«Запрошення» Богдан-Ігор Антонич

Читати онлайн вірш Богдана-Ігоря Антонича «Запрошення»

A- A+ A A1 A2 A3

Вже спалюється день на вугіль ночі,
росою вечір трави з попелу полоще,
і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,
і місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,
ти в таємничість світу оповитий.
В цей вечір весняний ходи зо мною
в корчмі на місяці горілку пити.

1931