С. Олексюк: голосовать, нельзя медлить!

Автор: Светлана Олексюк, директор школы №5 Печерского района, г. Киев.

Світ дивується успіхам покоління Y, зустрічає покоління Z, але українські учні продовжують «засвоювати програму» покоління В, у школах «покоління А»!

Ми – романтики та поети, бо тільки уява та творчий підхід виконавців дозволили державі зберегти школи як суспільно значимі інституції. Школи ЩЕ є, і нові учні ВЖЕ прийшли до нас!

Ми – патріоти та оптимісти, бо тільки совість та віра стримали нас, коли найважливіша професія, особистість вчителя, вкрилася ганьбою.

Ми – продовжуємо сперечатися про необхідність нового закону, знаючи, що старий закон ніколи не виконувався.

Чинний закон народжений ще в УРСР, у травні 1991 року. Для тих часів, закон був аж занадто гарний! Тому його імплементацію трохи відклали, а потім, у 1996 році, його ще трішки вдосконалили...

Тюнінг продовжували аж до 2012 року і ніколи не виконували!

Правки створювали суперечності та правові колізії, але, врешті, ми маємо радянську модель централізованого управління освітою, ізольовану від суспільства, яка сама себе оцінює.

Поряд з економічною кризою це значною мірою зумовило проблеми, які ми маємо сьогодні в українській освіті.

Чинний закон не створює жодної можливості для досягнення високої мети освіти: «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства».

Залишилися романтичними новелами право вибору здобувача освіти, право батьків на вибір форм освіти для свої дітей, рівний доступ до освіти, безоплатність освіти в державних та комунальних школах.

Відсутність відповідальності всієї вертикалі управління освітою та реальних повноважень у школи, відсутність зовнішніх механізмів впливу та оцінки діяльності, бюрократизація, відсутність мотивації та можливостей професійного розвитку вчителів – це чинний закон. І він не має права на життя.

Передбачені зараз методи оцінювання закладів освіти та здобувачів освіти відзначають не особистісну чи суспільну цінність, а матеріальну базу, вміння виконувати інструкції, вміння пристосуватись не до потреб учнів, а до вимог численних контролюючих інстанцій. На виконання цих критеріїв були націлені основні зусилля школи

Для розвитку системи освіти важливим є суспільство, яке створює для цього визнані державою організації. Чинний закон не містить можливостей такого впливу, адже всі управлінські та контролюючі функції належать органам управління освітою. Це також заважає створенню нових інструментів для виходу з довготривалої кризи всієї системи освіти та забезпечення права громадян на здобуття якісної освіти в Україні.

Нам потрібен базовий закон, який відкриває шлях до реформи. Закон, яким стверджується різноманіття в освіті, створюються можливості як для учнів, вчителів, так і для шкіл.

Оригинал