И. Ликарчук: об учительстве без педобразования

Хорошие учителя, хоть и не офицеры, но имеют честь. И одна из ее составляющих - профобразование

И. Ликарчук: об учительстве без педобразования

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

Продовжую роздуми про вчителювання без педагогічної освіти. Попередній пост я закінчив словами, що розумію технократів, які внесли до нового освітянського закону норму про те, що вчителем може працювати й той, хто не має вищої педагогічної освіти.

Так от. Працювати він зможе, але вчителем навряд чи стане. Бо вчитель - це не лише бажання та знання математики чи історії. Справжній вчитель володіє педагогічними технологіями, знаннями про дитину, її психіки, фізіології та іншим. А іще педагогічною майстерністю. Як актор - акторською.

Пишу це, й згадую численні розмови з деякими авторами цих законодавчих змін. «Я викладаю в університеті не перший рік. І не маю педагогічної освіти. Але це не заважає мені добре викладати», - казав мені особисто один із ідеологів вищезазначених змін до закону... «У країні сотні тисячі хороших математиків, комп’ютерщиків, істориків, хіміків, які б могли працювати в школах вчителями, але не мають відповідної освіти», - пише інший... «Дивіться, он приїжджають в школи волонтери без педосвіти, і в них виходить не гірше, ніж в учителів», - розмірковує третій.

Слухаючи чи читаючи подібні думки, згадую історію з доктором Пі, який не маючи відповідної освіти та практики , робив операції на головному мозку. І в нього, у деяких випадках, щось виходило. Правда, наслідки отого «виходило» були гіркими... І це в медицині, де результат роботи лікаря можна побачити достатньо швидко.

В освіті швидко не побачиш нічого. Хіба-що під час теперішньої сертифікації чи інституційного аудиту: прибіг, попорпався в паперах, побесідував, пообідав - і готово... Але то не бачення і тим більше не оцінка. То є шоу, базоване на емоціях.

На жаль, у нашій країні немає ефективних методик оцінювання якості роботи окремого закладу освіти чи окремого педагога. Існуючі оцінки базуються або на суб’єктивному сприйнятті, або на основі невалідних паперово-бюрократичних індикаторів. Тому й вірити їм не можна. І вибудувати освітні стратегію й тактику не можна. Але, хто про це думає...

Не помилюся, якщо напишу наступне. Вчитель без педагогічної освіти у сьогоднішній школі може бути:

а) недовготривалим яскравим спалахом у тому чи іншому колективі. І не більше. Професійні педагоги навряд чи його сприймуть «своїм». Хороші вчителі, хоч і не офіцери, але мають честь. І однією із її складових є професійна освіта, яка хорошому і справжньому вчителю просто не далася. І не за гроші куплена;

б) потенціальним самогубцем, який «спалиться», якщо не на першому уроці, то на десятому чи двадцятому. Особливо, якщо йому накинуть ставку чи півтори, і той же, як і вчителям із професійною освітою, обсяг виховної роботи, роботи з батьками, вивчення та впровадження перпеддосу, МАН, олімпіади, позакласну роботу, класне керівництво, методичну роботу, паперову бюрократію... Дай Бог, щоб він витримав усе це, як те витримують вчителі з професійною освітою. І тоді йому його робота до школи буде вважатися раєм... У який він неминуче захоче повернутися;

в) посміховищем і об’єктом жорстокого булінгу із сторони учнів. Тоді навіть присутність директора чи заступника на кожному уроці не допоможуть. Не допоможе і наставник.

Тож я добре розумію технократів. Абсолютно поділяю їхні погляди на стан українських сучасної педагогічної науки та сучасної педагогічної вищої освіти. Але й добре знаю, що справжня педагогічна наука є, і може та повинна бути якісна вища педагогічна освіта.

Між іншим, якісна вища педагогічна освіта - не лише чотири роки навчання в університеті. Це і величезна профорієнтаційна робота, плекання майбутнього вчителя в школі, відповідний відбір майбутніх педагогів. Це і ставлення держави та суспільства до працюючих педагогів. Не їхнє приниження (а зневага до вищої педагогічної освіти - це також одна із складових цього приниження), а підтримка та повага. Звичайно, до такої, як в Японії, підтримки і поваги вчителя нам страшенно далеко, але ж маємо хоч щось робити для того повсякчас...

А у найближчий час, якщо цей закон все-таки набуде чинності, вирішальне значення у контексті «вчитель без освіти» матиме позиція директора школи. Бо він відповідає за прийом педагогів/непедагогів на роботу. Щоправда, наша директорська команда то також проблема...

Оригинал

Освіта.ua
27.01.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!