Пропонуємо онлайн-добірку найкращих поезій видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича (1909–1937) для самостійного читання, вивчення напамʼять, підготовки до уроків та позакласних заходів. Вірші можна завантажити та роздрукувати для зручного читання.
Український поет Богдан-Ігор Антонич заявив про свій непересічний новаторський талант, коли навчався на філологічному факультеті Львівського університету.
Тоді, у 1931 році, побачила світ його перша збірка поезій «Привітання життя».
У 1967 році Дмитру Павличкові вдалося видати книгу творів поета під назвою «Пісня про незнищенність матерії». Резонанс від цієї збірки був настільки сильний, що це налякало чиновників, і творчість Антонича та його ім’я знову замовчували цілих 20 років. Повне зібрання творів поета з передмовою і коментарями М. Ільницького вийшло у видавництві «Літопис» (Львів) лише у 2009 році.
Перший свій твір Б.-І. Антонич опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні», хоча писати вірші почав ще в дитинстві. Вразливу душу молодого поета полонили й зачаровували таїна й багатозначність поетичного слова, казкова природа рідного краю. Хотілося й самому віршувати, літати над світом на крилах своєї уяви й фантазії. Ось як цей стан душі згадує Антонич у своєму вірші «Автобіографія»:
В горах, де ближче сонця, перший раз
приглянувся небу,
тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,
І піднялася голова, й слова прийшли до уст зелені.
Загалом за своє коротке життя він створив 6 поетичних збірок – «Привітання життя» (1931), «Велика гармонія» (1932), «Три перстенця» (1934), «Книга Лева» (1938), «Зелена Євангелія» (1938) і «Ротації» (1938).
Дві останні збірки і книга віршів «Велика гармонія» надруковані вже після смерті поета. Є підстави вважати неопубліковану за життя Антонича збірку «Велика гармонія» другою окремою книжкою за хронологією її створення. На титульній сторінці рукопису рукою автора зазначено: «Поезії релігійні з проектованої збірки «Велика гармонія», усі вірші якої було написано упродовж 23 березня – 3 червня 1932 року». (У своїх рукописах поет зазначав дати написання творів, вказуючи рік, місяць і число).
У збірці «Три перстенця» поет «фіксує» спогади про краєвиди, картини побуту, обрядів та звичаїв лемківського села зі свого дитинства та юності.
У «Книзі лева» вдається до міфів про походження стихій, світил і всього сущого на землі.
«Зелена Євангелія» – це велична книга природи, у якій їх автор постає геніальним поетом-мислителем, поетом-містиком.
Збірка «Ротації» – урбаністична книга, де місто – своєрідний символ «антиприроди», а «Велика гармонія» – книга віри.
Творчість Богдана-Ігоря Антонича суголосна з поезією Волта Вітмена, Еміля Верхарна, молодого Павла Тичини, є гордістю і окрасою української та світової літератури, справила значний вплив на українську поезію другої половини ХХ століття. Письменник Валерій Шевчук у захваті писав: Він «прийшов і побачив те, що не могли побачити інші, бо не вміли дивитися так, як він. Через це й поезія його – відкриття у світі давно знаного, але не сказаного й не відкритого ніким. ... з-під його руки полилися такі строфи, в його мозку творилися такі образи й асоціації, що недаремно його й «божищем» називали!».
Б.-І. Антонич у своїх поезіях відчуває світ казково, фантастично і являється нам як «розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах», який прагне почути від квітучих трав найтайніші з всіх слова, підслухати найдивнішу мову гайову, вийти назустріч весні окриленим любов’ю до всього живого на землі. У його записнику є такі рядки:
Я розумію вас, звірята і рослини,
Я чую, як шумлять комети і зростають трави».
Він влучно й сміливо творить свої метафори, як, наприклад, «в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на вільхах місяць розклюють зозулі...», а порівняння, як афоризми: «росте хлоп’я, мов кущ калини», «дзвенить, мов мідь, широкий шлях». На весь голос співає величний гімн «природі вічній, невичерпній і невтомній», в описі якої виразно проступає міфологічне й фольклорне забарвлення, урочисто проголошує: «Хвала усьому, що росте, Хвала усьому, що існує!».
Одним з основних образів Антоничевої поезії постає образ землі. Поет переконаний, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Стверджує, що життя народжується з землі, що вона є фундаментом світового дому:
Стіл ясеновий, на столі
слов'янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
(«Зелена Євангелія»)
Прагне пізнати таємні істини буття:
Пізнати знов єдине і важне,
почути знов забуте,
та осягнути недосяжне,
здобути нездобуте.
Де від землі до вічності є скрут,
скажи мені, мій доме!
В трикутнику знайти четвертий кут –
Велике Невідоме.
(«Четвертий кут» із зб. «Велика гармонія»)
І засвідчує:
До Тебе, Батьківщино – земле вічна,
ведуть усі стежки й усі дороги.
Поезія Богдана-Ігоря Антонича потребує від читача зустрічної емоційної напруги, спалахів фантазії, уяви. І якщо це відбувається, то його вірші вже не здаються складними, незрозумілими.
Найпопулярніші вірші Богдана-Ігоря Антонича
- «Різдво»
- «Автобіографія»
- «Автопортрет»
- «Бджола»
- «Весілля»
- «Весна («Тече весна...»)»
- «Весна»
- «Вірш про вірші»
- «Вишні»
- «Давній мотив»
- «Дім за зорею»
- «Дно тиші»
- «До гордої рослини, цебто до самого себе»
- «До істот з зеленої зорі»
- «До моєї пісні»
- «До весни»
- «Елегія про перстень молодості»
- «Елегія про перстень ночі»
- «Гімн перед світанням»
- «Гімн життя»
- «Коляда»
- «Колискова»
- «Ліс»
- «Любов»
- «Людина»
- «Мій давній голос»
- «Запрошення»
- «Зелена елегія»
- «Зелена Євангелія»
- «Зелена віра»
- «Знак лева»
- «З зелених думок одного лиса»
- «Франко»
- «Молитва (Навчіть мене, рослини, зросту)»
- «Над книжкою поезій»
- «На шляху»
- «Назустріч»
- «Ніч ("Розкрита книжка...")»
- «Пісня про незнищенність матерії»
- «Пісня про вічну молодість»
- «Привітання життя»
- «Різдво»
- «Романтизм»
- «Ротації»
- «Село»
- «Щастя»
- «Шевченко»
- «Три перстені»
- «Вітражі й пейзажі»
- Із збірки «Книга Лева»
- Із збірки «Зелена євангелія»