Читав і дуже намагався зрозуміти основні сенси цього документа. Вибачте, але не знайшов.
Натомість знайшов проблеми.
- Безпека в закладі освіти зведена до пропускного режиму.
Ні культури безпеки, ні сценаріїв ризику, ні поведінкових алгоритмів для дітей, учителів, батьків. Є турнікет, журнал, відповідальна особа – і вважається, що безпека забезпечена.
- Уся відповідальність знову падає на директора закладу.
Директор має дозволити, погодити, затвердити, проконтролювати, вирішити, кого пускати без документа, що робити з нетверезим учнем, як пропускати аварійні служби. Тобто держава пише папір, а реальний ризик перекладає вниз.
- Документ написаний для «ідеальної школи з КПП». Як на печерських пагорбах приватні школи.
А реальна українська школа часто має кілька входів, дірявий паркан, відсутність охорони, одну чергову техпрацівницю і директора, який одночасно відповідає за все на світі.
- Документ написаний для юридичного страхування авторів.
Дуже видно бажання не стільки допомогти школі, скільки прикритися формулами: Конституція, недискримінація, персональні дані, журнали, погодження, розпорядження.
- Найслабше місце в документі – дитина.
У документі дитина майже не суб’єкт безпеки, а об’єкт пропуску, нагляду й інформування. Немає головного: як навчити дітей діяти, розпізнавати небезпеку, повідомляти, не боятися, не панікувати.
- Жодної відповіді на просте питання: хто за все це заплатить?
Мабуть, такою відповідальною особою у більшості випадків буде черговий учитель. Або прибиральниця. Чи вахтер. Адже про зміни до штатних розписів чи додаткове фінансування у документі немає жодного слова.
- Жодної відповідальності за порушення цього порядку ні для кого не передбачено.
Тобто порушник може повернутися спиною до «відповідальної особи», пославши її услід за російським кораблем, і йому нічого за це не буде…
- Найцікавіше. А як «відповідальна особа» виявлятиме «заборонені предмети?»
Замість резюме.
Це типовий управлінський витвір української системи управління освітою, складений людьми, яку ту освіту давно не бачили. У ньому замість відповіді на реальну небезпеку – процедура; замість культури безпеки–- журнал; замість системи – відповідальна особа біля дверей.
І я не здивований його появі. Чиновники чиновникуються.
Автор: Игорь Ликарчук, доктор педагогических наук, профессор.
