Ось як описав найхарактернішого представника наших комахоїдних рослин — росичку круглолисту Д. Н. Кайгородов у своїй книзі "Із зеленого царства": "Тоненькі коротенькі корінці рослини ховалися в моху, а гарненькі, кругленькі листочки, на довгих черешках, зібрані в розетку, лежали на м'якій поверхні моху, немовби на подушечці. Темно-зелена пластинка кожного листочка, трохи менша від срібного п'ятака, була всіяна досить жорсткими пурпурово-червоними війками. Кожна така війка мала на кінці невелике потовщення, схоже на голівку, і нагадувала собою крихітну червоненьку шпилечку, гострячком увіткнуту в пластинку листка; на цій голівці (залозі) трималася крапелька безбарвної, прозорої, немов кришталь, клейкої рідини, яка була такою густою, що, при доторку пальцем, тяглася нитками. Всі такі краплинки на кінчиках війок листка росички блищали й вигравали, на сонці ніби краплі вранішньої роси (ось звідки назва цих рослин!). Із середини розетки піднімалася тоненька квітконіжка з кількома біленькими квіточками, схожими на крихітні зірочки. Краї деяких листочків були загнуті вгору і притиснуті до листкової пластинки: вони правили за гробову дошку для кількох нещасливих дрібних мух і комариків — на цих зрадницьких листках вони знайшли передчасну могилу..." Як же росичка ловить здобич? 'Простежити за "полюванням" росички на комах найкраще у погожий сонячний день. Тільки-но росичка розпустить свої листочки, на їх війках одразу ж з'являються блискучі краплинки-росинки. Нелегко комасі, приміром, комарику проминути таку принаду. Та як тільки він доторкнеться до краплинки хоботком, той міцно приклеюється. Біда! Комарик намагається допомогти собі лапками. Та марно. "Високо піднята лапка,— пише Д..Н. Кайгородов,— тільки витягує клейку краплю в тонку тягучу нитку, яка невдовзі знову збігається в краплинку навколо головчастого кінчика війки. І ось листок росички приходить в якийсь дивний неспокій: війки починають поволі випрямлятися, по черзі, одна за одною, починаючи з найближчих до того місця, де знаходиться бідолашний комарик. На наших очах блискуча краплинка також починає рости і збільшуватись, немовби у рослини потекла слинка в передчутті смачного шматочка: війки згинаються при основі і повертають свої гостряки, немовби цілий ліс списів, проти здобичі, яка, смертельно налякана, вживає неймовірних, та, на жаль, безрезультатних зусиль для свого порятунку. Ось вже одна з сусідніх війок схопила жертву, що судорожно пручається, за шию, друга притискується своєю клейкою голівкою до її спини; дві-три наближаються з боків... Ще кілька хвилин, і злощасний комар схоплений десятком війок; ще трохи часу, і він, залитий їх клейким соком,— здавлений, втоплений..." Далі війки переносять комарика до самого центру і над ним змикається пластинка листка. Що там робиться? Залози війок, виявляється, крім тягучої речовини, виділяють ще й кислоту, а також сік, що нагадує пепсин — травний фермент шлункового соку, які й допомагають перетравити поживу. Через кілька днів листочок знову розкривається, війки починають виділяти "росу" — і "пастка" готова для чергової жертви...
— Навіщо,— запитаєте ви,— такі симпатичні рослинки займаються розбоєм? Так розпорядилася сама природа: на збіднених ґрунтах, де ростуть росички, не вистачає поживних речовин. "Поїдаючи" комах, рослини компенсують цю нестачу. Росте росичка круглолиста на торфових болотах, іноді вона майже повністю вкриває купини моху сфагнуму. До речі, товщину річного приросту цього моху легко встановити по стеблу росички: на ньому щороку утворюються нові розетки листків.
Росичка — лікарська рослина. Використовується як заспокійливий засіб при коклюші, астмі, захворюванні дихальних шляхів, нирок та при епілепсії. Соком, що його виділяють листки росички, виводять бородавки. Якщо росичка круглолиста зустрічається порівняно часто, то два інші види — росичка англійська і росичка проміжна — занесені до "Червоної книги УРСР".
* Переклад з російської В. Губарця.
Росичка англійська. Рідкісна зникаюча болотна рослина з цікавою біологією (комахоїдна) .
Росичка англійська — трав'янистий багаторічник з безлистим квітковим стеблом, до 25см заввишки. Від росички круглолистої вона відрізняється листками — лінійноклиновидними, спрямованими вгору, з пластинками, що поступово переходять в черешок. Цвіте рослина в липні — серпні.
Зустрічається росичка англійська зрідка на Поліссі, в Малому Поліссі та на півночі Лісостепу. Є давні згадки про поширення її в Степу (околиці Харкова). В нашій республіці проходить південна межа ареалу. Росте ця рослина переважно по торфових і сфагнових болотах з досить бідним живленням. Росичка англійська — цінний для науки вид. Використовується вона в народній медицині. Зникає внаслідок господарської діяльності людини (переважно проведення меліоративних робіт). Охороняється в Поліському заповіднику та кількох болотах-заказниках. Щоб зберегти росичку англійську, слід виявляти нові популяції, контролювати їх стан. Росичка проміжна. Рідкісна зникаюча болотна рослина з цікавою біологією (комахоїдна) .
