— Увага! — піднесла руку Софі. Голос її звучав так владно, що всі зупинилися. — От я щойно подумала: наш мозок вивчив багато складних структур і процесів, а себе ще й досі не осмислив. Виходить, мозок змушений знайомитись із самим собою, вивчати самого себе так само, як і сторонні об’єкти. А мусив би, здається, просто знати про себе все, і то з самого моменту виникнення. Чи це не парадокс? Подумайте. А я тим часом обміркую вашу… карнавальну проблему.
Вона вийшла з натовпу і розміреним кроком, зовсім не поспішаючи, подалася до ескалатора. Все-таки її мозок знайшов правильне рішення! Софі вже давно славилась умінням винаходити, формулювати парадокси — а що ж є цікавіше для інтелекту, як не ці наукові загадки? От і нехай подумають… А вона теж подумає, в якому напрямку і як їй діяти.
III
Діставшись до Центральної операторської, Софі негайно пустила в дію аварійне управління. Доторк до червоної кнопки — і доступ до обхідної галереї, яка оточує камери анабіозу, було перекрито. Надміцні стелітові щити перегородили обидва тунелі, що з’єднують серцевину "Кентавра" з численними палубами. Тепер Головному екіпажеві ніщо не загрожує — зореплавці лежатимуть у своїх камерах, аж поки не пролунає музика Пробудження.
Приємне відчуття виконаного обов’язку охопило Софі, хоча тривога ще не зникла. Навіть не сівши у своє крісло, Старша операторка пильним поглядом окинула екрани осцилографів, панель великого, на всю стіну, пульта: все нормально, всі вузли працюють у заданому режимі. Сіла, обіпершись руками об підлокітники, і тільки тепер відчула, як спадає напруга останньої години. Можна було спокійно проаналізувати ситуацію.
Приєднавшись до електронної пам’яті корабля, Софі дізналася все про карнавал. Сміховинність цього явища вразила її. Отже, причина не в самій ідеї карнавалу… Чому ж поведінка Допоміжного екіпажу змінилася на гірше? Чого тепер можна від них чекати? Певний час автоматика працюватиме й без їхнього нагляду, але ж не безконечно. Контроль, профілактика, ремонт — усе це мусить відбуватися за чітким графіком, інакше "Кентаврові" загрожуватиме небезпека.
"Кентавр" — планета, — міркувала Софі. — Та Уїлфул не бере до уваги того, що це небесне тіло штучне. Спроектоване й виготовлене Людьми Землі".
Земля… Софі часто милується панорамою, знятою з борту "Кентавра", коли ще його монтували в космосі. Дивовижна планета! Білі сувої хмар, сліпучі свічада океанів, зелені материки… Рідкісний витвір природи! І Земля послала в політ "Кентавр" до найближчої планетної системи, хоч життя людини не вистачить, щоб дістатися до неї. Тому й летять вони в камерах… І хто б міг передбачити те, що сталося? Навіть Великий Мозок не-спроможний на такий прогноз.
Великий Мозок— ось із ким треба порадитись!
Софі одразу почала готувати перфострічку для аналізу ситуації. Сіла біля приймального пристрою, і пальці її швидко забігали по клавішах. Символами двійкової системи передавала все, що стосується Допоміжного екіпажу: кількість, вік, інтелектуальний індекс, обов’язки, праця, перепочинок і т.д. Але, мабуть, характеристик цих було замало, щоб визначити лінію колективної поведінки, бо відповідь Великого Мозку не порадувала Софі. "Функціональні зміни якісних величин характеризуються великим значенням елементу невизначеності. Точне передбачення майбутнього стану ансамблю виключається. Тенденція до порушення рівноваги. Треба скоротити екіпаж".
Скоротити екіпаж, тобто частину його, і, певне, досить значну, викреслити з життя — хіба це в компетенції Софі?
Вистукала на клавішах:
— Порада твоя, може, й розумна, але нездійсненна.
— Чому? — відповів Великий Мозок. — Це не перевищує твоїх можливостей.
— Можливостей — так. А права перевищує. Таку операцію може провести лише Головний екіпаж. Прошу дати інший варіант.
Великий Мозок одразу ж видав стрічку з лаконічним текстом:
— Шахова гра.
Софі підвелася й пройшла до свого крісла біля пульта керування. Замислилась. Гра в шахи — невже в цьому вихід? А чи це не заміна однієї аномалії іншою? Хоча… На Землі шахи вважають невичерпними. Цього заняття вистачить не те що на весь політ "Кентавра", а на час існування Галактики. Що ж, треба спробувати…
Звернулася до всього складу Допоміжного екіпажу на ультракоротких хвилях:
— Увага! Слухайте Центральну операторську! Оголошую шаховий турнір. Кожен з вас може стати чемпіоном "Кентавра"…
IV
Великий Мозок правильно зміркував: ніякі карнавальні витівки не встоять супроти шахового магнетизму. Хвиля карнавалів почала поступово спадати і нарешті знизилась до нуля. Увесь Допоміжний екіпаж взявся за шахи. А через те, що Софі встановила суворий регламент змагань: на це відводився вільний від роботи час, — то діяльність Допоміжного екіпажу ввійшла в нормальне русло. Відновили роботу обсерваторії, запрацювали радарні станції, численні лабораторії й служби. До електронної пам’яті надійшла нова інформація про активність ядра Галактики.
