«Фараони» Олексій Коломієць

Читати онлайн комедію Олексія Коломійця «Фараони»

A- A+ A A1 A2 A3

Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жінка, мабуть, спить?!

О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як — завмеханізацією!

Т а р а н. Моя Одарка?

О н и с ь к о. Та твоя ж...

Т а р а н. А я?..

О н и с ь к о. Ти будеш на різних роботах — старшим куди пошлють. Бери, чоловіче, сапу — і в поле!

Т а р а н. Я?

О н и с ь к о. Ти!

Т а р а н. Сапу?

О н и с ь к о. Сапу!

Т а р а н (зриває з Ониськової голови рушника, обмотує собі голову). Хи-хи-хи! А ти часом не той... Не з похмілля? Поклянись!

Онисько робить виразний жест клятви.

(Схоплюється, біжить до хати, виносить у тремтячій руці папірець). Читай-но, що вона пише.

О н и с ь к о (бере папірця, читає). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Читає далі). "На сніданок звари куліш, на обід — борщ. Заріж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузі. Курям намни кукурудзи, каченятам змішай сир з вареною картоплею. Вранішнє молоко не забудь поставити в погріб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кісники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запізнився..."

Т а р а н (поки Онисько читає, загинає пальці, перераховує, що треба зробити, потім сердито). Та що вона?..

О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далі пише:

"Збігай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до півдня спатиме і на ферму запізниться".

Т а р а н. А скільки воно зараз?

О н и с ь к о. Пів на десяту.

Т а р а н ( хапається за голову). Що ж його робить?

Реве корова.

О н и с ь к о. Корову доїти пора.

Т а р а н Кажеш, доїти треба? (На хвилинку замислюється, потім рішуче). Добре, Одарочко, подивимось, якої ти ввечері заспіваєш! Побачимо, чия зверху буде!.. А мені... Доїти так доїти!

( Хапає відро, хоче бігти).

О н и с ь к о (бере його під руку). Стривай!

Т а р а н. Чого?

О н и с ь к о. Дихни!

Т а р а н (дихає). Ну?

О н и с ь к о (морщиться, відвертає голову). І не думай отак до корови йти. (Нахиляє голову). Помацай!

Т а р а н (мацає). Гуля! Звідки?

О н и с ь к о. Теж пробував доїти. Пішов на ферму замість жінки. Думаю — не святі горшки ліплять. Підходжу до рябої. Може, знаєш, рекордистка наша?

Т а р а н. Ну?

О н и с ь к о. Тільки присів біля неї, а вона повертає свою мордяку, дивиться... Я їй по-свійському: "Чого витріщилась?" А вона як дригне та ратицею по голові! Віриш, аж каганці в очах засвітилися. Очуняв трохи — до другої. І та мене почастувала, до третьої — те ж саме. "Чого вони показились?" — думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумів? Тобі, голубе, і близько до корови підходити не можна, від тебе...

Т а р а н (затуляє долонею рота, дихає). Справді. Що ж робити? Ага! (Біжить до хати, повертається з пляшечкою одеколону). Зараз заб'ємо вражий дух! (Надпиває). Пахне погано, а на смак нічого.

О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'є). Гу-у-у! Неважне!

Т а р а н (плямкає губами). Ще трохи вип'ю, у корови ніздрі великі — почує. (П'є, кривиться менше).

О н и с ь к о. Приємно, коли від чоловіка пахне! (П'є).

Т а р а н. Годі! (Відбирає пляшку). Його тут лишилося на дні! (Подумав). Однак висохне! (Допиває).

О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна і всередину приймать?!

Т а р а н. Тільки дуже маленькі пляшечки роблять. Воно-то...

О н и с ь к о. Що?

Т а р а н. На спирту. (Повеселішав). Доїть так доїть.

Вбігає Павлик.

П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бігом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: і штраф буде, і в газеті пропечатають!

О н и с ь к о. Лечу!..

П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигоні біля калюжі, очей не видно — пиріжки з мулу робить.

Т а р а н. Горе мені!

П а в л и к. Сьогодні всі чоловіки сердиті і всі кричать: "Горе нам!" Я побіг! Швидше, дядьку, запізнитесь!.. (Вибігає).

Входить Корній з сапою в руках.

К о р н і й. Дай боже здоров'я і два коропи в ятір.

Т а р а н і О н и с ь к о. Здоров, Корнію!

К о р н і й (до Тарана). В тебе терпуга немає?!

Т а р а н (знайшов терпуг, подає Корнієві). Візьми!

К о р н і й. Підгострити треба, бо тупа, як валянок.

Т а р а н. Що воно буде?

