Червона калина
Під холодним вітром тремтять кущі, мерзнуть дерева. Вони вже давно стоять голі, і скоро зима подарує їм новий одяг, але її ще немає. Пожовкла трава, почорніло опале, побите першою памороззю листя. Низьке осіннє небо з холодними подертими хмарами геть сіре, і такі ж похмурі ліс і земля. До речі, саме в листопаді зазвичай найменше сонячних днів, тому майже кожен осінній день схожий на сутінки.
Сніг уже декілька разів укривав землю ковдрою, але була вона білосніжною зовсім мало та швидко танула. Ще не прийшов із півночі великий караван із снігових хмар, який засипле поля, і ліси, і дороги.
У лісі горить-палає калина, виблискують її червоногарячі кетяги. Недаремно, мабуть, і складав народ свої кращі пісні саме про неї, адже навіть у найпохмурішу пору дарує вона лісові свою красу. Ягідки стали ще розкішніші після того, як опало з кущів останнє листя.
А весною калина буде справжньою красунею. Білі плоскі суцвіття, що нагадують медальйони, прикрашатимуть кущі. У квітах калини багато нектару, і до них часто навідуватимуться комахи, особливо бджоли, адже калина – це прекрасний медонос.
За «Народним календарем» (170 слів)
Диктанти створено Освіта.ua для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України. Тексти відповідають порядку проведення ДПА учнів 9-х класів з української мови. Комерційне використання та розміщення на інших ресурсах заборонено.
Освіта.ua
12.02.2018