Але… Минуло п’ятдесят років, а чемпіона "Кентавра" так і не вдалося виявити. Усі мали однакову кількість очок! А ще через п’ятдесят років наполегливих, але безплідних змагань Уїлфул сказав Софії:
— Шахи зайшли в глухий кут, вичерпались, померли нічийною смертю.
Півочкові результати кожної зустрічі протягом століття стривожили Софі. А торжествуючий тон, яким Уїлфул говорив до неї з екрана, ще більш посилював її побоювання.
— Але ж Великий Мозок твердить: шахи невичерпні!
— Певне, він має інформацію тисячолітньої давності. Там, на Землі, може, й невичерпні… були. А ми довели турнірною практикою. Ти ж не можеш заперечувати очевидних фактів?
Софі помовчала, міркуючи над відповіддю. Факти, звичайно, відкидати не можна, але… спочатку треба впевнитись, що це справді факти.
— Можливо, ти маєш рацію, Уїлфуле, але я хочу перевірити. Я включаюсь у турнір.
— Безнадійний захід. Краще вступай до нашого нового товариства "Друзі археології".
— Хочете вивчати стародавню земну науку?
— Ми вже її засвоїли. Тепер на черзі практичне застосування.
Софі аж пересмикнуло: що вони надумали? А Уїлфул спокійно продовжував:
— Плануємо розкопки в себе на "Кентаврі". Це ж дуже цікаво! Спроектуємо роботів спеціального при-значення…
— Це також порушення Розпорядку. Наш обов’язок…
— Уперта, незгідлива Софі, — лагідно перебив її Уїлфул, — ти знову за своє.
— Бо для мене обов’язок — над усе. Це — аналог повноти нашого життя.
— А ми хочемо вибратись із вакууму нудоти, одноманітності.
— Але я таки хочу зіграти. І доведу вам…
— Побачимо.
Уїлфул знизав могутніми плечима, і навіть голова його блищала, як здалося Софі, іронічним полиском. Він не знав, що Старша операторка хоче виграти час, і тільки час. А вона не знала, що намірилась перестрибнути прірву двома стрибками.
V
Софі, як і її суперники, грала в шахи по пам’яті. Сидячи в своєму операторському кріслі, за допомогою телевізійної системи передавала ходи на екран Шахового клубу. Коли Уїлфул в обох партіях домігся нічиєї, вона довго аналізувала хід боротьби, намагаючись виявити свої промахи. Ще й ще відновлювала партії, обмірковувала ходи — все було суворо логічно! Там, де вона хотіла зробити прорив, з’являвся захисний щит, куди б вона не кинулась, усюди був захисний мур. Сірий, непробивний, непорушний. Невже справді тупик?
Софі намагалася вивести гру на простір, де можуть виникати несподівані ситуації, але в кожній партії на неї все-таки чигала нічия. Жодної перемоги!
Уїлфул торжествував:
— Тепер переконалася?
Софі запропонувала ввести додаткові правила гри і повторити турнір, щоб таки виявити чемпіона. Було прийнято "цілком природне право" пішаків іти не тільки вперед, а й назад. Вважалося, що повторення ходів, окрім вічного шаха, не дає нічиєї. Дозволялася рокіровка, якщо король, походивши, повернувся на своє місце.
Турнір переграли за новими правилами, і знову кожен добився нічиєї! Софі теж не мала жодного виграшу…
Допоміжний екіпаж остаточно зневірився в шахах і облишив гру. А водночас і всяку корисну діяльність.
Софі металась в Операторській, як у клітці. Передбачала: насувається катастрофа, а як запобігти їй, не знала.
Переговори з Уїлфулом нічого не дали. Він дотримувався якоїсь, на думку Софі, нелогічної логіки, і переконати його відновити статус-кво не було ніякої змоги. Мабуть, в його думаючому апараті сталися незворотні зміни.
Події на "Кентаврі" невблаганно рухалися до тієї точки, коли Софі змушена буде вдатися до крайнього заходу: ввімкнути сигнал пробудження Головного екіпажу.
Хитрий Уїлфул поводив себе так, наче нічого й не сталося, але хіба можна обманути чутливість Софі? Кожного разу, коли погляди їхні зустрічалися, Старша операторка відчувала його нещирість, підступність. Він, без сумніву, знав, що Софі розкусила його, але продовжував гру. Про його наміри Софі нічого певного не знала, та була насторожі. І ось Уїлфул зробив хід конем.
— Саме час провести перевірку сигналізації, — якось сказав він, дивлячись на Софі з екрана. Ще й пояснив: — Згідно з Розпорядком.
(Продовження на наступній сторінці)