К о р н і й. Нічого! Подумаєш, злякали. Я вісім пудів на плечі скину, а з сапою не вправлюсь? Дурниці! (Люто гострить сапу). Ми ще їм покажемо!

О н и с ь к о (прикладає козирком долоню до лоба). Хто то пішов, чи не Аристарх?

К о р н і й. І пузатому черга прийшла?

Т а р а н. Пузаті, по-твоєму, не люди?

Входить Аристарх — у халаті, з вилами.

А р и с т а р х (віддихується). Ну й жарище... Моє вам!

Т а р а н. Хай живе!

К о р н і й (хихикнув, крізь зуби). Хвістіваль! Здоров!

Т а р а н. Куди зібрався?

А р и с т а р х (люто). На свиноферму!

О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обійшов Аристарха).

Т а р а н. Просили ж колись дівчата з свиноферми, щоб їм по другому халату справили, а ти кричав: "Витрати!"

А р и с т а р х. Якби ж то знаття...

К о р н і й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали.

Входить Оверко.

О в е р к о (весело). Добірному товариству моє шануваннячко!

А р и с т а р х. Чого сяєш, як великоднє яйце?

О в е р к о. З магазину біжу. На плаття дівчаткам набрав! Жінка догосподарювалась до того, що діти старченятами ходять.

О н и с ь к о. Пошиє хто?

О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре діло.

Т а р а н. І то правда.

А р и с т а р х. Важкувато нам буде!..

Т а р а н. Нічого, хлопці! Через три дні на колінах проситимуть, щоб знову помінятись... А дзуськи!..

О н и с ь к о. А проситимуть?

Т а р а н. Побачиш. Але провчити їх треба. Договір, товариство, такий: не згоджуватись ні на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно?

О в е р к о. Щоб не кортіло на наше місце!

О н и с ь к о. А якщо не попросяться?

Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видоїть, а бригадиром тепер з головою треба бути.

А р и с т а р х. Так-то воно так, тільки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий від конторського... (Жест).

К о р н і й. Від цього духу габарити меншають.

А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти відвикатимеш спати по двадцять годин на добу.

Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися — допомагати один одному.

А р и с т а р х. Спробуємо...

О в е р к о. І кожну роботу починати з пісні! Щоб у жінок від заздрості в носі перчило!

А р и с т а р х. А якої ж пісні співати?

О н и с ь к о. "Рідна мати..."

О в е р к о. Ні! Ні! Найбадьорішої! Щоб радість було видно! (Співає).

Т а р а н. Корнію, давай ти!

К о р н і й. "Если бы парни всей земли..."

Всі підтягують.

Т а р а н. Коли вони почують пісню і попросяться на свої місця, прикинемось, що не чуємо...

О в е р к о. Поглухли.

Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голосніше.

О в е р к о. І коли вже втретє умовлятимуть...

Т а р а н. Навколішках!

О в е р к о. Тоді згодимось.

К о р н і й. Але скажемо: сидіть і не рипайтесь більше!

О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах?

Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо, чий козир буде старший! За мною!

Виходять.

Затемнення

КАРТИНА ТРЕТЯ

Подвір'я Тарана. У всьому помітна невміла чоловіча рука: сушиться дитяча білизна, простирадло, посеред двору — віник, порожнє відро, перевернуті ночви. Таран у фартусі, рукава сорочки закочені, голова пов'язана рушником. Він оскаженіло місить тісто в діжі, яка стоїть на

ослінчику. По радіо чути бадьорий марш.

Т а р а н (не виймаючи рук з діжі, важко дихаючи). Господи, за які гріхи отака мука?! (Віддихується). Чи воно борошно погане, чи вчинив не так?..

Входить Онисько. На голові у нього хустка.

О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинці пекла, бо ворота в тісті.

Т а р а н. Невже в тісті? Будь другом — витри!

О н и с ь к о. Навіщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замісив. Таке було, і не кажи: і на воротях, і на порозі, і на перелазі. А сьогодні вже й сліду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували.

Т а р а н. Віриш, дві години оце мучусь, а толку ніякого. То було рідке, підсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап'яв?..

О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна.

Т а р а н. Он воно що! Тоді візьми он Одарчину та й мене запни.

О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи під бороду?

Т а р а н. Давай під бороду: мухи кусають, а одганяти ніяк.

О н и с ь к о (зав'язує Тара нові хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в тісті!

Т а р а н. От морока! Відріж їх! На біса вони мені! Онисько. Здурів, чи що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах!

Т а р а н. А на дідька вона мені тепер — ота краса? Світ не милий. Ріж — і крапка!

(Продовження на наступній сторінці)