«Поезії» (збірка) Багряний Іван — страница 6

Читати онлайн вірші зі збірки Івана Багряного «Поезії»

A

    У "Синю далечінь", в "Захмарні журавлі"...
    І ждуть-пождуть Марію всі — немає й досі,
    Втопилася в атраментній імлі.


    9
    Втопилася в атраментній імлі.
    Маріє! О Маріє! Сестро й нене!
    Прекрасна Беатріче з Бористену!
    Куди пішла і де сліди твої?!

    На плутаних стежках через чужі краї
    Ідеш, зацькована і зраджена своїми,
    Бичем страшним посічена, йдеш мимо,
    Закривши лиця божеські свої.

    І не взнає ніхто тебе. Й ніхто тебе не кличе.
    Геть одвертаються жерці чужої Беатріче,—
    Для них повія ти, вони тебе кленуть
    І "бурою блювотиною" звуть.

    Кастрати! Фольксдойчери! Юберлюди.
    Безносі євнухи, не здібні ні любить,
    Ані страждать, ні серцем пломеніть,
    Чужих коханок немічні приблуди.


    10
    Перепрошаю: "немічні співці"
    (Щоб не грішити супроти канону,
    Щоб не порвавсь вінок — нехай нас Бог боронить!
    Ми повертаємо назад два слова ці).

    І йдуть вони. Й ведуть на манівці
    Усіх і вся, "як бранців до полону",
    У "вимріяний світ", за димову заслону
    Химер придуркуватих, ніби мудреці.

    Женіть їх геть! Женіть з душі й парнасу!
    Геть облупіть сапатого Пегаса
    І барабан зробіть! І бийте стільки сили,
    Щоб всі боги чужі до чорта полетіли.

    Геть розженіть! А далі — з сили всеї
    Сурміть! Зовіть! Крізь клекіт гроз і бур
    Ведіть до бою з'єднаних, як мур,
    Героїв і мужів нової одіссеї.


    11
    Отут би й крапка. Так — канон!
    Ну, він мене й доїхав!
    А ще лиш піввінка. Але не скажем "нас",
    Бо цим вінком вінчати мушу вас,
    То треба доробити вам на втіху.

    Однак... Та що я — раб?! Та ну його до лиха!
    Пощо труджусь? Пощо марную час?
    І піввінка цілком влаштує вас,
    Бо цілого не витримає жоден карк.

    Для сміху
    Я вечір потрудивсь і маю тут кінчати,
    Бо цілого вінка не знаю де подіти.
    Коли на вас надіти — (він) вас розчавить вмить,
    А вам ще треба жить, щось думати й робить.
    Тож вас шкодуючи, кінчаю.
    Все. Пока.
    З вас вистачить на гурт і піввінка.
    Братислава, "Нова Доба", 15.VIII 1944 р.


    Любі Х.

    Розцвіла б в оранжереї —
    Не було б потіхи з неї,—
    Та вона в боях зросла,
    В буревіях розцвіла,—
    Через те вона і люба,
    Ця дівчина наша Люба.

    7 січня 1945 р., в Братиславі (крім дати і місця написання, в чернетці є уточнення: "в редакції часопису "Нова доба", під час різдвяної вечері недавно ще партизанської молоді").

     

     

    З Парагваю до Одеси
    Відпливають пароплави,
    А з Мюнхену відлітають
    Літаки на Парагвай.
    Поспішають на Одесу
    Павіани і горили,
    А за ними гірко плачуть
    Дрібні мавпи й какаду,
    Та з Мюнхену поспішають
    Розважати їх "герої"
    І сміються, і глаголять,
    І співають на ходу.
    То спішать до Парагваю
    Віршомази і "повстанці",
    І "пророки" —
    за морями
    Вони бавитимуть мавп.


    ПАРАЛЕЛІ
    З Гонолулу до Одеси
    Відлітають альбатроси,
    А з Мюнхену в Гонолулу
    Відлітають паничі.

    Альбатроси, як матроси,
    Хоч ніхто їх і не просить,
    На Одесу йшли крізь просинь,
    Хвилю крилами б'ючи.

    Йшли морями, небесами,
    Над горами й островами
    Гнали вдень і уночі...
    Поспішали, як на месу,
    Бо летіли на Одесу,
    Бо летіли крізь туман
    На Дністровий лиман.

    А з Мюнхену в Гонолулу —
    "Пане сотник, чи ви чули?!"
    Пане сотник, чи ви чули,
    Чи ви бачили той рух?
    Грім традиції і дух?!!
    Чув, бодай би я оглух!


    ВІД'ЇЖДЖАЮТЬ МАВПИ НА ОДЕСУ
    Від'їжджають мавпи на Одесу
    З Уругваю,
    А за ними гірко плачуть
    Какаду.
    А з Мюнхену десь до Уругваю
    Поспішають
    Завойовники, чубами предків
    Мають,
    "Славних прадідів великих"
    Прославляють,
    "Гімном небо потрясають"
    На ходу.

    Павіани, шимпанзе й горилі
    Гірко тужать,
    Пароплавами пливуть десь
    На чужину.
    "Запорожці" літаками
    Браво кружать,
    За Вітчизну один одного
    Паплюжать,
    В Уругваї будувати хочуть дуже —
    Ох і дуже —
    Україну.

