В. Белый: двигатели реформ: интересы или ценности?

О судьбе построения системного профильного образования старшеклассников

В. Белый: двигатели реформ: интересы или ценности?

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

І те, що сховане під землею, час покаже зі світлом дня!

Горацій.

(На що орієнтуємося: на все і відразу чи будемо крок за кроком?)

ЛЮДИ і ЧАС

Яким би цінним для громади не був той чи інший спеціаліст, а без його живої комунікації з нею (громадою) ККД від його залучення до справ буде практично нульовим. 

Мова про потенціал освітнього експертного сегменту та про ефективність його реалізації. На прикладі власних зусиль.

З одного боку, у нас досі немає спеціалістів з офіційно визначеним статусом експерта на рівні сертифікації чи тому подібного незалежного ліцензування. З іншого боку, за останні роки яке-не-яке, а певне експертне ядро «широко відомих у вузькому колі» спеціалістів того чи іншого сектору освіти визріло. Серед них є ті, кого вважають теоретиками, як і ті, кого сприймають носіями інноваційних успішно працюючих практик. Звісно, другі не можуть без перших, бо «практика без теорії – сліпа, а теорія без практики – мертва» як не менш очевидним є те, що лише одиницям природа дарувала здатність до органічного поєднання першого з другим.

Що може слугувати ознакою того, що громада дійсно сприймає вас як експерта, вартого, у бодай мінімальному вимірі, її уваги?

Є простий індикатор – вас запрошують до тієї чи іншої експертно-цільової групи. 
Звісно, що спершу ви як «той, кому спокійно не сидиться» будете таким запрошенням тільки раді, бо ж з’являється поле реалізації вашої професійної здатності, котра не знаходить застосування у межах поточної робочої діяльності.

Воно, звісно, добре і гарно, … але є велике АЛЕ, яке ховається у переплетінні поточних інтересів пересічного буття з принципово іншою «матерією» - цінностями, що відображають стратегічні рівні дотику до простору і часу.

Як не сумно, але саме в останньому (просування нових для української традиції демократичних цінностей) і «зарита собака» у душі чи не кожного, котра змушує щораз згадувати про песиміста як добре поінформованого оптиміста.

СЛОВО і ДІЛО

Найбільше що мене «пече» вже років сорок, так це доля ідеї побудови в Україні системної профільної освіти старшокласників як окремої ланки загальної середньої освіти.

Ще радянські підготовчі курси при інститутах для учнів випускного класу були у нас саме як локальні виразники потреби у профільно-цільовій освітній підготовці старшокласників. Тодішня модель екстенсивного навчання всіх за однією програмою з двома десятками предметів (більшість з них мали по одній-дві години на тиждень) апріорі не могла задовольнити масові потреби вищої освіти у якісному студентському наборі.

Натомість світ вже чи не століття послуговуються моделлю окремої старшої ланки загальної середньої освіти як профільно-орієнтованої з відповідною тому організацією справи.

З приходом незалежності колишні інститути не змінюючи змісту та організації навчання перетворилися на університети, а з цим з’явилися цілі факультети довузівської підготовки для старшокласників. Майже одночасно з’являється і платна форма навчання студентів. Попри такий звалося б перспективний симбіоз мотивів якість як набору, так і самого навчання замість зростання впала ще більше. При чому майже одночасно як у школі, так і у ВНЗ.

Як і за радянських часів наші дипломи не стали зі зміною назв визнаватися за кордоном попри зусилля бюрократів по якби входженню України у європейський освітній простір. Головна причина – відсутність довіри до внутрішніх процедур оцінювання, бо всім відомо про відсутність у нас системи реально-діючої адміністративної та кримінальної відповідальності за випадки списування та плагіату, а у підсумку за видачу псевдодипломів.

У той же час за чверть століття у нас все таки з’явилися окремі профільні ліцеї виключно для старшокласників, тобто без класів основної школи. Досвід їх діяльності був більш ніж успішним – щорічними десантами університетські емісари намагалися заманювали випускників цих ліцеїв до своїх університетів. І це попри вимушеність педколективів реалізовувати акцент на профільний сегмент на тлі загальної кількості обов’язкових предметів, що для 10 – 11-х класів сягає 25-ти. Звісно, що у таких умовах ККД не може бути близьким до оптимального, адже не лише медалістами можна наповнити ліцейський учнівський контингент.

Далі більше - місцеве керівництво стало вимагати від цих ліцеїв високих успіхів на учнівських олімпіадах, конкурсах МАН та турнірах, участі у різних конкурсах науково-культурного спрямування, що спричинило відкриття у ліцеях, що проектували під специфіку старших класів ще й класи середньої та молодшої ланки. Аргумент був один – тільки, мовляв, у ліцеї учень п’ятого/сьомого/тощо класу зможе гарно вивчити англійську, математику, фізику чи біологію з екологією тощо. Так і замкнулося коло – система замість розвитку у бік структурного, змістовного та методологічного врахування вікових особливостей через урізноманітнення профілів повернулася до моделі «всіх під один дах». У підсумку і нове не побудували і зі старого практично рівнозначно розподіленого отримали розділення на якби хороших та очевидних лазерів у все тій же радянській змістовно-організаційній формі.

Звертаю увагу на додаток «якби» щодо хороших закладів. Він стає зрозумілим і чітко видимим на тлі результатів ЗНО випускників більшості розпіарених у мас-медіа приватних чи напівприватних якби інноваційних закладів. Деякі з них, взагалі, поховали результати своїх випускників 11-х класів від бодай якихось публічних слідів.

