Виктор Мисан: почему мы так не любим своих детей?

Автор: Виктор Мисан, кандидат педагогических наук, доцент, заслуженный учитель Украины.

Чому ми так не любимо власних дітей?

Це складне запитання з'явилося зразу ж після того, як опрацював «Типовий навчальний план для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (проект).

Перше. Хто автор цього проекту? Колективний розум МОН? Якщо так, то стає зрозумілим, чому «колективний розум народжує чудовисько».

Друге. Якщо всі ми (педагоги, учні, батьки, громадськість) упродовж тривалого часу говоримо про те, що проблемою №1 для старшої школи (і це стосується не лише її) залишаються обсяги змісту предметів та їх кількість, то чому у новому плані укладачі не прагнуть розв'язати проблему, яку озвучило суспільство? Запропонований навчальний план не лише не розв'язує ніяких проблем, а заводить освіту старшої школи у глухий кут. Чому?

Гранично допустиме навчальне навантаження згідно плану – 33 год. (таким воно є і на сьогодні !!!). Що це означає? Кожен учень матиме упродовж навчального тижня: 3 дні – 7 уроків, 2 дні – 6 уроків. Це йдеться про аудиторні години. Чи побачили ви тут розвантаження?

Згідно нового навчального плану в «Інваріативній» складовій – 9 предметів, із яких 4 – інтегровані (майже половина всіх предметів) + у «варіативній» складовій 2 – 3 предмети та 2 – 3 предмети з циклу вибірково-обов'язкових дисциплін. Чому 2-3 предмети? Проектом передбачено, що учень має обрати не менше 2 предметів у обсязі 210 год. (105 год. на 1 рік навчання).

Школи не захочуть втрачати цих годин і можуть піти шляхом дрібнення годин на невеликі курси (35 год. – 1 курс). За такого підходу учням прийдеться щорічно вивчати 2 – 3 предмети.

Порахуємо. Що ми маємо? 13 – 15 предметів. За теперішніх 20 в 11 класі це ніби й розвантаження. Кількість предметів зменшується майже на 1/3. Але ми передчасно радіємо.

У 10-11 класах школярі вивчатимуть 4 інтегровані курси ! У проекті плану нам вже продемонстрували «підходи» інтегрування на прикладі «Літератури» та «Історії». І хоча учні вивчатимуть згідно плану лише один предмет і отримуватимуть одну оцінку, але він базуватиметься на змістовій інтеграції і обов'язково включатиме компоненти кількох курсів. Це чітко проілюстровано на прикладі «Літератури» та «Історії».

Можна тільки здогадуватися як «зінтегрують» інші курси – «Людина і природа», «Людина і суспільство». Отже, додаємо ще 4 – 5 змістових (предметних) лінії. У результаті матимемо в кращому випадку щонайменше 17, а найбільше – 20 предметних змістових компонентів у 13 - 15 навчальних дисциплінах щорічно у 10 – 11 класах. Ви вважаєте це розвантаженням?

Звернемося до оригіналу. Цитата із плану: «Профільне навчання в старшій школі спрямоване на завершення здобуття повної загальної середньої освіти на основі якомога повнішого розвитку нахилів і здібностей учнів, задоволення їхніх пізнавальних інтересів та освітніх потреб, зумовлених орієнтацією на майбутню професію та подальшими життєвими планами».

Чому я почав з цієї цитати? Проект плану вкотре переконує нас у тому, що МОН, яке представляє державу, бере на себе повноваження визначати предметне наповнення, яким нібито «мають розвиватися нахили, здібності, задовольнятися пізнавальні інтереси, освітні потреби». Совок у квадраті, а може й в кубі

Унормовуючи фінансування лише 38 годин, проект плану фактично знищує індивідуальну, консультативну, факультативну роботу. Чому? Бо така норма зганятиме міських школярів у групи, а сільських – працювати класами без будь-якого поділу.

Уявимо, що в класі навчається 30 учнів. У циклі вибірково-обов'язкових предметів – 11 дисциплін. Кожна дитина має право вибору. Інтереси у школярів різні і відповідно – вибір буде не однаковим. Що ми отримаємо, коли виявимо, що до переліку обраних предметів увійдуть всі дисципліни? Колапс.

На перелік із 11 предметів є реально лише 3 год., які можна оплатити учителю. Отже:

• інтереси учнів – пофіг-нафіг;
• обираємо три предмети;
• «зганяємо» клас для прослуховування курсів, які є обов'язковими.

Так одні норми плану породять адміністрування і створюватимуть видимість «осмисленого вибору старшокласників». Ніякого вибору не буде.

Найбільшою трагедією цей план стане для сільської школи, де реальне профільне навчання навіть сьогодні - фата моргана. Можна лише уявити, яка це буде «фата…» з 2018 року.

Читаючи навчальний план, опрацьовуючи його положення і навіть моделюючи можливі варіанти планів для окремих профільних класів (не хочу ними забивати голову читачам), раптом згадав твір класика української літератури Олексія Коломійця – «Фараони», який колись давно вивчав у школі.

Вчив без будь-якої інтеграції нашу рідну літературу і, виявляється, з роками вона стала в нагоді. Тому - вивчайте українську класику без будь-яких інтеграцій! Вона вам дасть відповіді на всі злободенні проблеми і освітні також. На завершення декілька цитат із п'єси О. Коломійця:
«Оверко. Я за порадою до тебе. Покроїв дівчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать?
Таран (змучено). Є вихід! Зараз літо, тепло... Поший їм сарафани - і модно, і зручно.

Через деякий час…

Оверко. Та отож кроїв на двоє платтів - не вийшло... Перекроїв на сарафани - виходять короткі... Що порадиш?
Таран. Оборочку пусти внизу. І не помітять, що доточив.
Оверко. От пень! Чого ж я раніше... Спасибі, друже.

Через деякий час ….

Оверко. Шив... Та не дошив... Думав спочатку, обом дівчатам плаття будуть - кроїв, кроїв, поки і сарафани не виходять. Хотів кофтинки стулити - знову кроїв і... (Махнув рукою).
Таран. Що? Не вийшло?
Оверко. Вийшло клинців штук сто. Віддав меншенькій гратись. Ляльки робить.
… І до чого тут Олексій Коломієць з його безсмертними «Фараонами»?

Оригинал