Варфоломей пише, що Ірина бачила Харитину... — Лист не відомий, про нього згадує Т. Шевченко в листі до В. Г. Шевченка від 12 січня 1860 р.
С. 540. "...за Хариту не вмію тобі розказать..." — З листа В. Шевченка до Т. Шевченка, написаного орієнтовно у квітні 1860 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 182).
"Після того, як я з нею побалакав про тебе, мов не та дівчина стала..." — З листа В. Шевченка від 17 травня 1860 р. з Корсуня. Прізвище "Шендерівна" прочитане не точно: слід читати — Шулячівну.
С. 544. Коротенький лист до Кухаренка та записочка до Ю. П. Ковалев ського — от і все листування [з часу повернення з України — протягом десяти місяців життя в Петербурзі. — Ред.]. — Нині відомі листи Т. Шев ченка, написані від вересня 1859 р. по червень 1860 р. до таких адресатів (крім В. Шевченка, Я. Кухаренка, Є. Ковалевського): В. В. Тарновського, Н. В. Тарновської, І. М. Сошенка, Максимовичів, В. М. та М. М. Лазаревських, П. Ф. Симиренка, О. І. Хропаля, О. О. Оболонського, А. О. Козачковського, Д. С. Каменецького, М. Я. Макарова, Ф. Л. Ткаченка.
...Тарас пише Кухаренкові: "Брата Петра у мене нема..." — Цей "коротенький лист до Кухаренка" віднесений біографом до згаданого періоду, тоді як написано його 17 січня 1859 р.
С. 545. Що історик наш глибоко шанував і ніжно любив поета, про те посвідчила нам, опріч Черненка, і Василиха Білозерська. — Йдеться про спогади, написані дружиною В. М. Білозерського письменницею і мемуаристкою, довгорічним секретарем М. І. Костомарова Надією Олександрівною Білозерською (дівоче прізвище Ген; 1838 — 1912): "Н. П. Костомаров в 1857 — 1875". — Русская старина. — 1886. — № 3, 5, 6.).
С. 547. Міністром на той час був українець Ковалевський ... він ... написав до князя Василя Долгорукова. — Тарас Шевченко: Документи..., с. 306; лист написано 16 січня 1859 р. /642/
"Я притерпів кару єдине за мої рукописи..." — З листа Т. Шевченка до В. А. Долгорукова від 27 жовтня 1858 р.
Сей цензор (О. Г. Тройницький. — Ред.), перечитавши "Кобзаря", висловив... — Відзив О. Г. Тройницького див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 307, 308.
Тоді "Кобзарь" пішов на розгляд до цензора Бекетова, котрий глянув на його вельми суворо і замазував такі вірші, в яких не було нічого нецензурного. — М. Стороженко, на статтю якого в "Русской мысли" (1898. — № 6) посилається біограф, не точний: цензор Бекетов не розглядав тексту рукопису "Поезія Т. Шевченка. Том первий", а лише дав 23 січня 1860 р. дозвіл на вихід у світ уже віддрукованого "Кобзаря" (Тарас Шевченко: Документи..., с. 346, 347). Цензурував згаданий рукопис цензор С. М. Палаузов як член петербурзького цензурного комітету, який, давши загалом сприятливий відгук, усе ж поставив вимогу зняти фрагменти поезій "До Основ’яненка", "Тарасові ночі", "Думи мої, думи мої..." (причому захистив цей твір від повної заборони, запропонованої Тройницьким); важливо було й те, що цензор прийняв для розгляду не "Чигиринський Кобзар і Гайдамаки" (1844) та окремо видану поему "Гамалія" (1844), а новий рукопис — збірку автографів поета (там же, с. 311, 312). Відгук Палаузова знову надійшов у Головне управління цензури, яке доручило рукопис знову тому ж Тройницькому, але вже не приватно, як перше, а цілком офіційно. Цей останній, розглянувши вже не раннє видання творів Шевченка, як перше, а згаданий рукопис, дав негативний відгук: "Но настоящая рукопись, по моему мнению, едва ли может быть разрешена к печати без значительных исключений. В ней встречается несколько стихотворений и отрывков, проникнутых слишком резко чувством скорби поэта об уничтожении самобытности казачества, в виде гетманщины и Запорожья, и о слиянии Малороссии с Русскою империею". І цензор, вказавши на чимало рядків, які слід зняти (набагато більше, ніж Палаузов), запропонував взагалі не дозволяти видання цього рукопису, а натомість дозволити перевидання вже друкованих речей (Тарас Шевченко: Документи..., с. 328 — 330). Таку постанову й прийняло Головне управління цензури 25 липня 1859 р. (Там же. — С. 330, 331). Рукопис же "Давидових псалмів" пройшов ще й духовну цензуру, яка зняла кілька рядків у псалмах 43, 52, 81 і 136, "как содержащие в себе мысли, чуждые псалмопевцу" (Там же. — С. 344, 345). Однак у друкарні П. О. Куліша редактор-видавець Д. С. Каменецький користувався для набирання "Кобзаря" текстом рукописної збірки "Поезія Т. Шевченка. Том первий", внісши туди виправлення за тим друкованим примірником "Чигиринського Кобзаря", який виправив сам Шевченко, ще подаючи його до міністерства народної освіти. Отже, у підготовленому до набору рукописі опинились авторські виправлення, згадані вище; залишилась не виправленою Каменецьким частина тексту збірки автографів "Поезія Т. Шевченка. Том первий", — і цей текст відбитий в новому "Кобзарі" 1860 р. /643/
С. 547 — 548. ...наведу ті вірші, тільки з "Катерини", який Бекетов не дозволив надруковати. — Згадані вилучення стосуються видання першого "Кобзаря" Шевченка 1840 р. й зроблені не Бекетовим, а П. О. Корсаковим (Бородін В. С. Т. Г. Шевченко і царська цензура. — К., 1969. — С. 11 — 20)
С. 549. ...Шевченко, прийнявши дозвіл цензурний, написав до Олексія Хропаля... — Йдеться про лист Шевченка до О. І. Хропаля від 29 листопада 1859 р. з Петербурга.