ОПТИМІЗМ і ПЕСИМІЗМ

Точкою відліку якості діяльності, звісно, є рівень життєвого успіху освітнього суб’єкта (особи, закладу, системи в цілому), бо ж відомо: «Критерієм істини є практика». Сам успіх найточніше вимірюють гроші, за які можна потім прожити та розвиватися.

Чи ж може бути успішним у бізнесі чи іншій суспільно-продуктивній сфері життя випускник закладу, наприклад, з низькими результатами на ЗНО з математики? Може. У теперішній Україні таке, навіть, процвітає, але завдяки стартовому капіталу та зв’язкам його родини, а не навчанню у закладі. 

Точкою оптимізму на кращий поворот справ для системи, котра досягла стану стагнації, є її перехід до структури діяльності заради принципово інших ніж зараз цінностей. Потім за оновленням структури потягнуться до оновлення всі інші сегменти організації освітньої справи.

Чи можемо сподіватися на системне входження у наш освітній простір дійсно демократичних замість авторитарних цінностей?

Зроблю прогноз лише відносно долі однієї із задач, серед поставлених урядом як пріоритетних в освіті – запровадження профільної старшої ланки загальної середньої освіти.

ПО-ПЕРШЕ, ціннісне значення відокремлення старшої ланки від основної школи по всіх параметрах організації справи як ядра якісної підготовки старшокласників на основі профільно-цільової методології буде потоплено у балаканині. Остерігатися саме останнього спонукає наявний проект закону «Про освіту», де зберігаються широкі можливості до поєднання основної ланки зі старшою як воно є і зараз, як було за всі радянські, а до цього посткайзеровські часи. У підсумку не учні вибиратимуть бажаний та доступний їхній здатності профіль, а їм пропонуватимуть те «меню», до якого схильна сама школа.

При цьому будуть задіяні спотворені аргументи, починаючи з переходу на критику особистостей як таких (наприклад, Бєлий – це ще той кегебешник, я знаю) і закінчуючи «лякалками» про те, що чи не всі випускниці принесуть на випускний «дитя у подолі».

ПО-ДРУГЕ, буде запущена «страшилка», що формування профільних ліцеїв є настільки складним процесом, що потрібно ще багато років попередньої підготовки як змісту, учнів, так і вчителів, щоб, мовляв, спеціально для старшої профільної ланки. І ніяк інакше!

МОЖНА й ІНАКШЕ! В Україні вже є сотні успішних ліцеїв при ВНЗ, котрі десятиліттями обходяться без класів основної школи, але вимушені замість справжнього профільного навчання мучатися з 25-ма ОБОВ'ЯЗКОВИМИ предметами у 10 - 11 класах. Тільки й треба, що дозволити їм у рамках проектно-цільового прикладу вже з 2018 року почати працювати за новими, дійсно профільними, навчальними планами.

СИНЕРГІЯ і БІФУРКАЦІЯ

Для об’єкта, що знаходиться у стані нестійкої рівноваги (українська система освіти) не можна передбачити гарантовано кращу модель дій, бо важко оцінити рівень здатності системи.

Важливою стає кожна якби дрібниця. Саме у такі моменти роль особистості в історії важить багато. Відомо, що успіх військового рішення почасти залежить від рішучості дій грамотного командира.

Звісно, освіта не армія, але без активного вже командного лідерства успіху чекати марно: ватні підходи тактичних компромісів від «чергових» при владі з болота низької освітньої якості мільйони населення не виводять. Тут компроміси зі старим точно заведуть у ще більше «болото».

ЩО з контексту профільної старшої ланки освіти старшокласників може стати історично перспективним за наявних умов?

ПО-ПЕРШЕ, - це ставка на підняття відповідальності за результати діяльності кожного стейкхолдера освіти, починаючи з учнів. Вже потім самі учні почнуть вимагати більшого з відповідальних за роботу з ними – від дорослих. Очевидно, що таким важелем стане поєднання ДПА/ЗНО після кожного ступеню навчання, окрім молодшої школи (поки).

Що і хто може завадити цьому чи загальмувати на багато років? Звісно, що лише схильність до компромісу зі старим. Зрозуміло, що й не варто скочуватися до такої профанації, як цього року у методкабінетах порозривали пакети із завданнями з англійської за день до ДПА, щоб учні з подачі «дбайливих» педагогів через Інтернет поскачували на свої смартфони відповіді: хтось їх вивчав напам’ять, а хтось був певен у поблажливості своїх вчителів, щоб просто підглянути під час іспиту.

ПО-ДРУГЕ, - це надання дозволу на створення вже з 2018 року (у тому числі й по райцентрах) нових ліцеїв для старшокласників, котрі побажають вчитися за новими профільними навчальними планами (8 - 10 предметів) на умовах згоди на трирічний цикл навчання (10 - 12 класи).

Не складно передбачити, що у таких умовах мотивація до створення новітніх ліцеїв вже з 2018 року буде більш ніж високою.

На додачу система звільнить себе від потреби вести непродуктивну боротьбу з противниками 12-річної освіти, бо ж ЗНО за будь-яких умов має лишатися однаковим для всіх і завжди. Додатковим важелем для успіху стане й автономія закладу, котра дозволить комусь ще потриматися традицій і «дуріти по-старому», а комусь зніме «старі пута» з бажання та вміння створювати нове. В інтегральному вимірі такий комплексний підхід стане освітньою ноосферою для провісників оновлення країни в цілому, бо саме оновленням науки та освіти тримається розвивальний поступ людства.

Оригинал

Освіта.ua
16.06.2016

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!