В. Белый: никаких «или/и» для истории и математики

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Старші класи і планування індивідуальної освітньої траєкторії

Основи сучасного проектного менеджменту передбачають акцент системи на методи цільової мотивації учасників діяльності, але ніяк не ломку їхньої волі чи потурання безвольному стану щодо вибору власної освітньої траєкторії у відповідності до природної схильності кожної окремої особи.

Зараз в Україні лише 8% старшокласників вибирають для поглибленого навчання математично-природничий профіль. Такий показник у контексті сучасних викликів є більш ніж критично ризиковим.

Як можна цьому зарадити та ще й на додачу привернути увагу старшокласників до свідомого перспективного планування власної освітньої траєкторії?

Попереду відповіді варто не забувати, що цей сегмент освіти на етапі 5 – 9 класів основної школи є принципово іншим за сутністю, ніж на фініші навчання в 11/12 - му класі.

Розширенню бази здобувачів математично-природничої освіти старшокласників як кількісно, так і, особливо, якісно можна посприяти вже зараз методом реорганізації умов вступу до ВНЗ.

• По-перше, запровадити для всіх абітурієнтів технічних та математично-прикладних напрямків освіти наступний базовий комплект сертифікатів: українська мова (як єдиний мовно-літературний елемент освітньої компетентності), англійська мова (як чинник приналежності до глобального освітньо-наукового простору) і математику (як «робочу» мову всіх прикладних наук продуктивної сфери суспільства). І ніяких існуючих тепер варіантів з «або …», а лише «плюс …». Той, що відображатиме додаткову специфіку професії.
• По-друге, встановити для всіх випускників 11(12)-х класів наступний базовий комплект ДПА у формі ЗНО: українська мова, математика або історія, англійська мова і предмет за вибором. І ніяких «або/та» між математикою та історією. Саме у цій «дрібниці» (або/та) й ховається той диявол, що робить усі потуги до становлення реально успішної профільної освіти марними. Звісно, що таке може спрацювати лише за умов існування в українському суспільстві феномена аморальної більшості. Немає у світі держав, які б підтримували таку університетську практику, за якої на фізматфакультет приймали такого абітурієнта, у котрого переважає схильність не до математики, а історії.

Варто визнати чесно – всі ми знаємо, що для хліба та макаронів вищого ґатунку потрібно сіяти пшеницю твердих сортів. Пшениця м’яких сортів передбачається для інших потреб. Тому держава не має робити вигляд, що університети здатні з абітурієнта, який вступив до ВНЗ завдяки сертифікату з історії, «зліпити» майбутнього інженера, технолога чи програміста тощо.

Має бути адекватна життєвим реаліям державницька позиція у процедурі ДПА-ЗНО щодо математики та історії на етапі завершення особою загальної середньої освіти.

Для процедури ДПА у формі поєднання із ЗНО, що здійснюється за ДЕРЖАВНИЙ кошт, кожен випускник має право вибору. Це плюс. Але вибір вимагає однозначності: або математика, або історія, як конкретний реально-цільовий засіб до самореалізації у принципово різних профільних освітніх напрямках.

Якщо ж хтось є таким унікумом, котрий одночасно будете реалізовуватись і в одній, і в іншій сфері діяльності, то ради Господа, будь ласка. Але за рахунок окремого від ДПА відповідного такому рідкісному феномену ще одного ЗНО.

Оригинал