В. Белый: пробуксовка реформ имеет много причин

Основа неудач - когда-то успешные руководители, родом из советского прошлого и постсоветского настоящего

В. Белый: пробуксовка реформ имеет много причин

Автор: Володимир Бєлий, экс-заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Кому розум заважає бути розумним

У контексті змін в організації діяльності, які став вимагати час, у переважній більшості саме таке діється з тими дійсно розумними людьми, які вже мають успішний досвід практичної діяльності.

У тих, хто не має ніякого досвіду, тут справи ще гірші, бо вони не лише не усвідомлюють, до якого нового треба тягтися, а й ще не зрозуміли всієї повноти того, де вони перебувають.

Ця проблема у загально-суспільному сегменті у рази поглиблюється, коли як перші (розумні практики-традиціоналісти), так і дурні (нові, у контексті молоді, обличчя) опиняються на керівних посадах.

Більше того, за такої кадрової політики можна дожитися й до стану національної катастрофи, бо без переходу на актуальні світові практики в епоху глобалізму система держуправління стає таким гальмом до суспільно-економічного розвитку, який апріорі не може не перетворитися у деградацію. Свідченням початку такого стану стає зростання відтоку населення на роботу та навчання за кордоном з причини низьких заробітків та неякісної освіти.

Освіта

У цьому сегменті пробуксовування задекларованих реформ тільки зовні має багато причин. Насправді основою невдач є якраз оті розумні та колись успішні керівники, що родом з радянського минулого та пострадянського українського теперішнього.

Саме вони тримають систему освіти на традиційних рейках, де акцент ставиться на те, щоб учні/студенти «знали, як і що називається та з чого воно складається» (Владимир Спиваковский).

Замість навчати молодь тому, «як робиться те, що рухає прогрес та втілюється у доходи, і (тут увага!) приносить емоційне піднесення та радість духу».

Адже це у період відірваності радянського суспільства від процесів глобалізації світу на принципах міжнародного розподілу праці та постійного дефіциту товарів і послуг головним «енержайзером» радянського населення був особистий ІНТЕРЕС. Тепер же на основну мотиваційну позицію все більше виходить, як каже Савік Шустер, людська ЕМОЦІЯ. Особливо у теперішніх дітей, яких батьки забезпечують всім і відразу, забігаючи поперед того життєвого «потягу», на якому мали б рухатися молоді люди після завершення етапу навчання, сродного їхнім душам (емоції) та природним схильностям/здатностям.

Продуктивна освіта

Чому керівники нашої системи держслужби у царині освіти ніяк не наважаться реально перебудувати модель освіти формальних знань (усім усього потроху) на модель профільно-продуктивної освіти (пріоритетний вибір учня-старшокласника/студента)?

Тому що впевнені: «Я так вчився і он чого досяг, так і всі мають таку ж змогу. Тільки й треба бути старанним та мати гарним, як у мене вчителів».

Тільки тут вони не усвідомлюють тієї «западні», яку підсунув планеті процес сталого розвитку, який охопив весь світ (глобалізація) – вони вчилися в умовах, коли голову учня/студента в основному заповнював зміст, що йшов від вчителів/викладачів. Навіть нові кінофільми були рідкісним явищем та й то в основному про одне й те ж. Лишалося читати, читати й читати, бо ж не слухати весь час одні й ті ж «притчі» про життєві дефіцити від дорослих.

Відтак тодішнє навчання у тодішніх суспільно-загальних умовах було у рази краще, ніж теперішня його копія в умовах інформаційного перенасичення матеріалом, який у рази цікавіший, ніж предметні програми, та ще й дозволяє «вольності» у його застосуванні на свій смак.

Утім, надія є.

Ми, українці, поступово наближаємося до точки біфуркації у свідомості нашого освітнього менеджменту вищого державного рівня, що задля збереження перспектив розвитку нації, подолання стану стагнації (скільки можна жити на позики з таким природним і людським потенціалом!) не має іншої альтернативи, як кардинальний перехід на модель освіти продуктивного спрямування, у якій, починаючи з старшої ланки і продовжуючи університетом та коледжами/училищами, зміст та форму освіти вибирають її здобувачі, а держава те забезпечує матеріально та відповідними педагогічними кадрами.

Освіта.ua
28.04.2020

Популярные блоги
О. Калинич: выводы о дистанционном обучении Из понятия «дистанционное обучение» надо убрать слово «обучение», заменив на «имитация»
И. Ликарчук: образовательный процесс теряет смысл Результаты экзаменов не должны быть основанием для оценки работы учителя, это оценка работы учеников
Н. Глюз: снова старые схемы и двойные стандарты На ЗНО живет страшный вирус, его не берут ни маска, ни антисептик, а выпускной будут гулять без масок
А. Мирошниченко: советы учителям от киноактера Даже примитивная камера увеличивает все эмоции и раскрывает большие и маленькие секреты
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев