Ольга Халепа: «АБИДНА» или о сельских школах

Cтатья не о вражде с городскими учителями, не о достижениях сельских учителей и не об учителях вообще

Ольга Халепа: «АБИДНА» или о сельских школах

Автор: Ольга Халепа, учитель, общественный деятель.

От абідна мені стало, дуже абідна…. Навіщо ж ви так, шановні містяни, про українські сільські школи? Якими лише словами ви не називали сільських вчителів та рівень матеріально-технічного оснащення наших шкіл. Та все в нас є: і ваші улюблені туалети в приміщеннях, і вікна пластикові, і комп’ютери, і звукопідсилювальна техніка, і принтери, і доступний для всіх учнів Інтернет, і багато всього іншого.

Уявляєте, навіть гуртки є, і навіть спортивні секції! А вчителі, ВИ ТІЛЬКИ УЯВІТЬ СОБІ, ЯКА ДИВИНА, працюють за фахом, відвідують курси, займаються самоосвітою, і вчитель біології історію не читає, а вчитель фізичної культури до викладання української мови не має ніякого відношення. І як би не кричали деякі активістки, та я за всю свою багаторічну практику не чула обсмоктаної нині легенди про «Вчителя-корупціонера із сільської школи». Тож чи корупціонери класно шифруються, чи таки легенда і є легендою… От і абідна, що плетуть плетуни казна-що, заради власних потреб.

Уявляєте, у сільській школі всі педагоги знають ім’я та прізвище кожного зі ста із зайвим учнів, а ще ми розуміємо, чому Настя з 8 кл. прийшла сьогодні заплакана, а Толик з 2 кл. занадто нервує, ми знаємо, чому недоглянутий Сашко із 5 кл, і знаємо, у яких умовах живе Віталик із 11. Всі все знають, всі 18 педагогів про кожного учня! І не для того, щоб плітки позбирати, а щоб розуміти, чому сьогодні дитина не відповідає височайшим критеріям МОН і без всіх там ваших психологів та медичних сестер розбираємося з усіма проблемами, хоч би там що.

А ще, знаєте, ми з дітками збираємося і відзначаємо свята в класі: отак прямо зайде «корумпований» вчитель до магазину і накупить своїм учням солодощів, або День народження кожного учня відзначаємо, або Новий рік, і сидимо тоді після уроків, насолоджуємося смаколиками, теревенимо…

А ще ми з нашими учнями ходимо в походи: уявляєте, кидаємо свій вихідний і йдемо, наклавши до сумки звичайної сільської їжі. Смажимо сало, варимо куліш, печемо картоплю, граємо в ігри і сміємося з чорних щік один одного.

І це ще не все! Кожна наша дитина бере участь у заходах. А заходів же в нас хоч відбавляй! У вас є вечори відпочинку для старшокласників? От-от, а в нас є. Кипить шкільне життя від їхніх талантів, і кожен може спробувати свої сили. КОЖЕН! БО МИ - РОДИНА!

Наші учні досягають успіхів на районних, обласних, Всеукраїнських рівнях, уявляєте, так само, як ваші, міські! Діти стають відмінниками, отримують золоті та срібні медалі, паралельно закінчують музичні, танцювальні та художні школи. Так само, як і ваші міські, відвідують репетиторів, ходять на додаткові заняття до свого вчителя після уроків. А ще наші учні (мабуть, просто дивом, а не через наполегливе навчання, правда, містяни?) вступають у виші, закінчують їх і (О, Боже!) стають конкурентоспроможними працівниками.

Та і не варто забувати, що саме частина цих сільських дітей тягнутиме в майбутньому на собі тяжку та невдячну в нашій країні ношу сільгоспвиробника, продукцію якого будуть споживати ті ж таки містяни (так-так, стара істина, але ж істина).

Сільські школи спроможні, так само, як і міські, зробити чудові ремонти, придбати круті дошки, назвати звичайні для всіх речі крутими словами і видавати те за щось нове, аби вгодити черговим реформаторам. Все це справа часу або спонсорських коштів. Дайте мені їх, і наша (або ваша) сільська школа стане крутішою, ніж будь-яка розхвалена опорна, але ж не дасте…зекономите на нас.

Краще посміятися з селян через те, що кинули нас усі напризволяще і виживаємо вже багато років власними силами, латаючи дірки будівель, які мають довгу та славну історію, які випустили в світ сотні випускників, більшість з яких (знову, мабуть, дивом, так?) стали відмінними громадянами своєї країни.

Знаєте, мені здається, ми морально міцніші, витриваліші, ми стабільніші, ми як основа всього народу, бо ми позбавлені міської метушні та модних пріоритетів. Це потім хтось із випускників одягне маску гламурності, але основа все ж давно закладена і міцно сидітиме до кінця днів людини родом із села. Може, саме через цей наш стрижень і хочуть знищити село… Немає школи – немає села… Істина! Це істина, і не вішайте нам тут локшину на вуха із казочок на сучасний лад! Це мудрість народу, випробувана досвідом!

Так, всього в нас вистачає, і негативу теж, а хіба у вас його немає? Ви ідеальні? Та, чуєте, секрет вам один відкрию: є в нас те, що ніколи не придбати ні за які гроші, не вичавити ніякими реформами – це щоденне виховання та навчання учня, яке для нього відбувається з відчуттям підтримки великої дружньої шкільної родини. РОДИНИ! СІМ’Ї! Зі своїми традиціями, звичками, поняттями. Це домівка, де учні живуть з відчуттям затишку і захищеності. Потрібності і значущості, турботи і співчуття. Згодом вони ідуть у світ, як і всі учні країни, прагнучи до свободи і самостійності, і лише потім оцінюють не кожного з нас, а шкільне життя взагалі. Це потім вони встигнуть бути нікому не потрібні, це потім вони будуть все життя боротися за місце під сонцем і розуміти, що кожен сам за себе, а тут, в сільській школі, було їхнє дитинство, їхня міцна шкільна родина.

Шкода, що ми часто міряємо якість навчання наших учнів кількістю мультимедійних проекторів та швидкістю Інтернету, але не забувайте, друзі, що теперішні діти – це наше майбутнє! І колись саме нам з вами захочеться від цього покоління не вміння створювати презентації та ялозити пальцями по планшету, а захочеться нам від них вміння будувати звичайні людські відносини і поважати нашу старість.

Оригинал

Освіта.ua
20.08.2018

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
ОЛЬГА
Браво!!!!Молодець ! Дуже мудро і правильно сказано.На жаль ми сьогодні дуже спішимо за прогресом , забуваючи про звичайні людські цінності, але ще прийде час і ми будемо пожинати плоди прогресу і сучасного виховання дітей.

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!