В. Белый: МОН было. МОН есть. МОН еще долго будет

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Батьки, діти та вчителі, котрі їм потрібні, ще довго не зможуть обходитися без потреби в існуванні МОН та місцевих органів управління освітою. І краще, щоб вони були якомога якіснішими. Мова не стільки про кадри, як про ціннісні установки, котрі й мають визначати все інше.

Чому МОН, яке переорієнтовується на роботу по системному встановленню компетентісно-орієнтованого освітнього процесу, стає бажаною для нації перспективою?

ПОТЯГ

Ось приклад з учорашніх епізодів життя у потязі.

Софія ходить у 1-й клас, але вже вільно читає, а тому не дає мамі Лілі читати жіночий журнал, бо взялася за розгадування кросворду. При цьому поглядає у кінець журналу з відповідями, але плутається і з цим, бо не знає різниці між «по-вертикалі» та «по-горизонталі». Мама пояснила і проблема відразу відпала.

Щоб підсобити мамі, даю Софії у її альбомі схему слова на чотири букви: перша Л і остання А, почувши ім’я її улюбленої бабусі. Підказуємо, що можна почати з вивідування окремих букв, але чуємо зустрічні питання: «голосна чи приголосна? М’яка чи тверда?» Мама полишає журнал і пише їй схему слова у рисочках та крапках.

Треба було чимало часу, щоб вивести Софію на пряму пошуково-цільову роботу з буквами. На моє питання: «Ти букви любиш?» дивилась з нерозумінням без відповіді до моменту коли повідомив, що «Я їх люблю, бо з них можна конструювати багато цікавих іншим людям речей!» Наприклад, ті ж кросворди чи схеми слів.

Потім було не зупинити цієї гри зі словами а-ля Якубович десь години півтори. До Софії, що сама почала малювати схеми слів, приєдналися і її мама, і супутники-сусіди Єва та Олег, котрі ходять десь у 9 – 10-й клас. У ході гри Софійка засвоїла, що існують слова, у яких якби мовиться «А», але пишеться «О» і потрібно те додатково перевіряти у «надійних» джерелах інформації (у мами, наприклад) та деякі інші мовні «секрети».

Щоправда, перед цим етапом був дещо інший – спочатку, щоб відірвати Софію від мами, дав задачу Олегу зі словами: «Софіє, ось дивись, зараз дам задачу, яку тут ні Олег, ні Єва не зроблять і до самого прибуття потягу».

Це квадрат з дев’яти точок, котрі потрібно закреслити чотирма прямими, не відриваючи олівця від поверхні листочка. Мама Ліля переключилася від журналу на цю задачу також і дійсно спочатку їм здавалося, що, як зауважив чоловік збоку: «Тут абсолютно тупикова підстава і розв’язок, може, й є, але його ніхто не знає».

Та не тут-то було – по ходу потяг увійшов у зону мобільної мережі. Єва тихцем замовкла, а через декілька хвилин показує на смартфоні малюнок з відповіддю. Щоправда Ліля зауважила, що так нечесно, і у цьому щось було, бо саме вона першою почала озвучувати ідею, що, мабуть, потрібно проводити лінії за межі квадрата.

Коли молодь навтішалася схемами слів і дещо «згасла», підкидаю Софії завдання іншого типу – зробити з квадрата два трикутника. Малює правильну відповідь майже миттєво, але на наступному завданні засідає надовго. Єва і Олег також. Треба так вилити воду зі склянки, щоб знати, що у ній лишається точно лише половина води, яка у склянку була налита точно доверху. У той же час у мами Лілії правильний хід думки з’явився досить швидко, бо підказує Софії: «Дивись на малюнок, що поруч з квадратом, розбитим на два трикутника», а молодь, включаючи Єву та Олега, вовтузиться безуспішно майже до самої кінцевої зупинки, доки мама Ліля не вказує прямо, як те треба зробити.

ОСВІТА

МОН, яке таки переставить систему на рейки дійсно компетентісної освіти школярів, варте історичної поваги, бо ж молодь вже зі школи буде готова мимохідь правильно оцінювати, наприклад, таке життєве завдання: «Чому раніше вважалося правильнішим чистити картоплю під саму шкірку, а тепер краще те робити відрізаючи її (шкірку) якомога глибше?». Більше того, вона знатиме очевидну відмінність між такими підходами, знатиме, який з них все-таки бажаніший і як те собі забезпечити?

Натомість, школа орієнтована на традиційний формат «формування» знань, умінь та навичок, школа, яка не вбачає ніякої щодо цього принципової різниці з освітою школярів компетентісного змісту, й надалі випускатиме молодь, для якої, приміром, віруси та бактерії є синонімами, а вислів про зростання зарплати тричі протягом року тотожним повідомленню про зростанню зарплати втричі.

Варто попереду несприйняття нового/забутого старого аналізувати подумки смислові форми запропонованих моделей. Я, приміром, про оцінку якості нашої освітньої системи, яка б була десь на 75% обсягу всіх робочих навчально-виховних завдань зіткана із компетентісно-орієнтованих за змістом та формою виконання завдань.

Не складно побачити, що першим кроком до такої освітньої парадигми було запровадження ЗНО для випускників-абітурієнтів ВНЗ. Тільки ж це лише перший крок. Далі має бути поширення системи поєднання ДПА та ЗНО на всі цикли здобуття освіти. Вищої у тому числі. Тільки й це буде лише необхідним, але ще ніяк не достатнім засобом для забезпечення по-справжньому якісної освіти масового виміру.

Для успіху у достатньому вимірі для системної, тобто автоматичної, дії потрібен по-справжньому новоякісний зміст освіти у повному сенсі цього поняття. Зміст освіти – це не лише програмні теми, а це ще й цілий комплекс їх реалізації через відповідні засоби та форми діяльності не лише вчителя, а, головне, проактивних учнів.

По-іншому, компетентісно-орієнтована освіта не є можливою у традиційних форматах її здійснення, за яких проактивним лишається вчитель, а не стають такими самі учні. Це якщо коротко.

Щоб більш глибше пізнавати сутність того, до чого згодом таки доросте наша освітянська спільнота і що буде ще більш масштабніше значимим для розвитку освіти української нації, ніж тим стало ЗНО, раджу щонайближче спілкуватись з паном Сергієм Клепко та паном Георгієм Касьяновим. Саме вони зараз найбільш заглиблені у турботу про перші кроки становлення того комплексу ЗМІСТУ ОСВІТИ, який згодом стане аналогом системі забезпечення якості продукції, що давно успішно діє у сегменті виробництва – ISO 9000. Гарно організований зміст діяльності є найкращим гарантом її якості.

Допитуватись у них потрібно про все, що згодом поєднає у полі освіти «три сосни»:

• по-перше, освітню програму діяльності закладу (принцип автономії у дії);
• по-друге, національний курикулум освіти та держстандарти очікуваних результатів навчання (принцип державної відповідальності);
• по-третє, предметний курикулум (принцип свободи педагогічної діяльності вчителя).

Може, така цільова пізнавальна діяльність (ознайомлений – вважай, готовий до нових викликів) не така й проста та не настільки приваблива, ніж яскраве метання епітетів у бік «дебілів-реформаторів», але точно є більш гідною статусу та місії педагога його суспільно-громадянською та професійною позицією.

Крім того, такий підхід є точно більш вигідним для майбутнього кожної особи, котре має одну незмінну сутність – нести вічні зміни до кращого через складніші, ніж нині, конструкти, котрі згодом стають простішими у користуванні.

Оригинал