О, ночі мої безсонні —
Роздвоєння розуму й серця,
Я наче в'язень у зоні
Між ними правічного герця.
Я чую — серце готове
Летіть на рідні пороги,
А розуму гостре слово
Шепоче слова остороги:
Пощо? Дитинства там тільки
Та юні залишився спогад.
Старечого серця біль ти
Вгамовуй в надії на Бога.
Могилок матері й тата
Вже там не залишилось навіть…
Мина річниця десята
Як люд обіцянками бавить
Захланне кланове кодло
Облуди майстрів і заглади
Яке на все, що завгодно
Готове піти задля влади.
Ще й нині там ідол кличе
У світле майбутнє… Не в казці
Миршавий Ленін стовбичить,
Як слон громіздкий африканський.
До стіп його на п'єдесталі
Й тепер недоумки-дебіли,
Як і раніш, поскладали
Троянди червоні і білі.
Як довго дійство дешеве
Триватиме — не для розваги?! —
Як не згадать Кулішеве
"Народе без… честі й поваги"?
Флорида, 2001