В. Мещеряков: политика - образование - безопасность

Автор: Владимир Мещеряков, учитель, Харьковская область.

Уже четвертий рік в Україні існує східний фронт. Гинуть воїни й жителі населених пунктів Донбасу. Коли бої та обстріли закінчаться – прогнозів немає! Все це розчаровує.

Зупинюсь на деталях, що стосуються ланцюга ПОЛІТИКА – ОСВІТА – НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА.

Більше чверті століття існує окрема держава – Україна. Без повноцінного державного герба і без належного державного управління. Тож не дивно, що керівництво Росії нашу владу ніколи всерйоз не сприймало. Істеблішмент Європи і США дипломатично терплять її як умовного союзника. І воно (керівництво наше) багато робило і робить для підтримки такого сумнівного іміджу.

Хіба патріотичне керівництво дозволить собі зруйнувати економіку? Зруйнувати національну безпеку? Зруйнувати освіту? Зруйнувати систему охорони здоров’я?

Не встигли росіяни захопити Крим, як там почалося повноцінне російсько-патріотичне виховання дітей та молоді. Щось протиставляється у нас системне? Лише фрагментарне!

Професор географії з Лейпціга Оскар Пешель (1826—1875) у липні 1866 року в редагованій ним газеті «Закордон» писав: «...Народна освіта грає вирішальну роль у війні... коли пруссаки побили австрійців, то це була перемога прусського вчителя над австрійським шкільним вчителем». Я вважаю, що проблеми патріотизму і невиправдані жертви на Донбасі також починалися з освіти.

Що ми маємо? Предмет «Захист Вітчизни» – на задвірках освіти! Національно-патріотичне і військово-патріотичне виховання – формальне, без бюджетного фінансування. Зате скільки демагогії та брехні навколо цього!

Вивчаючи Закон України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19 червня 2003 року, я нарахував 14 зовнішніх загроз і 57 внутрішніх. Поганеньке таке для нас співвідношення.

У дитинстві я читав книжку Джанні Родарі «Джельсоміно в країні брехунів». От і в Україні склалася така ситуація, коли треба все сприймати навпаки. Або ввести цей твір в шкільну програму, щоб учні могли критично оцінювати все, що відбувається, й сміятися з дійсності.

Закінчу публікацію актуальним віршем Василя Федорова на цю тему:

Все испытав,
Мы знаем сами,
Что в дни психических атак
Сердца, не занятые нами,
Не мешкая займет их враг.
Займет, сводя все те же счеты,
Займет, засядет,
Нас разя...
Сердца!
Да это же высоты,
Которых отдавать нельзя (1955).