«Вже світає, а ти ще не спав...» Володимир Біляїв

Читати онлайн вірш Володимира Біляєва «Вже світає, а ти ще не спав...»

A- A+ A A1 A2 A3

Вже світає, а ти ще не спав,
Не заплющив безсонням роз'ятрені очі,
Прислухаєшся: горлиця в лузі туркоче,
Й кряче зграя прожерливих ґав.

За вікном неба синій квадрат —
На погожу, як видно, займається днину,
час вставати і теплу лишати перину
і не слухать про спокій порад.

Час гаряче лице остудить,
проковтнути якийсь дієтичний сніданок
і, не кваплячись, вийти на зрошений ґанок,
і податись подвір'ям туди,

де ялиця струнка на межі
простягає до променів лапи чатинні
й ще не вигрітий ґрунт прорізають весінні
ніжних ірисів гострі ножі.

Я ж чекаю тебе наче гроз
березневих чекають зимові дерева.
Прийдеш ти — і в листя вбереться черемха травнева,
Розів'ються калина і боз.

А поки що без тебе отут
у полоні короткої, люба, розлуки
я вбиратиму барви усі і всі звуки,
і від ліні — цієї отрути з отрут —рятуватиме знову любов,

Що мене не лиша на поталу ніколи…
Чистий аркуш, перо…
Тільки струджене й кволе
Серце ніби щось здавлює знов…