В. Громовой: о претендентах на новые должности в МОН

Управленческим структурам нужны люди с проектным мышлением, которые способны генерировать идеи

В. Громовой: о претендентах на новые должности в МОН

Автор: Виктор Громовой, образовательный эксперт, заслуженный учитель Украины.

Потрібні позасистемні системно мислячі «коти, які блукають самі по собі»?!

Читаю про підсумкові результати VI хвилі конкурсу на заняття посад фахівців з питань реформ до МОН і «думку гадаю».

А нащо претендентам на нові посади демонструвати вміння «розв‘язувати ребуси» чи скрупульозне знання застарілого законодавства, якщо головною вимогою до них має бути - мати системне незастереотипізоване мислення?

Є такий парадокс управління Спенсера: «Хороший керівник здатний прийняти рішення, маючи у своєму розпорядженні недостатньо інформації. Ідеальний керівник здатний прийняти рішення, не знаючи абсолютно нічого». Тож їм не треба «знати»!

Вони мають бачити загальну картину, ризики, загрози та нові можливості, вміти дати потужний імпульс для того, щоб злетіли шори з очей МОНівських бюрократів «старого гарту», і вони спромоглися поглянути на освіту іншими очима.

Високооплачувана посада для них має ж бути можливістю зробити «революцію в освіті», а не стати добре змащеним коліщатком у бюрократичному механізмі радянської моделі управління освітою.

Це мають бути горизонтально мислячі люди, які вміють побачити інші механізми розвитку освіти в новому тисячолітті. Мати інтелектуальну сміливість вийти «за межі ящика» з тим, щоб віднайти способи задіювання сил змін знизу.

Тож головним критерієм відбору має бути наявність свіжих ідей та вміння на основі цих ідеї означити певні вектори розвитку нової освіти. Ці люди мали б подавати власне «портфоліо» з такими напрацюваннями (статтями, рекомендаціями, пропозиціями тощо), яке вони створили за останні 10 років. Звісно, пустодзвони там теж не треба, тож потрібне було б і підтвердження їхньої спроможності реалізовувати ці ідеї на практиці на операційному рівні закладу освіти чи місцевого управління освіти.

Якщо ж усі спроби віднайти хоч якийсь інтелектуальний доробок новоспеченого «агента змін» зазнають фіаско, виникають сумніви у його спроможності до «прориву у майбутнє».

Нікому не відомі «сірі мишки» аж ніяк не зарадять у зламі старої системи, треба якось привабити на ці посади позасистемних «котів, які блукають самі по собі».

Кого я маю на увазі? Таких освітянських «ко(и)тів» як Володимир Співаковський!

P.S. Для тих, хто дочитав до цього місця, пропоную “багатобукафф” із моєї старої статті «Коли зникнуть управлінські динозаври».

Цитую сам себе:

Мураха зустрічає ящірку і запитує: ти хто?

- Я – динозавр.

- Так ви ж вимерли!

- Ні, не вимерли. Ми хворіли.

Дитячий анекдот

Зайве доводити, що установи як тип організаційної культури у новому тисячолітті стають вкрай неефективними. Тож, якщо і зараз управління освіти продовжує працювати як традиційна установа, воно перетворюється на бюрократично-чиновницького динозавра. Там, на Заході, управлінські динозаври в освіті вимерли ще упродовж 80-х років минулого століття.

Зайве доводити, що сьогодні годі і сподіватись на успіх, якщо в такій освітянській «конторі» ніхто, окрім керівника (та і за ним хтось стоїть), не несе відповідальності за результати роботи, нічим не ризикує, де кожен крок має бути погоджений, де особиста ініціатива є недоречною...

Доводиться констатувати, що управлінські структури в сфері освіти практично не піддаються реформуванню. Це замкнуті системи, які працюють самі на себе. Так було, так є і так буде до того часу, поки вони не стануть «відкритими системами» і поки не зміняться їх функції. Потрібен принципово новий тип управлінської структури, який ґрунтуватиметься на проектному принципі організації діяльності та на партнерстві.

У такій достатньо гнучкій організації людей пов’язуватиме не жорстка ієрархічна підпорядкованість, а спільна зацікавленість у реалізації перспективних ідей, трудова етика та культура досягнень. В умовах колегіального вирішення всіх важливих питань керівник здійснюватиме виключно координувальні функції. Звичайно, потрібні будуть і персональна відповідальність за результати, і персональний розподіл ризиків, які залежатимуть не від посади, а від функцій працівників.

Для управлінської структури, яка є великою проектною командою, потрібні принципово інші якості працівників. Апаратники і хороші виконавці для яких світ освіти є чимось сталим і непорушним – це релікти попередньої епохи. Адже вони звикли організовувати свою і чужу роботу виключно як бюрократичний процес. Вони не вміють започатковувати процес творчий, у якому головне - орієнтація на стратегію вдосконалення, динаміка змін, у якому «можливе все», «потрібні всі», у якому «кінцева мета – ніщо, рух – усе».

Сьогодні управлінським структурам перш за все потрібні люди, які вміють мріяти, здатні генерувати ідеї, мають проектне мислення. Для успіху будь-якого проекту потрібні не просто креативні особистості, а провісники майбутнього, здатні створювати світ навколо себе і просувати його як політичний, комерційний чи освітній проект.

Оригинал

Освіта.ua
29.01.2019

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!