В. Глущук: шаманизм в образовании надо уничтожить

Фактор субъективности отношений «учитель - ученик» колоссальный, поэтому взаимные претензии стали обыденностью

В. Глущук: шаманизм в образовании надо уничтожить

Автор: Владимир Глущук, Центр образовательных коммуникаций, г. Подольск, Одесская область.

Гортаючи сторінки інтернету, випадково натрапив у Вікіпедії на визначення «Шаманізму». Шамані́зм — віра у те, що людина може бути духовним посередником між світом живих і світом духів. Релігійне явище, властиве народам Сибіру, Центральної Азії, Північної Америки, Індонезії та Океанії.

Зазвичай, шаманізм співіснує з іншими формами магії та релігії. Вирізняється вірою в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу, зв’язком з духами, та використанням екстатичних технік. Якути ще в XIX ст. вважали, що людину може вилікувати тільки Шаман.

Процедура його лікування складалася із заклинань, пісень, танців, звернень до духів. Якщо після такого «лікування» людина перемагала хворобу, слава приписувалася шаману, а якщо помирала, винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого.

Але у цьому визначенні мозок постійно чомусь намагався замінити слово «лікування» на «навчання». Пересічний громадянин, як і якут в ХІХ столітті, поки що вважає, що учня може навчити тільки вчитель.

Процедура його навчання складається із заклинань, пісень, танців, звернень до духів та інших «продвинутих» педагогічних методик. Якщо після такого «навчання» учень чогось навчився - то славу приписували вчителю, а якщо ні, то винним оголошується злий дух, хоча у вчителів і в батьків точка зору з приводу цього дещо різниться.

Медицина з того часу зробила величезний стрибок, і навіть в провінційній амбулаторії практично неможливо зустріти медика з бубном. Лікар, ставлячи діагноз і приступаючи до лікування, призначає на початку комплекс аналізів і досліджень, а не керується внутрішніми баченнями і переконаннями.

В освіті ж фактор суб’єктивності стосунків вчитель – учень колосальний. Що, часто - густо трансформується у «дикі», як для XXI століття визначення - «чого можна цих ........ навчити», чи «чого може цей самодур чи школа навчити», взаємні претензії, звинувачення стали буденністю і частиною освітнього життя.

Чи є вихід з цього шаманізму? Звичайно. Сформувати педагогічній науці, яка перебуває в летаргійному сні, завдання розробити науковий підхід, кого і чому можна навчити? Мова йде про методику наукового визначення навчального потенціалу конкретної дитини, учня.

Тільки після цього вчителю потрібно ставити завдання і питати про його виконання. Шановні тричі академіки педагогічних наук, скажіть мені, директору і вчителю простої сільської школи, який відсоток у навчальному потенціалі має славнозвісне IQ учня, пам'ять, темперамент, умови проживання, харчування, виконання домашніх робіт, вплив батьків у відсотковому відношенні?

Запровадження такого підходу зразу ж розставить все і всіх на свої місця. Якщо, наприклад, визначено, що у дитини навчальний потенціал по гуманітарнім предметам на початковому рівні (підсумкові контрольні роботи це підтвердили), то питань до вчителя немає і зразу ж потрібно давати вищу категорію, навіть якщо вчитель працює всього рік, і навпаки, якщо навчальний потенціал високий, а результат низький, то автоматично ці питання виникають і до вчителя з 40 річним стажем з цілою купою відзнак і нагород.

Відкрию страшну таємницю для батьків: – співіснування зі школою повинно бути не тільки у формі рідкого відвідування батьківських зборів, щоб перевірити, за словами Віктора Громового, як зберігається «багаж у камері схову» та емоційних з’ясувань стосунків у формі «сам дурак», а й судових позовів до вчителя, який не навчив того, що передбачено програмою, якщо немає відповідності між навчальним потенціалом і результатами набутих знань, умінь і навичок.

Так, пишу ці слова, і самому страшно, бо не знаю, чи зміг би працювати в такій прозорій системі та й «директоркуватість» за 10 років вже дає взнаки, але ті вчителі, які прийдуть після нас, повинні отримати якнайширшу свободу в підходах і практиках і серйозну відповідальність за свою діяльність.

Вчитель не повинен боятися директора, завуча чи того, хто перевіряє, навіть з Міністерства освіти, чи він взяв на урок роздатковий матеріал, чи написав конспект, чи вибрав не ту форму уроку.

Відвідування уроків адміністрацією, на мою думку, це взагалі «пострадянська» дикість і повинна застосовуватись в крайніх випадках (цікаво, головлікар лікарні терапевт за спеціальністю стоїть над хірургом під час операції та вказує, з яким натиском різати скальпелем?), а отримати внутрішню, підкреслюю, внутрішню, а не зовнішню мотивацію, турбуватися за результати своєї роботи.

А все інше з'явиться самим собою: і пошук кращих методик, і підходів, і рекомендацій. Написавши це, розумію, як збуриться море освітнього загалу, як повіють холодні вітри звинувачень в садомазохізмі та інших девіаціях, прокльонів і нерозуміння. Розумію, що для багатьох, і самому собі, прийдеться залишити теплий острів зони комфорту і пуститися вплав по бурхливій внутрішній конкуренції і холодній відповідальності.

Але на виході ми будемо мати вчителя супер-професіонала – вільного, креативного, вдумливого, заточеного на результат. Того капітана, як писав Володимир Співаковський, що думає, як провести свій вантаж і корабель серед штормів, а не вічно зацикленого на пошуки того, хто винуватий в його важкій долі.

В країні немає часу для довгих і незрозумілих реформ. Апендикс лопнув і без хірургічного втручання тільки - смерть. В освіті шаманізм повинен бути знищений, і на заміну йому прийти виключно науковий підхід.

А там, дивись, і фінську систему освіти на лопатки покладемо. Ну не справляться ж повільні фіни з українським темпераментом і посунуть на Вкраїну переймати досвід, бо ж не мають батьки в Фінляндії можливості в судовому порядку визначати результативність діяльності своїх вчителів.

А там і в Японії та Європі скажуть, що добре зробили в Україні. Ну, а в Америці це взагалі піде на ура. Це ж країна постійних судових позовів, де тисячі юристів сновигають по країні: - кого ж би ще розвести на «бакси». І прийдуть до Нас і будуть вчитися у Нас. І прославиться українська система освіти між країнами і народами. Амінь.

Оригинал

Освіта.ua
07.12.2016

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!