С. 550. Жодного сліду нема, щоб відповісти запевне: чи після наведеного листа [від Симиренка за 11 грудня 1859 р. — Ред.] переписувалися Шевченко й Семеренко, чи ні? — Нині відомі листи поета до П. Ф. Симиренка від 3 січня й 1 лютого 1860 р., а також написаний між 4 і 12 січня 1861 р.
С. 551. Приміркували перш за все в журналі Оболонського надруковати коротеньку автобіографію Шевченка. — У журналі "Народное чтение" (1860, №2) опубліковано не Шевченків текст автобіографії, а її зроблену П. Кулішем переробку, авторизовану поетом. Автентичний же текст автобіографії опубліковано 1885 р. в журн. "Киевская старина". — № 11. — С. 431 — 435.
С. 552. ..."як зовуть жаботинського і кирилівського пана і що воно та ке?.." — З листа Т. Шевченка до В. Шевченка від 18 лютого 1860 р.
..."Робота моя коло їх волі (братів і сестер) аж шкварчить..." — З листа до того ж адресата від 23 березня 1860 р.
Фльорковський ... ледві 19 мая висловив свою відповідь... — Листування "Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым" з поміщи ком В. Е. Фліорковським і доручення М. Д. Новицькому (див.: Тарас Шевченко: Документи... — С. 348, 349, 353, 354, 356).
С. 554. "О! та й бестія ж оцей Фльорковський, — писав Новицький до Шевченка... — З листа М. Д. Новицького до Т. Шевченка від 7 вересня 1860 р. з Єлисаветграду (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 193).
Тарас з ввічливості подякував йому [Фліорковському. — Ред.]... — Йдеться про лист Шевченка до В. Е. Фліорковського від 27 липня 1860 р. з Петербурга.
...але дійсно на таку волю обурився і написав до Варфоломея... — Йдеться про лист Т. Шевченка до В. Шевченка від 5 жовтня 1860 р.
С. 556. Куліш, пишучи до Шевченка про той обід, зовсім правдиво говорив, що "cкільки не було на тому бенкеті промов поважних..." — З листа П. Куліша до Т. Шевченка від 10 травня 1860 р. з Василівни (Гоголівки). — Листи до Т. Г. Шевченка, с. 183.
С. 566. Не ймуть нам віри без попа, // Не ймуть нам віри без хреста... — Рядки переставлено. У Т. Шевченка: "Не ймуть нам віри без хреста, // Не ймуть нам віри без попа".
С. 570. Ми маємо вірші, написані Шевченком 14 вересня і присвячені брату Олександра Макарова Миколі "На память 14 вересня". З самої присвяти я гадаю, що розцурання з Ликерією сталося в той день. — Ця поезія /644/ спершу мала заголовок-посвяту "Ликері на память 14 сентября"; упорядники 12-томного академічного Повного зібрання творів Т. Г. Шевченка вважають, що ця дата "безсумнівно пов’язана з розривом взаємин між Шевченком і Ликерою, яка грубо образила поета. Це сталося між 9 і 11 вересня 1860 р." Шевченко Тарас. Повне зібрання творів: У 6 т.: Т. 2. — С. 567.
С.577. " ...заходиться риштувать // Воза в далекую дорогу..." — рядки з поезії "Чи не покинуть нам, небого..." — останнього твору поета, написаного 14 — 15 лютого 1861 р.
С. 578. "Що мені в світі робити!.." — 3 листа Шевченка до В. Шевченка від 5 жовтня 1860 р. з Петербурга.
"Не зійде сонце!.. Тьма і тьма..." — Рядки з поезії "І тут, і всюди скрізь погано...", написаного 30 жовтня 1860 р.
С. 584. За Шевченком ... дійсно не було "зерна неправди за собою". Вислів з поезії Шевченка "Доля" (1857).
"Великомученице кумо!" — Перший рядок вірша "Н. Т.", присвяченого Надії Тарновській, "кумі".
С. 590. Прийшла телеграма з Полтави. Недужому прочитали: "Батьку! Полтавці поздоровляють..." — Текст телеграми склала напередодні полтавська громада, що зібралася у Д. Пильчикова й доручила О. Я. Кониському надіслати її наступного дня — 25 лютого 1861 р. (Листи до Т. Г. Шевченка, с. 219).
Похорони Тараса Шевченка
(Продовження на наступній сторінці)