    В Україні ж сохне стара мати,
    Сохне, дожидає —
    У віконце виглядає
    Раним-рано:
    Ой немає наших славних "запорожців",
    Ой немає,
    Тільки до Одеси — то не військо не "визвольне"
    Прибуває,—
    То невільники — горили, шимпанзе
    І павіани.

    В Уругваї, в Уругваї нова радість стала,
    Уже стала!
    І не плачуть, вже сміються какаду.
    А в Одесі, а в Одесі мати плакать
    Перестала,—
    "Мабуть, так судилось на роду".

    Гей, в Одесі вийшли гості з моря,
    Вийшли з хвилі
    Та й будують Україну
    Аж по Харків;
    Розважають діток такі добрі,
    Такі милі,
    Такі славні, такі любі шимпанзе
    Й горили...
    І ночами тяжко плачуть
    У безсиллі —
    В Уругвай у снах тікають
    З зоопарків.

    Відпливають каравели
    До Венесуели...
    Чом же, чом же ви, славні віршомази,
    Стали невеселі?
    Чи не ви ж благали Бога,
    Скільки було змога,
    Про мандрівку по золоте руно.
    І тепер вам
    Стелиться дорога.

    Шлях казковий через гори,
    Через синє море...
    Стали, стали мрії ваші дійсністю:
    Ви — конкістадори!
    Бийте ж, бийте в барабани,
    Гупайте в тимпани:
    Бути вам Кортезами не в віршах, а на ділі
    Бог призначив, пане!

    Відпливають каравели
    До Венесуели...
    Ну чого ж ви, славні віршомази,
    Стали невеселі!?


    ВІД МАКЦАБІВСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ –
    ДО УНРАДІВСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ
    Він ліз без мила... (ах, приємно!)
    І тіг усіх у прірву ту.
    Він навіть мзду приймав таємно,
    Щоб видавать свою "Мету",
    Комбінував, трудивсь, як раб,—
    Робив для дяді полуКЦАБ.
    І все завів би до кагли,
    Та добрі люди не дали.
    Ой, добрі люди не дали —
    "Великі плани" поламали,
    Води на тім'я налили
    І в хлопця забавки забрали,
    Зсадили з МКЦАБу*,
    і тепер —
    Він став опозиціонер.
    Усюди він шумить не в міру —
    Організує недовіру.
    Бо не дали провадить грою
    Непередрішенство герою.
    Сказати просто: злість загризла,
    Вона ж йому під хвіст полізла.
    Тепера він всім душу мулить —
    Свої гріхи він іншим тулить.


    В АЛЬБОМ ДОРОГОМУ "ЛІДЕРОВІ"
    1
    Попер за тридев'ять земель,
    Щоб показать "Союз земель".
    Купив "земельку" Дон-Левін,
    "Союз" купив так само він,
    Та як розглянувсь — о, страхіття!
    Землі з мішок, а решта — сміття.
    Ти пер за тридев'ять земель,
    Щоб показать "Союз Земель"...
    Чого ж ти пер? Біда ж тепер!..—
    З земель тепер пісок попер!


    У НАС НЕ ТАК, ЯК У НИХ!
    Йон — утік, Трушкевич — утік,
    Кампагнек — утік, Вітман — утік,
    Міністри й посли утекли на той бік, —
    І кожен прокляв їх
    за зраду навік!..
    Тільки у нас — о нене моя! —
    Тільки у нас —
    "Вкрадено" Крутія.
    Чому? Бо була то персона грата?..
    Господи, прости нам, що брат дурить брата!
    Нехай нас обійде та слава проклята,
    Що й ми ніби мали зрадника й ренегата!


    СОЮЗ "ХРЕСТОНОСЦІВ"
    "В груповій боротьбі проти революційно-демократичного руху об'єдналися навіть соціалісти з монархістами та з бандерівцями. А деякі навіть проголосили "хрестовий похід".
    З преси

    Плющ, Феденко, й Заховайко,
    І Доленко, і Крутій
    (Ні, не той, що втік, Крутій,
    А подібний попихайко!),
    Ще й десь Бондар-брехунець,
    Ну, й від справ безбожних спець,—
    Все мужі, як бачим, славні! —
    Кожен бондар, кожен туз! —
    Щоб вершить діла державні,
    Об'єдналися в союз:
    Об'єдналися зісподу
    Для "хрестового походу" —
    Той з-під Маркса, той з Бандери,
    Той з крутійства, той з холери,
    А в цілому ж цей "союз"
    За спорідненістю д у ш.
    Бо це хлопці все не прості,
    Бо це хлопці "хрестоносці",—
    Від злоби глухі й сліпі,
    Все розп'яли б на стовпі,
    Бо така буває вдача —
    Скорпіонова ледача.
    Вже заслуга є на конті.
    Та одна біда в тім фронті:
    І біда цілком проста —
    В жерунів нема хреста.
    Славна "бражка" метушиться,
    Всіх дивує своїм гроном,
    Лиш не знає, в чім різниця
    Між хрестом і макогоном.
    Слинянин*
    За добре ім'я "селянин"
    Заховався слинянин,
    Це отой совєтський лицар —
    Безпринципний міщанин,
    Що служив і ліз без мила,
    І кадив з свого кадила.
    Й викорчовувать "напасті"
    Помагав совєтській власті.
    З шкіри ліз — громив "троцькістів",
    Слинив різних "уклоністів",
    Хвильовистів,
    Боротьбистів,
    Різних "націоналістів"

    (Продовження на наступній сторінці)

    Другие произведения автора