В. Белый: нужны санкции за нарушения нового закона

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Рішення … ігнорування … рішення?

ПРОБЛЕМА

Якщо ми наперед бачимо, що прийняте високою інстанцією рішення буде на рівні базових виконавців ігноруватися, то ХТО має прийняти рішення щодо порушників закону чи нормативних положень про суспільну діяльність, яка оплачується народними (бюджетними) грошами?

ХТО: профільні керівники, наділені повноваженнями до застосування визначених законом санкцій, що спонукатимуть працівників до адекватної цілям діяльності чи рішення прийматиметься у «театрі абсурду», тобто у відомо як заангажованих наших судах загальної юрисдикції?

А ЯК ці суди прийматимуть рішення, якщо буде прийнято ТАКИЙ профільний закон, у якому не будуть прописані чітко визначені санкцій за його ігнорування чи порушення?

НАДІЯ

Вона починає визрівати до стану реального життєвого виміру, бо у суспільному полі починає вимальовуватись розуміння того, де рішення, а де «рішення». Мова про розуміння, у чому корінь отого нашого: «Найбільшою проблемою є не стільки прийняття кардинально нового закону, як його наступна імплементація».

Ось приклад пульсації такого розуміння: « Ця учителька розповіла усьому світові, що в країні, котра претендує бути європейською, продовжується ганебна практика залучення фізичних і матеріальних зусиль батьків для ремонту приміщень класів, в яких навчатимуться діти. Не буду довго й багато писати про те, що це погана практика. Навіть дуже погана. Шукаю в законопроекті «Про освіту» відповідь на питання: «Чи зникне подібна практика після прийняття цього закону?» Те, що знайшов, дає мені всі підстави зробити висновок, що подібна практика не зникне ніколи. Бо в статті 25 проекту записано так: «6. Засновник закладу освіти зобов’язаний:
забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов». Але жодної норми, котра передбачала б його ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за невиконання цього обов’язку, в законопроекті НЕМАЄ. Тож маємо бути готові до того, що вчителям і батькам й надалі доведеться не лише ремонтувати класні кімнати… А де реформа?» - Ігор Лікарчук.

Закони не є інструкціями до здійснення діяльності. Не є вони й програмами творчого розвитку сфери профільної діяльності. Як для першого, а особливо для другого, потрібні СВОБОДА для дій та ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за їх результати.

Тому-то кожен закон, який лише описує, що і як називається у тому чи іншому секторі суспільної діяльності, але не ставить чітких індикаторів відповідальності на рівні САНКЦІЙ за ігнорування чи порушення задекларованих статей «…вартує не більше, ніж папір, на якому його («закон») надруковано».

ЗАСІБ

Навчитися так виписувати у профільних освітянських законах санкції за порушення чи ігнорування «всього інноваційного та прогресивного, закладеного у новому законі», щоб позабути оте прісно відоме наше: «Хотіли ж як краще, а знову вийшло, як завжди».

Оригинал