забіла Надія Миколаївна (не пізніше 1807 — р. см. невід.) — сестра В. М. Забіли, жила в м. Борзні. — 220.
Забіла Надія Михайлівна (дівоче прізвище — Білозерська, 1826 — р. см. невід.) — поміщиця, сестра В. М. Білозерського та О. М. Куліш, мати Н. Кибальчич. — 557, 560 — 562, 565 — 571.
Закревська Ганна Іванівна (1822 — 1857) — дружина П. О. Закревського, знайома поета з 1843 р. Шевченко намалював її портрет, присвятив їй вірші "Г. З." та "Якби зострілися ми знову". — 178.
Закревський Віктор Олексійович (1807 — 1858) — український поміщик, брат П. О. Закревського. Власник с. Березова Рудка на Полтавщині. — 135, 136, 138, 143, 149, 150, 178, 180, 184.
Закревські — 148, 178, 179, 181, 191.
Залєський Броніслав (1820 — 1880) — польський історик, художник, рядовий Окремого Оренбурзького корпусу, учасник (разом з Шевченком) Каратауської експедиції 1851 р., друг поета. — 19, 57, 286, 288, 289, 335. 346, 352, 353, 357, 358, 361, 365, 366, 368 — 370, 377, 379 — 382, 386, 387, 438, 477.
Залєський Максим Михайлович — священик в м. Лебедині, брат О. М. Залєського; знайомі поета з 1859 р. — 491, 492.
Залєський Олексій Михайлович — чиновник з м. Лебедина Харківської губернії, брат М. М. Залєського. — 491, 492.
Залєський Юзеф Богдан (1802 — 1886) — польський поет, належав до так званої "української школи" в польській літературі. Перший том його поезій (Спб, 1851) Шевченку надіслав 1854 р. Бр. Залєський. Автор поезії "Могила Тараса" (1861). — 201.
Залізняк Максим (40-і роки 18 ст. — р. см. невід.) — запорозький козак, один з провідних керівників Коліївщини (1768). — 57.
Занькевичі — родичі графа О. Ф. Орлова на Чернігівщині. — 334.
Зарянко Микола Сергійович — співробітник ж. "Киевская старина", чоловік Н. І. Ускової; записав і опублікував її спогади про Шевченка та його листи до І. Ускова. — 15, 321, 341, 346, 347, 349, 357, 360.
Зауервейд Олександр Іванович (1783 — 1844) — російський художник, а 1836 р. — керівник батальної майстерні Петербурзької Академії мистецтв. — 96.
Зброжек Томаш (Хома) Іванович (1821 — р. см. невід.) — лікар флотського екіпажу; учасник Кримської війни 1853 — 1856 р.; з 1857 р. служив в Астрахані, де познайомився з Шевченком і залишив у щоденнику запис від 29 серпня 1857 р. — 399.
Зигмунтовська Софія Самійлівна — дружина К. М. Зигмунтовського. — 363. /660/
Зигмунтовський (Зигмантовський) Костянтин Миколайович — урядовець (губернський секретар) у відставці, повірений Астраханського акциз ного комісіонерства для відпуску спиртних напоїв гарнізону Новопетровського укріплення. Шевченко приятелював з ним під час служби в Новопетровському укріпленні. — 362.
Зіньківський Трохим Аврамович (псевдонім — Трохим Звіздочот) (1861 — 1891) — український письменник, популяризатор творчості Шевченка. — 120, 121.
Змієвський В. — поміщик, згодом власник с. Пекарів. — 526 — 528.
Золотаренки — Василь Никифорович (р. нар. невід. — 1663), ніжинський полковник (1658 — 1663), соратник гетьмана Я. Сомка, пізніше його супротивник у боротьбі за гетьманську владу на Лівобережній Україні; страчений гетьманом І. Брюховецьким. Іван Никифорович (р. нар. невід. — 1655) — ніжинський полковник (1653 — 1655), соратник Б. Хмельницького і брат Ганни, його дружини. — 182.
Іванишев Микола Дмитрович (1811 — 1874) — історик права; археолог; ректор Київського університету (1862 — 1865), один із засновників Археографічної комісії. — 162, 208, 223, 228, 518.
Іванова Катерина Іванівна (рр. иар. і см. невід.) — молодша сестра А. І. Толстої, знайома поета. — 566.
Івановський Ігнат Акінфійович (1807 — 1886) — професор міжнародного права Петербурзького університету; цензор Петербурзького цензурного комітету. — 114.
Ігнатьєв Павло Миколайович (1797 — 1879) — черговий генерал головного штабу військового міністерства. — 308, 312, 313.
(Продовження на наступній сторінці)