В. Белый: шпаргалки - срез кризиса ценностей взрослых

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Шпаргалки: проблема в організації діяльності дітей чи криза цінностей у дорослих?

Студент КНЕУ без тіні сумніву подає на камеру своє впевнення, що є позитивний бік практики купівлі шпаргалок – з них краще готуватися до екзамену. Не з підручників, не з конспектів, не з девайсу і не з комп’ютера, як те практикує УСЕ закордонне студентство та деякі його ж колеги-студенти тут, в Україні, а зі шпаргалок. Куплених.

Хто виготовляє шпаргалки для комерційного використання? Студенти чи учні шкіл? Звісно, що ні. Їх роблять дорослі. Ті, хто знає не тільки і не стільки відповіді на питання, а самі питання. Так воно у нас.

У, як почасти кажуть, найбільш духовної, бо слов’янська, нації світу. А нам би на тлі цієї проблеми списування/плагіату не завадило б додати собі трішечки самокритичності. У тому числі й щодо поблажливого ставлення влади до комерційного друку так званих «Домашніх завдань» з розв’язками до них для школярів усіх вікових категорій.

А як з цим «там», наприклад, в одній із Середземноморських країн Африки?

По-перше, так, що ніхто ніколи не списує. Спроби до списування можуть бути, хіба що, раз на декілька років. Вони відразу жорстко блокуються на всіх рівнях отримання освіти. У кожному сегменті здобувачів практично немає таких, котрі були б неспроможними щодо його (освітнього рівня) програмних вимог. Відтак вчитися з використанням методів шахрайства є «моветон».

По-друге, приміром, у ліцеїстів є державні підручники та збірники з безліччю завдань, серед яких переважають не питання на пошук однієї правильної відповіді, а «Вправи» з певної вузької теми на одну-дві дії та «Проблеми» на 6 – 10 питань комплексного характеру, що торкаються міжтематичних та міжпредметних зв’язків.

По-третє, увага, бо це головне – на атестацію тамтешній викладач НІКОЛИ не виставить завдання з перерахованих вище джерел, що мають студенти/учні. Він або їх переробить і дещо змінить, або сам придумає подібні, але ніяк не їхню пряму копію.

Хто за цим слідкує? Прямим чином як би й ніхто, але координатор/завкафедрою втрутиться у випадку, коли таке копіювання станеться. Як він дізнається? Дуже просто: якщо дати на атестацію завдання з наперед відомої тамтешнім учням/студентам бази, то за 20-бальної шкали більшість з них напише роботу так добре (14 - 18 балів), як того не буде у жодному іншому класі/групі.

Далі все йде автоматом, бо ж «людина рік вчиться розмовляти , а потім все життя безуспішно пробує навчитися мовчати».

Оригинал