«Удвох би йти — не одинцем...» Володимир Біляїв

Читати онлайн вірш Володимира Біляєва «Удвох би йти — не одинцем...»

A- A+ A A1 A2 A3

Удвох би йти — не одинцем,
Рука в руці у ранній присмерк,
Із опроміненим лицем
І на устах цілунків присмак.

Та доля нарекла іти
Самому без сльози на оці.
Потойбіч — смуток самоти
Й не веселіше по цім боці…