А. Мирошниченко: патриотизм - не набор готовых рецептов

Автор: Александр Мирошниченко, актер, режиссер, драматург.

Важливе

Весь час повторюється. З підручника в підручник переходить. З промови у промову кочує. І сприймається як обов’язковість. І начебто в стані війни – річ правильна. Але якщо це щиро, а не за обов’язком та посадовими інструкціями. А тут все формально. І вкотре здригаюсь, коли чую оце: «Потрібно виховувати в учнях патріотизм!»

Не треба, панове педагоги! В усякому разі так, як це роблять в більшості наших шкіл. Прапор та вишиванка – це лише частини декору школи, якщо не щиро, а за наказом Міністерства. І гімн – лише музичний твір, не дуже зрозумілий дітям, – якщо за методичними рекомендаціями.

І всі ці плакати-стінгазети з графомансько-саморобними віршами про «лани широкі» та «небо безмежне». Ви справді вважаєте, що діти завдяки цій наочній агітації почнуть більше любити Україну?

Ми кому брешемо? Перед ким вигляд робимо? Вся ця псевдо патріотична фальш підручників. Всі ці нескінченні заклики любити Батьківщину. Це для чого? Для «галочки» в навчальному плані? За старими рецептами радянського зразка. Тільки поміняли в тексті СРСР на Україну. З тим же фальшиво-пафосним виразом обличчя.

І точнісінько так вже нові учні смикають сусідок за хвостики під час виконання гімну. Не тому, що вони такі погані. Просто патріотизм – не набір готових рецептів. І любов до землі чи мови не виховується за міністерськими рекомендаціями.

Може, час просто подивитись на все це чесно? І фальш назвати фальшем. Брехню - брехнею. А формальність - формальністю. І перестати бути патріотами в чітко обмежених методичками рамках і виключно в навчальний час.

Бо це надважливо, якщо щиро і від серця. І надшкідливо, якщо виключно за посадовими обов’язками…

Оригинал