А.Мирошниченко: единство нации - это не диктанты

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Про формалізм

Що ненавиджу? Коли правильні і потрібні речі втілюють ідіоти. Вибачте за різкість, але дістало. Скажіть. Чесно скажіть. Як школярі ставляться до диктантів? Ну, приблизно так, як і до контрольних.

Мабуть, десь є окремі особи, які їх люблять. Це легендарні школярі, яких ніхто не бачив, але про яких всі чули. Ну не люблять діти контрольних-диктантів! Навіть відмінники не люблять. А тут читаю таке: «За ініціативи філій Інституту модернізації змісту освіти та за підтримки МОН України 21 лютого 2018 року організовується проведення «диктанту єдності» українською мовою та мовами національних меншин у закладах загальної середньої освіти. Просимо сприяти проведенню заходу, а також висвітленню відзначення Міжнародного дня рідної мови у засобах масової інформації».

Панове!!! Гіршої пропаганди годі і шукати! Ви чого добитись хочете? Щоб потрібна і правильна ідея національної єдності почала асоціюватись у дітей з диктантом, який вони терпіти не можуть?

Автори цієї ідеї хоча б розуміють, що це повна дискредитація, що матиме протилежний очікуваному ефект? Хтось поставить «галочку» в плані проведених робіть. Хтось відзвітується про зроблену роботу. А що діти? А діти для них – іграшки, про яких і не варто думати.

Одне радує. У нашій школі карантин оголосили, і диктант зірвався. Як пояснити цим дебілам (ще раз вибачаюсь за грубість), що національна єдність - це не диктанти. Це цікаві книжки, фільми, вистави для дітей. Національна єдність - це дитячі спортивні секції, доступні для всіх, музичні школи та доступні парки атракціонів. Національна єдність - це створення державою умов для розвитку дитини. Національна єдність - це відсутність порушень законів у школі. Національна єдність - це піклування про здоров’я дітей.

А «диктант єдності» - це дискредитація, це формалізм чиновників з передбачуваним результатом. І ось проти подібного варто боротись!

Оригинал