И. Ликарчук: о клочках бумаги под названием «Грамота»

Никто из тех, кто выписывает или подписывает эти бумажки, не хочет подумать об их адекватности

И. Ликарчук: о клочках бумаги под названием «Грамота»

Автор: Игорь Ликарчук, экс-руководитель Украинского центра оценивания качества образования, и. о. директора Учебно-методического центра обеспечения качества образования.

Напередодні освітянського свята учителів дружно засипають шматочками паперу, котрі називаються «Грамота». Гарненькі, ламіновані, яскраві... У яких тексти однакові для всіх (за винятком прізвища та місця роботи). Інколи - тексти з помилками.

У хороших учителів таких «відзнак» - тьма. Навіть рахунок їм втратили. А чиновники, як і раніше, продовжують «спускати» на низи рознарядки щодо кількості тих, кого можна «подати» на різні грамоти...

А директори шкіл «подають». І, начебто, цим відзначають учителя.

Й ніхто із тих, хто виписує чи підписує ці папірці, не хоче навіть напрягти мозок в роздумах про адекватність такої відзнаки... Особливо на фоні сучасної ситуації з оплатою праці вчителів.

Але що поробиш. Традиція «грамотовручення» бере свій початок із далеких 30-х років минулого століття. Від часів Йосифа Сталіна. А від традицій, навіть якщо вони і з совковим душком, відмовитися дуже складно. І психологічно, і ментально, і матеріально.

Бо із чим же тоді на святковий захід до Дня працівника освіти прийде місцеве начальство? Із розпорядженням про поверненням 20% надбавки чи встановленням регіональної доплати вчителю? Такого, зрозуміло, не буде. Учителю достатньо й шматка ламінованого паперу... З промовистою назвою «Грамота»...

Оригинал

Освіта.ua
03.10.2018

Популярные блоги
А. Заможская: я боюсь уроков трудового обучения Есть страны, где дети на трудовое обучение записываются в очередь, потому что там учат тому, что им интересно
Александр Мирошниченко: раздумия с табелем в руках Роль школы стала совсем непонятной в этом мировоззренческом хаосе дистанционного обучения
И. Ликарчук: эпидемия «выпускных» в детском саду Их породили экзальтированные мамаши при поддержке безответственных работников детсадов
Ю. Полонская: как нивелировать «плюсы» школьной автономии Почему статью о 175 днях учебного года начали выполнять только в этом году, да и то далеко не все регионы?
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
тетяна
Як завжди " в точку"! Праця вчителя для посадовців нічого не варта. Самі витрачають скажені кошти на утримання своїх величезних будинків, поїздки за кордон, вбрання, яке коштує набагато більше вчительської зарплатні, а вчитель для них - обслуга і цап-відбувайло!