Стебло у проміжної росички дуговидне біля основи, листочки клиновидно обернено-яйце-видні, спрямовані вгору. Якщо в росички круглолистої плід — гладенька коробочка, то в росички проміжної вона борозенчата. Дрібне насіння оточене повітряною порожниною, тому не тоне у воді.
Росичку проміжну можна зустріти місцями на Поліссі (переважно Західному), зрідка в Правобережному Лісостепу. У нашій республіці проходить східна межа ареалу. Росте росичка проміжна на осоково-сфагнових болотах. Чисельність виду зменшується через руйнування місць, де він зустрічається, внаслідок господарської діяльності людини (проведення меліоративних робіт). Охороняється рослина в Поліському заповіднику та на кількох болотах — пам'ятках природи в районі Шацьких озер.
Для збереження росички-Проміжної необхідно створити заказники на кількох болотах Західного Полісся, де вона рясно зростає, насамперед на масивах Переброди та Морочно II, що на Ровенщині.
ПОРЯДОК ТИРЛИЧЕВОЦВІТІ
РОДИНА ТИРЛИЧЕВІ
Уже давно помічено, що різні квітки розкривають і закривають свої пелюстки у певний час. Якщо ви вирішили створити квітковий годинник, будьте уважні. Річ у тім, що серед квіток є й такі, які можуть нанівець звести вашу затію. Скажімо, тирлич весняний. Ось сонячного ранку він розкрив свою красиву синю квітку. Ви зафіксували час, і тепер залишається ще ввечері не пропустити час закриття квітки. Та що це? Набігла хмара, і квітка раптом почала згортати пелюстки. Не минуло й хвилини, а квітки як не було. Та як тільки хмара посунула далі і сонячні промені торкнулися рослини, квітка знову розкрилася. І скільки б не з'являлися хмари, квітка реагуватиме на них.
Виходить, не годиться тирлич весняний для квіткового годинника...
Та це ще не всі "хитрощі" своєрідної квітки. Так само вона реагує на вітер і, що найцікавіше — на різні сейсмічні рухи. А ще тирлич весняний дуже тонко відчуває зміну температури. Тільки-но вона понизиться на один градус — віночок згорнеться. Таку унікальну особливість мають і квітки інших тирличів, однак найяскравіше вона проявляється у тирлича весняного.
Тирличеві відіграють важливу роль у житті людини. Завдяки так званим "гіркотам", які містяться в корінні, кореневищах і травах, багато тирличевих впродовж тисячоліть активно використовуються в народній медицині усіх країн. Це, зрозуміло, призвело до їх різкого скорочення на всій планеті. Використовують тирличеві у фармакології. З них виготовляюють різні настої, порошки, що лікують органи травлення, стимулюють функцію шлунково-кишкового тракту. Не обходяться без них і в харчовій промисловості. Тирличеві дуже декоративні, вони могли б прикрашати береги наших водойм, парки. Та більшість з них, на жаль, мають складну біологію розмноження, дуже вибагливі до ґрунту. Розводити їх в культурі важко ще й тому, що тирличеві мікоризні, тобто знаходяться в симбіозі з грибами. Усього родина тирличевих об'єднує більше тисячі видів (70 родів), поширених переважно у помірних і субтропічних областях, особливо в гірських районах. В СРСР зустрічається понад 120 видів (9 родів), на Україні росте 27 видів (6 родів). З них під індивідуальну охорону взято тирлич весняний, тирлич вирізаний, тирлич жовтий, тирлич роздільний, сверція багаторічна.
Тирлич весняний.
Рідкісна декоративна рослина.
Маленький трав'янистий багаторічник, до 4 см заввишки. Листки у тирличу весняного невеличкі, яйцеподібні, еліптичні або лопатко-подібні, цілокраї, яскраво-зелені, зібрані в розетку.
Квітка верхівкова, одинична. Віночок трубчастий, п'ятилопатевий, яскраво-синій. Одну таку рослину можна й не помітити, а ось коли їх сотні в дернинку зібрані — не пройдеш, замилуєшся: немовби хтось прослав яскраво-зелений у синьому мереживі килим. А тут ще метелики-бражники над ним в'ються. Це язикани звичайні. Тільки їм вдається довгим хоботком висмоктати нектар із квітки-трубочки, а ще — перенести пилок на іншу квітку.
Розмножується тирлич весняний насінням, а якщо вітер чи злива відірвуть від рослини пагін й однесуть в затишне місце — вкоріниться. Цвіте він у червні — серпні. Зустрічається тирлич весняний тільки у високогір'ї Карпат. Росте в альпійському та субальпійському поясах (1600—2000 м над рівнем моря, на луках, задернованих кам'янистих осипах, куртинах; як виняток, спускається в лісовий пояс до висоти 800 метрів на вологі луки.
(Продовження на наступній сторінці)